Святий Боніфацій

Святий Боніфацій

Святий Боніфацій

Святий Боніфацй або Воніфатій народився у 672 або 673 роках у Кредитоні, графство Ексетер, Уессекс, в наш час Девоншир на південному заході Англії, помер 5 червня 754 року біля Доккума, у наш час Фрісландія. Архієпископ у Майнці, найбільш видатний місіонер і реформатор церкви у державі франків, прославився як Апостол всіх німців.

Життєпис

Вінфрід виховувався в монастирях ордену святого Бенедикта в Ексетері і Натселлі (поблизу сучасного Саутгемптона у графстві Гемпшир). У Натселлі у віці 30 років він став священиком. Його основними заняттями було викладання граматики і утворення віршів. Але у 716 році Вінфрід вирішує залишити монастир і, ставши місіонером, відправляється у дрімучі ліси на сході імперії франків. До цього часу він вже встиг стати достатньо відомим вченим та автором однієї з нових латинських граматик.

Вінфрід був другим місіонером (після утрехтського єпископа Вілліброрда), який прийшов з Британських островів для того, щоб навернути язичників-саксів у християнство. У 719 році Вінфрід отримує благословення папи Григорія ІІ і приймає ім’я Боніфацій.

Місіонерські подорожі Боніфація були щось на зразок експедицій до язичницьких племен, у яких його супроводжувала велика свита, яка включала в себе також і воїнів з ремісниками. Під час таких експедицій засновувалися невеликі поселення і монастирі. Деякі джерела повідомляли про одну незвичайну подію, яка мала місце на півночі Гессена, поблизу Гайсмара: неподалік від прикордонного укріплення франків стояло священне для германців-язичників дерево – Дуб Донара (Дуб Тора). Боніфацій наважився зрубати його. Присутні при цьому язичники очікували гніву свого бога, але, як виявилося, дарма. Вони були вражені тим, як легко впала їхня святиня. Із зрубаного священного дерева Боніфацій розпорядився звести у Фритцларі каплицю святого Петра. Сьогодні на цьому ж місці знаходиться монастир і церква святого Петра.

У віці вісімдесят років Боніфацій в черговий раз відправився з до язичників фризів. Його вбили, можливо, під час пограбування. Невдовзі його канонізували.

Діяльність Боніфація була спрямована на створення у східних землях церковних структур, які були підпорядковані Риму. Саме так організовувалася церква на Британських островах. Початок місіонерської діяльності Боніфація не була цілком успішною, але невдовзі йому вдалося отримати благословіння Папи, що забезпечило йому підтримку франкської знаті.

Своєю діяльністью Боніфацій розповсюджував вплив Церкви на західну і східну частину Європи. Підтримка Рима була важливою в його місіонерській дільності, Боніфацію вдалося закласти основи церковної ієрархії з центром у Римі, незалежної у своїх рішеннях від світської влади. Саме Боніфацій, який розповсюдив владу Риму як центра християнства, заклав фундаменти християнської Європи.

Щорічно у Фульді, де похований Боніфацій, збирається конференція німецьких єпископів. Частина мощів святого Боніфація перебуває у храмі святої Хільдегарди та Іоанна в Ейбінгені (Рейнгау), де Хільдегардою Бінгенською були зібрані мощі багатього святих.

У 1250-у річницю смерті святого мученика Боніфація у червні 2004 року були проведені численні пам’ятні заходи у Кредитоні, Доккумі та Фульді. Крім того, був поставлений мюзікл, який розповідає про життя Боніфація.

Хронологія

Основні події в житті Боніфація:

  • 715 – англо-саксонський місіонер Вінфрід починає свою місію на континенті.
  • 719 – Вінфрід отримує благословіння папи Григорія ІІ перед початком місії в Німеччині, і приймає ім’я Боніфацій. Його шлях лежить через Фрісландію, Тюрінгію, Саксонію, Гессен і Баварію, де він проповідує.
  • 722 – папа Григорій ІІ посвячує Боніфація у єпископи.
  • 723 – Боніфацій зрубав священне для германських язичників дерево Дуб Донара, поблизу Фрітцлара.
  • 724 – Боніфацій засновує церкву Святого Петра у Фрітцларі.
  • 732 – папа Григорій ІІІ призначає Боніфація архієпископом східної Франкської Імперії.
  • 738 – Боніфацій призначається легатом папи у королівстві франків.
  • 742 – міста Вюрцбург, Бірабург і Ерфурт стають єпископствами. Боніфацій призначає Брукарда єпископом у Вюрцбурзі, Вітту – у Бюрабурзі. Боніфацій разом з Карлманом з роду Каролінгів робить спроби почати реорганізацію церкви у Франкському королівстві.
  • 744 – учень Боніфація, монах-бенедектинець Стурмій засновує Фульдський монастир.
  • 747 – Боніфацій стає єпископом Майнца.
  • 751 – з дозволу папи провів церемонію коронації майордома Піпіна Короткого в Суассоні.
  • 5 червня 754 року Боніфацій та 50 чоловік з його свити були вбиті поблизу Доккума при спробі здійснити обряд хрещення. Тіло Боніфація було спершу доставлено до Майнца, а потім поховане в соборі гори Фульди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × two =