Святий Гільда

Королівство Страклайд

Королівство Страклайд

Святий Гільда Премудрий (500 – 570) – найдавніший історик бритів, британський святий, пам’ять 29 січня.

Народився у місті Ареклут (королівство бриттів Стратклайд на півдні Шотландії), але був змушений втікати до Уельсу, де одружився. Після смерті дружини став учнем бретонського місіонера в Уельсі, святого Ільтура (помер в 535 році). Деякий час провів в Ірландії. Біля 520 року здійснив паломництво до Риму. На зворотній дорозі заснував монастир в Руа. У 527 році повернувся до Уельсу і біля 565 року ще раз відвідав Ірландію і Руа, де помер у 570 році.

“Про погибель Британії” – це великий лист-проповідь на латинській мові в 110 главах. В ньому автор аналізує причини морального занепаду своїх сучасників: розділи 3 – 25 містять короткий огляд Британії в  – І – VІ століттях і є унікальним історичним джерелом, особливо відносно історії завоювання сходу Британії англосаксами. Використовуючи цитати зі Старого і Нового Завіту, зокрема із книг пророка Ісаї та Єремії, а також із послань апостола Павла, Гільда показує, що світська влада бритів не відповідають євангельским ідеалам. Гільда також згадує “небагатьох” вірних синів церкви і відзначає позитивне значення утворення монастирів.

Гільда отримав хорошу освіту, був знайомий з творами Вергілія, Овідія і церковних письменників – Кассіана, Ієроніма. Заклик до морального відродження, який був у творі “Про загибель Британії”, мав великий вплив на сучасне Гільді суспільство, причому не тільки на бриттів в самій Британії і Бретані, але і на ірландців: біля 600 року святий Колумбан у посланні до папи Григорія Великого посилався на Гільду, як на авторитет з питань церковної дисципліни. До нас також дійшли уривки із послань Гільди, які були у корпусі ірландського канонічного права; вони присвячені питанням монашої дисципліни. Крім того, гільді приписується “Пенітенціалій”, де встановлені правила покаяння, в основному для монахів.

Швидше за все, на момент написання твору “Про погибель Британії” Гільда був дияконом. У написаному біля 800 року ірландському мартиролозі – “Календарі Енгуса” він згадується як єпископ, однак де саме могла бути його єпархія, незрозуміло. Згідно із валлійською традицією, Гільда був жонатим чоловіко, його сини Гвіннок і Нуітон визнані в Уельсі святими. Крім того, в генеалогіях згадуються і його внуки Увелі і Філі, теж святі.

Збереглися три життєписи Гільди, які були складені в Бретані та Уельсі. Всі вони створені не раніше ХІ – ХІІ століть. За свідченням цих життєписів, Гільда був сином князя піктів на ім’я Кау, отримав освіту на півдні Уельсу, у школі святого Ільтуда. Згодом проповідував у Шотландії та Ірландії, де боровся з різними єресями та язичництвом, здійснив паломництво до Риму та Равенни. Згідно з бретонським житієм, Гільда після подорожей жив у Бретані, де заснував абатство Рюї. Згідно з іншим життєписом, Гільда помер у Гластонбері на півдні Великобританії, де і був похований.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 1 =