Святий Іван Степанович Зятик

Блаженний мученик Іван Степанович Зятик народився 28 грудня 1899 року у місті Сянок (Польща), помер 17 травня 1952 року у місті Тайшет (Іркутська область, СРСР). Був священиком.

Іван Зятик народився у сім’ї бідних селян Степана та Марії Зятик. З 1911 по 1919 роки навчався в гімназії в місті Сянок.

У 1919 році вступив до Духовної семінарії, які закінчив 30 червня 1923 році. Після закінчення семінарії був висвячений на священика.

З 1925 по 1935 рік виконував обов’язки префекта при Українській греко-католицькій семінарії у місті Перемишль. Також служив духовником жіночої гімназії у місті Перемишль.

15 липня 1935 року вступив до новіціату монашого ордену редемптористів. У 1936 році він працював у монастирі Матері Божої Неустанної Помочі в місті Станіслав (тепер – Івано-Франківськ), у 1937 році він працював по господарству у монастир святого Климента у Львові. У 1937 році він починає викладати догматичне богослів’я і Священне Писання у Львівській семінарії.

Під час німецької окупації у 1941 – 1944 роках виконував обов’язки настоятеля Тернопільського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, з 1944 по 1946 роки виконував обов’язки настоятеля монастиря Матері Божої Неустанної помочі у Збоїщах (Збоїсках) (зараз – найпівнічніший мікрорайон міста Львів).

Після завершення Другої світової війни в Україні розпочалося переслідування Української Греко-Католиьцкої Церкви. Митрополит УГКЦ Йосип Сліпий, щоби не залишити Церкву без управління, призначив чотирьох тимчасових вікаріїв, серед яких був редемпторист із Бельгії Йосип де Вохт. Навесні 1946 року Йосипа де Вохта радянська влада депортувала до Бельгії, він передав свої повноваженя тимчасового вікарія УГКЦ Івану Зятику. Радянська влада перешкоджала Івану Зятику виконувати пастирську роботу.

5 січня 1950 року Івана Зятика заарештувала радянська влада. Йому висунули звинувачення у співпраці з антирадянським рухом, а також його звинуватили у шпіонажі на користь Ватикану.

З початку 1950 року до кінця 1951 року Іван Зятик був у тюрмі. 21 листопада 1951 року Івана Зятика засудили за співучасть учасникам антирадянської націоналістичнох організації та антирадянську агітацію на 10 років ув’язнення.

17 травня 1952 року Іван Зятик загинув у сибірському таборі. Був похований біля міста Тайшет, Іркутська область. Точне місцезнаходження могили невідоме.

У 2000 році було розпочато беатифікаційний процес, 2 березня 2001 року беатифікаційний процес було завершено на єпархіальному рівні і справу передали у Ватикан. 6 квітня 2001 року богословська комісія підтвердила, що О.Зятик помер мученицькою смертю. 23 квітня факт мученицької смерті підтвердило зібрання кардиналів. 24 квітня 2001 року Іван Павло ІІ підписав декрет про беатифікацію мученика Івана Зятика. Під час Святої архієрейської Літургії 27 червня 2001 року Іван Зятик був беатифікований (оголошений блаженним) Іваном Павлом ІІ.