Святий Готшалк

Святий Готшалк

Святий Готшалк

Святий Готшалк (Готшальк, Годшалк, Годескальк) – князь бодричів з династії Наконідів, засновник Вендської держави. Син Удо, внук Мстивоя.

Виховувався і отримав освіту у монастирі святого Михайла у Люнебурзі, де від настоятеля Годескалька отримав ім’я Готшалк. Це ім’я у перекладі з німецької (Gottschalk) означає “слуга Божий”.

У 1028 році після того, як Удо був убитий перебіжчиком-саксом, Готшалк повернувся на батьківщину і зрікся християнства. Гельмонд із Босау пише у Слов’янській хроніці про те, що Готшалк зібрав військо та став розоряти саксонське герцогство.

Повідомлення Гельмольда із Босау, “Слов’янська хроніка”: “У країні гользатів і штурмарів і тих, яких вони називають дітмаршами, нічого не залишилося, щоб уникло його руйнування, крім фортець Езего і Бокельдбург, тут знайшли захист деяка кількість озброєних людей із жінками, дітьми і майном, які збереглися від розграбування.

У 1030 році Готшалк здався у полон до Бернхарда ІІ Білунга. Уклавши договір з Бернхардом, Готшалк відправився в державу Кнуда Великого.

На службі Кнуду, його синам і племіннику Готшалк відзначився і за нього видали Сігрід, доньку Свена Естрідсена.

При Кнуді та його дітях йомські вікінги (військова язичницька організація вікінгів) були лояльні до Данії, однак після того, як між Магнусом Добрим та Свеном Естрідсеном почалася боротьба за Дані, стали грабувати цю країну. Магнус Добрий, вступивши в союз з Бернхардом Саксонським, здійснив похід і в 1043 році зруйнува Йомсборг. Князь бодричів Ратибор, який намагався допомогти фортеці, також загинув. У відповідь на похід Бернарда Саксонського, скориставшись тим, що Магнус відплив до Данії, сини Ратибора пограбували всю Ютландію. На зворотній дорозі (на території Шлезвіга поблизу сучасного Люршау) на синів Ратибора напало військо Магнуса та його родича Ордульфа Саксонського. У битві, яка відбулася 28 вересня 1043 року, загинули всі 8 синів Ратибора.

Готшалк, користуючись послабленням іших партій бодричів, повернувся на батьківщину і став боротися за владу. Після того, як йому вдалося очолити бодричів, його владу визнали полабські слов’яни – вагри, глиняни, варни. Всі ці племена Готшалк намагався не просто підкорити, але і створити єдину державу. Готшалк підтримував хороші відносити з герцогом Саксонії Бернхардом ІІ, якому виплачував данину, а також з архієпискомом Бременським Адальбертом.

Готшалк у державі Кнуда змінив своє відношення до християнства. Князь Бодричів намагався розповсюдити всередині своєї держави християнство. Адальберт Бременський надсилав для цього до двору Готшалка місіонерів. Тривалий час після слов’янського повстання 983 року землі бодричів формально входили до Альбенбурзької (Старгардської) єпархії, але єпископ проживав далеко від своїх парафіян-бодричів. Через декілька років кількість християн у володіннях Готшалка зросла настільки, що архієпископ Адальберт розділив Старгардську єпархію на три частини, виокремивши з неї єпископства Мекленбурзьке і Ратиборське (Ратцебурзьке). У містах держави Готшалка – Любіце, Старград, Лончин, Ратибор були відкриті жіночі та чоловічі монастирі. Деякі язичники на чолі з Плусо (Блюссо) були невдоволеними політикою Готшалка.

Держава Готшалка межувала із союзом племен лютичів (доленчани, ратарі, хижани, черезпеняни, гавеляни і спревяни). Тривалий час лютичі жили мирно, але в середині 50-х років ХІ століття всередині союзу почалася боротьба за лідерство, доленчани і ратарі закликали на допомогу Готшалка, Бернхарда ІІ Саксонського і Свена Датського. Хижани і черезпеняни програли і повинні були заплатити великий штраф – 15 тисяч марок і увійшли до складу держави Готшалка, східний кордон якої проходив по ріці Пена.

Язичники повстали і вбили Готшалка 7 червня 1066 року у місті Ленчин. Також були вбиті і місіонери. Вдову Готшалка Сігрід вигнали з Веліграда (Мекленбурга), після чого вона із сином Генріхом відправилася до свого батька Свена Естрідстона в Данію. Гельмонд стверджував, що слов’ян, які знищили Хедебю (Шлезвіг) і спалили Гамбург, очолив Блюссо, чоловік сестри Готшалка. Старший син Готшалка Будивой намагався повернути собі трон батька, але загинув у боротьбі з Круто (слов’янський князь Вендської держави бодричів). Пізніше Готшалк був канонізований і став вшановуватися 7 червня.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

fourteen + 13 =