Святий Людовік Бертран

Святий Людовік Бертран

Святий Людовік Бертран

Католицький святий Людовик Бертран (Луїс Бертран) народився 1 січня 1526 року у Валенсії, помер 9 жовтня 1581 року у Валенсії. Був місіонером ордену домініканців, “апостолом Південної Америки”.

Священик

Людовік Бертран народився 1 січня 1526 року у Валенсії у віруючій дворянській сім’ї. По лінії батька він був родичем святого Вінсента Феррера, великого домініканського проповідника. Людовік змалечку мріяв стати монахом-домініканцем.

Батько боявся, що слабке здоров’я юнака може не витримати важкого монашого життя. Незважаючи на опір сім’ї Людовик пристав до отців-домініканців монастиря Святого Домініка у Валенсіїі і, оскільки був надто молодий для монаших обітів, прислуговував монахам і працював у монастирському саду. 26 серпня 1544 року він у 18-річному віці вступив до новіціату, а після випробувального терміну приніс обіти в ордені проповідників.

Людовік Бертран вирізнявся м’яким, але серйозним характером. Завдяки сумлінному навчанню добре освоїв богослов’я і риторику. У 1547 році він був рукоположений в священики архієпископом Валенсії, святим Томасом де Віллануева, після чого його призначили наставником домініканських новіціїв в валенсійському монастирі. Бертран мріяв про міссіонерську діяльність, його плани розділяв і молодший брат, який теж став домініканцем, однак помер, навіть не встигнувши завершити навчання.

У 1557 році у Валенсії виникла епідемія чуми. Людовік Бертран самовіддано служив нужденним, ризикуючи життям доглядав за хворими, і власними руками ховав померлих. Невдовзі він отримав славу талановитого проповідника, кількість бажаючих послухати його проповіді була такою, що їх не вміщував навіть катедральний собор міста, Бертрану доводилося проповідувати на площах.

Місіонерська діяльність

Незважаючи на популярність у рідному місті Людовик Бертран не залишив своїх місіонерських планів. Отримавши дозвіл настоятеля в 1562 році він відправився в Південну Америку, у колумбійську Картахену, де з дозволу церковної влади почав активно проповідувати Євангеліє по всій країні.

Місцеві індіанці в цей період, зазнавши на собі утисків з боку конкістадорів, з підозрою, а нерідко і з ворожнечою відносилися до християнських місіонерів і іспанців взаалі. Тим не менше діяльність Людовика Бертрана була успішною, записи у церковних книгах показують, що кількість навернених ним індіанців обчислювалась десятками тисяч чоловік. Згідно з церковним переказом, святий мав чудодійний дар: незважаючи на те, що проповіді він казав існанськю, індіанці з різних племен чули його промову на своїх діалектах.

Святий Людовик Бертран захищав корінних жителів від утисків іспанських завойовників, співпрацюючи у цьому з Бартоломе де лас Касасом, що принесло йому додаткові симпатії індіанців.

Після проповіді у різних регіонах (включаючи важкодоступні) Колумбії Бертран переніс свою діяльність на Підвітренні Антільські острови. Відомо також про його успішне місіонерство серед корінного населення островів Сент-ВІнсент і Сент-Томас.

Повернення до Іспанії

Святого Людовіка Бертрана назвивали “апостолом Південної Америки”. Однак тривалі піші переходи, які він здійснював під час своїх пастирських подорожей, призвели до захворювання ніг та сильного погіршення здоров’я. Розуміючи, що через проблеми зі здоров’ям подальша місія неможлива, Людовик Бертран у 1569 році повернувся до Іспанії.

Новини про самовіддану та успішу місію земляка досягли Валенсії, тому жителі міста зустрічали святого Людовіка Бетрана оваціями і оточили великою повагою. Останні роки життя він послужив пріором монастиря у Валенсії і займав різні посади у структурі домініканського ордену. Слава Бертрана розповсюдилася далеко за межі Валенсії, важливі посадовці при іспанському дворі приїзджали до нього просити поради у державних справах.

У 1580 році під час проповіді у катедральному соборі його вразив удар, після чого він був прикований до ліжка до самої сметрі. Пормер 9 жовтня 1581 року.

Папа Павло V беатифікував Людовіка Бертрана 19 липня 1608 року, папа Климент Х 12 квітня 1671 року його канонізував. Спершу день пам’яті було 10 жовтня, після Другого Ватиканського собору день пам’яті встановили 9 жовтня.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 4 =