Усі заслуги у дослідженні Сударіуму належать Команді дослідників Іспанського сіндологічного центру, керівництво над яким здійснюється Джілермо Герасом. Медична частина досліджень зроблена д‑ром Джозе Віллалайном [1]. Плями на Сударіумі показують, що полотно було розміщена на обличчі мертвої людини. Досліджуючи обидві сторони полотна, можна зробити висновок, що воно було складене у чотири рази, беручи до уваги зменшення інтенсивності плям [2].
Із розміщення головних плям очевидно, що людина, чиє лице вкривав Сударіум, померла у вертикальній позиції. Плями складаються із однієї частини крові та шістьох частин рідини із плеврального набряку. Ця рідина накопичується у легенях коли розп’ята людина помирає від асфіксії, і якщо тіло пізніше зазнавало коливань, ця рідина могла потрапити на обличчя через ніздрі. Дійсно, найбільші плями видимі на Сударіумі. Ці плями у районі носа накладуються одна на одну, маючи різні контури, виразно видимі. Це означає, що коли одна пляма висохла, інша продовжувала формуватись [3].
Д‑р Віллалайн вжив спеціально змодельовану голову для реконструкції процесу утворення плям та їх висихання, і таким чином міг обчислити час, який пройшов між утворенням кожної плями [4].
Полотно не було обгорнуте навколо голови повністю, оскільки права щока майже торкалась правого плеча. Це дозволяє припустити, що Сударіум був покладений на обличчя, коли тіло було ще на хресті. Друга пляма утворилась приблизно годиною пізніше, коли тіло було знято з хреста. Третя пляма утворилась, коли тіло було підняте із землі приблизно сорок п’ять хвилин після утворення другої плями. Тіло лежало біля підніжжя хреста приблизно сорок п’ять хвилин перед тим, як було поховано. Сліди (не відбитки) пальців, що притискали полотно до носа також видимі [5].
Експерименти із моделлю голови і дослідження плям також показують, що коли людина померла, її голова була розміщена сімдесять градусів вперед і двадцять градусів направо. Ця позиція дозволяє припустити, що людина, чиє лице прикривав Сударіум, була розп’ята [6].
Збоку головної групи плям видимі менші плями крові. Стає зрозуміло, що Сударіум був прикріплений до потилиці голови померлої людини, і ці краплі крові були спричинені маленькими гострими об’єктами, які логічно є колючками, які спричинили цей тип пошкоджень усієї голови Ісуса [7]. Кров була досліджена Байма Болоне, а також Хосе Бланка, іспанським спеціалістом з судової медицини, і гематологом Карло Гольдоне. Останній підтвердив, що мова йде про людську кров, і вказав, що своїми ознаками вона належить до групи АВ. Досліджуючи під мікроскопом волокна з хустини, дослідники помітили наявність бактерій, спор рослин, грибку та різних кристалів, а також сліди воску. Байма Болоне у сумісній роботі з інститутом судової медицини в Генуї здійснив дослідження структури ДНК крові з метою порівняння ДНК Плащаниці. Підтверджено, що ДНК обох полотен мають схожі генетичні особливості. Дослідження в ультрафіолетових променях, здійснені Венджером, вказали на наявність 70 плям крові, які за складом схожі на плями на Плащаниці. Комп’ютерні дослідження для порівняння обох полотен, виконані Нелло Балоссіна з відділу інформатики в Турині, дозволили підтвердити повне співпадіння слідів на обох полотнах [8].
Медичні дослідження не були єдиними, які були проведені на Сударіумі. Д-р Макс Фреф проаналізував зразки пилку, що були взяті з полотна, і знайшов види, типові для Ов’єдо, Толедо, Північної Африки та Єрусалиму. Це доводить історичний шлях, описаний вище. Водночас ніщо не пов’язує полотно з Константинополем, Францією, Італією та іншими країнами Європи [9].
Міжнародний конгрес, який відбувся в Ов’єдо в 1994 році, де були представлені різноманітні статті про Сударіум. Було підтверджено результари роботи д-ра Макса Фрея із пилком, пилок було представлено учасникам у збільшеному виді. На Сударіумі було знайдено зразки пилку “Quercus caliprimus”, його ареал обмежується Палестиною [10]. Також знайдено пилок “gundelia tourneforti”, ідентичний пилку, який був знайдений на Плащаниці. Рослина росте тільки на сході Середземного моря від Ливану на півночі до Єрусалиму на півдні [11]. Усього М. Фрей виявив на поверхні тканини пилок 16 рослин, 13 з яких дослідник ідентифікував. 9 з них ростуть в Палестині, що підтверджує тезу про походження полотна з Єрусалима. Виявлено також пилок фініків, ріжкового дерева і Tamarix Africana, їх наявність підтверджує тезу про подорож через Північну Африку [12].
М. Фрей вказував: “Під мікроскопом з’ясувалось, що Сударіум вкритий більшою кількістю пилюки, яка була принесена вітром, ніж Плащаниця. На обох поверхнях переважають частки сажі і вугілля, які, найімовірніше, осіли під час виставлення полотна в Ов’єдо, місті, що лежить в промислово розвинутій Астурії” [13]. Було також знайдено залишки речовини, які, ймовірно, є алое та миррою, ці пахощі згадувались у Євангелії від Іоанна, 19:39-40, “Нікодим прийшов… і приніс сумір мирри та алое… Вони поклали тіло ісуса і обгорнули його у льняне полотно із пряностями, згідно з єврейськими поховальними звичаями” [14].
Плями також досліджувались з точки зору антропології. Висновок: обличчя, яке було в контакті із Сударіумом, мало типові єврейські риси, довгий ніс та добре виражені скули [15].
Нитки, з якого Сударіум був зітканий, мають Z-подібне скручування, як у Туринській Плащаниці [16].
На останок, фактом є те, що полотно зберігалось як автентичне, а не через мистецьку чи яку-небудь іншу вартісність. Всі дослідження були різнобічними, і не суперечать тому, що полотно було вжито для покриття голови мертвого Ісуса з Назарету, коли його зняли з хреста перед похованням [17].
[1] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 3 з 6].
[2] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 3 з 6].
[3] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 4 з 6].
[4] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 4 з 6].
[5] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 4 з 6].
[6] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 4 з 6].
[7] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 4 з 6].
[8] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 73 – 74.
[9] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 4 з 6].
[10] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 5 з 6].
[11] What is the Sudarium of Oviedo? What Does it Mean? (http://historicaljesusquest.com/sudarium.htm), 12.05.2004. – С. 4 з 5.
[12] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 73.
[13] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 72 – 73.
[14] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 5 з 6].
[15] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 5 з 6].
[16] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 104 – 105.
[17] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 5 з 6].