Плат з Манопелло
http://www.sudariumchristi.com/ru/start/index.php

Показ ватиканського Плата Вероніки

На християнському сході ікона Спаса Нерукотворного має довгу і цікаву традицію. На Заході ж існує дещо відмінна версія щодо виникнення Спаса Нерукотворного, яка постала дещо пізніще – у середньовіччі. Західна інтерпретація ікони зазвичай носить назву Святий Лик та має іншу композицію [1]. Легенда про Вероніку та її Покривало не зазначається у Біблії, але, не дивлячись на це, апокриф “Діяння Пилата” подає нам ім’я жінки хворої на кровотечу, яка зцілилась, торкнувшись до одягу Ісуса. Історичні критики зазначають, ім’я святої “Вероніка” є комбінацією латинського і грецького слів, ця комбінація означає “справжнє зображення”. Однак історія є частиною християнської культури протягом сторіч, включаючи коротку сцену Зеффереліса “Ісус з Назарету” [2]. Євсевій Памфіл (ІV ст.) залишив опис статуї Христа, яку зробила Вероніка на пам’ять про своє зцілення. Вона була розбита в часи Юліана Відступника (361 – 363 рр.), але її залишки ще у V столітті зберігалися у церквах. Статуя згадуєтсья в Іоанна Дамаскіна (перша половина VІІІ ст.), у Діяннях VІІ Вселенського Собору (787 р.) та в інших джерелах [3]. Читати далі →

Зображення Мандиліону та Кераміону з Ватиканської бібліотеки

Згідно з візантійською храмовою іконографією дві найдавніші чудотворні ікони-реліквії Христа, а саме Мандиліон (нерукотворний образ на платку, “Святий Убрус”) та Кераміон (нерукотворний образ на керамічному черепку “Святий Черепок”), зображуються навпроти один одного  на лицьових сторонах східної та західної підкупольних арок хрестово-купольного храму. Розміщуючись безпосередньо під куполом на найвидніших місцях, вони утворюють стрижневу структуру в системі розпису. Таке розміщення Мандиліона та Кераміона було вже добре відомим в іконографічних програмах ХІІ століття [1]. Читати далі →

Схожість плям крові на Плащаниці і Сударіумі

Франка Пасторе Троселло з Інституту судової медицини Туринського університету здійснювала порівняльні дослідження структури Сударіуму та Плащаниці: “Ці предмети мною піддавалися всяким не загрозливим для речей дослідженням, які тільки можна було здійснити в кримінальній лабораторії. Нитки Сударіуму з Ов’єдо – льняні, середньої якості, нерівномірні. Їх діаметр, права скрутка і число переплетень цілком схожі на нитки з Плащаниці. Вигляд, кількість і якість ниток, правостороння скрутка створюють серію схожих рис ткання Плащаниці і Сударіуму, що має структуру звичайного полотна, в якому човник і основа перехрещуються під прямим кутом” [1]. Читати далі →

Плями крові на Сударіумі з Ов’єдо

Усі заслуги у дослідженні Сударіуму належать Команді дослідників Іспанського сіндологічного центру, керівництво над яким здійснюється Джілермо Герасом. Медична частина досліджень зроблена д‑ром Джозе Віллалайном [1]. Плями на Сударіумі показують, що полотно було розміщена на обличчі мертвої людини. Досліджуючи обидві сторони полотна, можна зробити висновок, що воно було складене у чотири рази, беручи до уваги зменшення інтенсивності плям [2]. Читати далі →

Марк Густін показує, як Сударіум був обгорнутий довкола голови

Подібне полотно нам відоме із Євангелія від Іоанна, розділ 20, вірші 6 і 7. Ці вірші читаються так: “Симон Петро, ідучи за ним, також підійшов, зайшов у могилу, побачив льняне полотно, що лежало на землі, також полотно, що було на його голові; це полотно не було разом із льняним полотном, але згорнуте в окремому місці”. Іоанн чітко відрізняє цей малий шматок полотна, що було на обличчі, сударіум, і більше полотно, що огортало тіло [1]. Читати далі →

Пояснення до зображення (плям крові) на Сударіумі

Однією з реліквій, що зберігаються у катедральному соборі міста Ов’єдо, що на півночі Іспанії, є шматок полотна розміром приблизно 84х53 см [1]. Це полотно називають Святою Хустиною, або Sagrado Rostro, або Святим Обличчям [2]. Читати далі →