Святий Кадок Мудрий народився у 497 році у Гламоргані (Уельс), загинув у 577 або 580 році у Беневентумі (Нортгемпшир, Англія). Був сином Гвініліу, правителя держави Гвінлуг. Пам’ять у Католицькій церкві – 21 вересня, у місті Кардіф – 25 вересня, на островій Сен-Кадр (Франція) – третя неділя вересня, в деяких містах відзначається 24 січня.
Батько був Гвінліу Бородатий, мама – Гуладіс верх Бріхан. З 523 по 577 роки був правителем Гвінлуга та Еделігіона. Попередником на троні у князівстві Гвінлуг був Гвінліу Бородатий, наступником на троні був Мейріг ап Енінні. З 540 року був правителем Горфініта, Гурініта і Пеніхена. Попередником на троні у цій державі був Паул ап Гліуіс, наступником – Мейріг ап Енінні. З 540 (або з 564 року) був королем Глівісінга (перший правитель цієї держави), наступником на троні став Мейріг ап Енінні.
Кадока хрестив ірландський священик Татіу. Навчався у монастиры Кайрвент. У дорослому віці подорожував по Уельсу і деякий час жив в Пеніхені. Дядько Паул дозволив Кадоку заснувати монастир Лланкарван. Декілька років будував абатство, потім поїхав в Ірландію до священика Картага.
Через декілька років Кадок повернувся до Уельсу у супроводі однодумців. Вони оселилися в Лланспідіді, у Бріхейніозі, де Кадок почав вивчати латинську мову під керівництвом італійця Брахана. Король Бріхан дозволив внучатому племіннику Кадоку спорудити в Лланспідіді церкву, настоятелем якої був Брахан, Кадок жив у монастирі Ллангадог у Діведі. Одного разу цей монастир пограбувала банда під керівництвом Сауїла (король у вигнанні королівства Пік (або Пеніни). Монахи догнали грабіжників, однак не стали їх карати, а повернулися у монастир.
Коли Кадок повернувся у рідний монастир Лланкарван, то виявив, що монахів нема, а споруди занедбані. З допомогою друга Фіннана Кадок відновив монастир, Фіннан став абатом. Дізнавшись про смерть батька, Кадок повернувся до Гвіннлуга, щоби стати королем. Через декілька років він отримав за заповітом Паула (правителя Пеніхена) його землі, об’єднавши у своїх руках більшу частину Гліуісінга.
Кадок став королем, однак він був одночасно і монахом. Він відправився на північні Уельсу, щоби там проповідувати християнство. Своїм замісником у Лланкарвані Кадок залишив Гільду Мудрого, після повернення він заснував монастир на могилі батька Гільди Мудрого Кау.
Рятуючись від епідемії чуми, яка вразила Уельс, Кадок відправився до Бретані. Перебуваючи у Бретані, він дізнався про сино у Лландеві Бреві, на якому архієпископом Уельсу був обраний Давид. Потім Кадок відвідав Рим та Єрусалим.
Після повернення до Уельсу Кадок мав конфлікт з королем Гвінеду Майлгуном Гвінедським, який намагався накласти данину на Гвінллуг. Майнлгун хотів розпочати війну, але Кадок помирився з ним. Після цього на Гвінллуг напав король Бріхейніога Райн Червонолиций (дядько Кадока), але потрапив у полон і Кадок пробачив йому його напад. Також на королівство Кадока напав Маредід ап Райн, який згадується у “Житті святого Кадога” як Маргедуд, правитель королівства Рейнуг. Маредід хотів завоювати королівство Кадока, однак цей напад був невдалим.
У 564 році Кадок приєднав до свого королівства королівство дядька Петрока. У цьому ж році він знову відвідав Ірландію та Лланкарван, під час цього візиту передав владу у Лланкарвані своєму учню Енллі. Решту свого королівства передав королівство своїй тітці Діфуні та її чоловіку Мейрігу, сам продовжив проповідувати християнство, допомагати бідним та хворим.
Він був обраний настоятелем монастиря у Калхвінеді (королівство бритів). Завдяки Кадоку монахи відбудували з руїн місто Баннавента (графство Нортгемптоншир), святого обрали першим єпископом цього міста. 24 січня 580 року на Боннавенту напали сакси і закололи Катока списом, коли той був на території церкви. Через деякий час його тіло перенесли до Лланкарвана.