Святий Іштван І Угорський народився біля 970 або 975 року, помер 15 серпня 1038 року. Був князем Нітри (995 – 997 роки), великим князем Угорщини (з 997 року) і першим королем Угорщини (з 1000 або 1001 року), династія Арпадів. За правління Іштвана угорці стали християнами. Об’єднав угорські племена.
Іштван був єдиним сином великого угорського князя Гези та його дружини, княгині Шарольт, яка походила із знатного роду дьюла (дьюла – титул другого за значенням вождя угорської федерації), був хрещений у Візантії за східним обрядом.
Його сестрою була Юдита Угорська, дружина Болеслава І Польського. При народженні Іштвану дали тюркське ім’я Вайк, що означає “герой”. Народився у місті Естергом або у місті Секешфехервар. В Угорській ілюстрованій хроніці XIV століття вказується, що Іштван народився у 969 році, але деякі сучасні історики вважають, що Іштван (який при народженні отримав ім’я Вайк) народився мыж 970 та 980 роками. Деякі деталі його біографії дозволяють припускати, що Іштван народився у 975 році або трохи пізніше.
Після хрещення отримав ім’я Іштван (Стефан). Мама і тато були хрещеними. Серед християнських наставників Іштвана був святий Адальберт Празький. У 996 році Іштван одружився на Гізелі, яка була християнкою, донька герцога Генріха ІІ Баварського.
Після смерті батька у 997 році Іштван вступив у роботьбу за трон із двоюрідним братом Коппанем, який правив в угорському комітаті Шомодь, Коппана підтримали язичники.
Спираючись на підтримку декількох знатних сімей і важкоозброєнних баварсьих рицарів, яких прислав його тест, Іштван придушив заголот цього претендента на трон. У 998 році у битві під Веспремом Копань зазнав поразки і був убитий баварським рицарем Вецеліном.
Іштван І був коронований легатом папи римського Сильвестра ІІ Астриком на Різдво 25 грудня 1000 року (або 1 січня 1001 року) короною, яку прислав папа римський. Збереглася корона святого Іштвана, якою коронувалися всі наступні угорські правителі (верхня частина корони, нижня частина корона була подарована угорському королю Гезі І візантійським імператором Михайлом VII Дукою).
Королю Іштвану дали титул апостолічного короля із владою у 10 єпархіях, цей титул давав можливість приймати участь в управлінні церквою в Угорщині, включаючи повноваження короля впроваджувати нові єпархії як у своїй країні, так і на землях, які могли бути приєднаними до Угорщини. Заснував архієпископство в Естергомі, яке очолив єпископ Домокош, також заснував шість єпархій і три бенедектинських монастирі.
Після коронації Іштван за допомогою католицьких та православних священиків почав поширювати у країні християнство, особливе значення у християнізації Угорщини мали бенедектинські монахи. За вказівкою короля на десять сіл мала бути мінімум одна церква.
Іштван завершив будівництво монастиря святого Мартина в Угорщині (аббатство Паннохальма), який почав споруджувати князь Геза, батько Іштвана. Іштван заснував монастирі Печварад (1015), Зобор (1019), Баконьбел (1020).
Централізацію держави Іштван І проводив на зразок імперії Каролінгів. Король ліквідував поділ країни на племені, створи територіально-адміністративні округи – королівські комітати (або жупи), на чолі яких стояли ішпани. Кількість жуп була від 32 до 45, пізніше цих адміністративних округів було 72. Було створено придворну раду, яка мала дорадчу функцію. Королівську раду очолював платин, який також був верховним суддею та прем’єр-міністром Угорщини.
Іштван скасував рабовласництво, встановлювався фіксований податок у вигляді десятини (духовенство, князі, ішпани та воєначальники звільнялися від податків). Було почато карбування монет з латинськими назвами “Король Стефан” і “Королівське місто”, ці монети були широко поширені у Європі.
При Іштвані було створено дві кодифікації законів – перша складалася із 35 статей, друга – із 20 статей. Угорщина стала безпечним маршруштом для паломників та купців, які йшли із Західної Європи у Константинополь та Палестину. За це хвалив короля абат святий Одилон Клюнійський. Бургундськи монах Рауль Глабер писав: “всі у цей час, хто йшов із Італії та Галлії до гроба Господнього, намагалися, залишивши попередній, звичний шлях, який проходив по морю, йти по країні короля Стефана. Він зробив шлях безпечним для всіх, вітаючи усіх, кого зустрічав, і даючи їм подарунки. Під враженням від такої гостинності багато дворян і простолюдинів йшли до Єрусалиму”. Одним із таких паломників у 1015 році був святий Герард (Гелларт), який залишився жити в Угорщині, був єпископом жупи Чанад, був учителем наслідника престолу Емеріка (Імре).
Іштван завоював у місцевих вождів землю, на якій була утворена жупа Чанад, яка була названа на честь воєначальника Іштвана – Чанада (племінник Іштвана), Чанад став першим ішпаном цього нового територіального утворення королівства Угорщина. Іштван в 1003 році переміг свого рідного дядька князя Дьюлу-молодшого, який правив у Трансильванії, взяв його в полон (він потім втік до польського короля Болеслава І). В 1008 або біля 1028 року Іштван переміг правителя Банату Айтоня. Дьюла та Айтонь були християнами, але в них були політичні розбіжності з Іштваном.
У 1008 році король приєднав до Угорщини “черних (темних) угорців” – незалежні каварські (кабарські) племена. У 1009 році каварський князь (можливо, це був майбутній король Угорщини Самуїл Аба або його батько) одружився із сестрою Іштвана І (ім’я сестри невідоме). У війнах проти напівнезалежних племінних вождів Іштван зміг об’єднати оточуючі землі, до 1028 року Іштван приєднав до Угорщини значну частину Карпат, закріпивши приєднання нових територій домовленносятми з великим київським князем Ярославом Мудрим та королем Польщі Болеславом І Хоробрим.
Угорці були союзниками Генріха ІІ (коли брат Генріха ІІ Бруно знайшов притулок в Угорщині, Іштван допоміг йому примиритися з Генріхом ІІ). Генріх ІІ воював з польським королем Болеславом І Хоробрим, поляки захопили частину земель уздовж роки Морава на території Словаччини. Можливо, у 1017 році Іштвану довелося відбивати напад печенігів, які були тоді у союзі з Болеславом та київським князем Святополком. Після Будишинського миру між поляками і німцями у 1018 році 500 угорських вершників були у війську Болеслава під час походу на Київ. Родич Іштвана І Ласло Лисий (угорський князь з роду Арпадів) на Премиславі (донька київського князя Володимира).
Деякі угорські феодали, опираючись на язичників, які були проти політики Іштвана І, повстали проти угорського короля і зруйнували поселення на західному березі ріки Раба, але повсталі та німецькі рицарі, які їм допомагали, були оточені біля Відня. Конрад ІІ у 1031 році уклав мирну угоду з угорським королем, передавши Угорському королівству ділянку землі між ріками Лайта та Фіша.
Іштван був союзником візантійського імператора Василія ІІ Болгаробойці у боротьбі з Болгарією і відправив угорську армію на допомогу візантійцям у поході на болгарську столицю Охрид у 1015 році. Біля 1009 року було укладено шлюб молодшої сестри Ішвана з венеціанським дожем Оттоном Орсеоло, який був союзником Візантії.
Іштван був одружений на блаженній Гізелі Баварській (донька Генріха ІІ Баварського). У них було троє дітей, однак усі померли ще за життя батька. Його син святой Емерік (Імре) був убитий кабаном на полюванні.
Іштван помер 15 серпня 1038 року, його спадкоємцем став племінник Петро Орсеоло. Коли Петро Орсеоло став спадкоємцем, правитель Нітранського князівства Вазул (двоюрідний брат Іштвана) наказав напасти на Петра, однак цей заколот був невдалим. Вазула осліпили (Іштван не давав наказ на осліплення Вазула), однак це не призвело до встановлення порядку в державі, були ще спроби заколоту проти Петра Орсеоло.
Іштвана поховали у базиліці Діви Марії у місті Секешфехервар. За ініціативою папи римського Григорія VII Іштван був канонізований разом із своїм сином Емеріком і єпископом Герардом у 1083 році. Король Ласло І Святий 20 серпня переніс тіло Іштвана у срібному саркофазів до вівтаря базиліки в місті Секешфехервар. Цей день (20 серпня) відзначається в Угорщині як День святого Іштвана. В 2000 році константинопольський патріарх Варфоломій визнав канонізацію короля Стефана (Іштвана).
Між 1077 і 1083 роками була складена “Велика легенда” короля Іштвана, а під час правління угорського короля Кальмана І Книжника біля 1100 року була складена “Мала легенда” короля Іштвана (це дві біографічні розповіді). Іштван є автором “Повчань” сину Імре, у цьому творить він закликає правити “смиренно, мирно, без злоби і ненависті”, бути милосердним, судити праведно оберігати християнську віру і церкву, допомагати духовенству, знаті, рицарям, а також іноземцям-переселенцям, називаючи країну, “в якій говорять на одній мові і де відома тілька одна культура”, бідною і слабкою.
Пам’ять
Іштван – святий покровитель Угорщини. День святого Іштвана – 20 серпня є головним національним святом Угорщини. В історії Угорщини були періоди, коли це свято було заборонено – під час Угорського повстання 1848 – 1849 роках, а також у той час, коли в Угорщині був комуністичний уряд. День святого Іштвана знову став державним святом у 1991 році.
Людвіг ван Бетховен склав свого “Короля Стефана” до відкриття угорського театру у Пешті у 1811 році.
У 1914 році було споруджено броненосець військово-морських сил Австро-Угорщини Святий Іштван.
У 1920 році ім’я “Святой Іштван” отримав колісний річковий пароплав (цей пароплав було споруджено у 1918 році в місті Будапешт під іменем “Зіта Кіролін”). Пароплав плавав по ріці Дунай до 1965 року.
У 1938 році в Угорщині випустили срібну монету 5 пенге, яка була присвячена 900 років від смерті святого Іштвана.