Кароль Войтила стає єпископом і кардиналом

Кардинал Кароль Войтила

Кардинал Кароль Войтила

Кароль Войтила був посвячений у сан єпископа 28 вересня 1958 року у Вавельському катедральному соборі. Офіційним девізом він вибрав собі латинське «Totus tuus» («Весь твій»), взяте з праць бретонського святого Людвіга Марії Гріньйон де Монтфора, з «Трактату», який прочитав під час війни на фабриці «Сольвей» і де знайшов релігійне натхнення. З тих пір до нашого часу на кожному документі і листі, що виходять з-під руки К. Войтили, в правому верхньому кутку розміщений цей девіз [74]. У першому своєму папському посланні згадав посвячення: «Тієї хвилини, що була тяжкою і сповненою страху, мусив із синівською відданістю вручити себе Діві Марії, яка у таємниці Христа завжди живе і діє як Мати» [75]. Continue reading

Молодий священик Кароль Войтила

Молодий священик Кароль Войтила

Молодий священик Кароль Войтила

Тринадцятого жовтня 1946 року кардинал А. Сапєга посвятив К. Войтилу в сан субдиякона, а через тиждень – диякона. Того самого дня, 20 жовтня, К. Войтила попросив про проведення тайни посвячення, підтвердивши під присягою, що він повністю визнає обов’язки, які бере на себе, і що робить це «з абсолютно доброї волі». 1 листопада, у День всіх святих, кардинал А. Сапєга у своїй особистій капелі посвятив Кароля Войтилу у священнослужителі Римо-Католицької Церкви[46]. Згодом Папа згадував: «Місцем моїх свячень була приватна каплиця Архієпископів Краківських. У тій каплиці, коли співали Veni Creator Spiritus… лежачи хрестом, я очікував на момент рукопокладення. Це дуже хвилюючий момент. Кожне священиче покликання у своєму найглибшому змісті є великою таємницею, є даром, який цілковито змінює людину. Кожен із нас, священиків, переконується у цьому протягом цілого свого життя. Перед величчю цього дару ми відчуваємо, як дуже до нього не доростаємо»[47]. Continue reading

Роки німецької окупації і Іоанн Павло ІІ

Молодий Кароль Войтила

Молодий Кароль Войтила

Іоанн Павло ІІ пише у спогадах: «…Вибух війни докорінним чином змінив ситуацію у моєму житті. Університетські професори справді намагалися розпочати новий академічний рік, але заняття тривали тільки до 6 листопада 1939 року. У цей день німецьке керівництво скликало усіх професорів на збори, які закінчилися вивезенням цих вельмишановних людей науки до концентраційного табору у Заксенгаузен. На цьому у моєму житті переривається період полоністичних студій і починається період німецької окупації, під час якої я передовсім намагався багато читати та писати. Саме у тому періоді і постали мої перші юнацькі літературні твори». Continue reading

Святий Грюст

Храм святого Грюста у Лланрісті

Храм святого Грюста у Лланрісті

Святий Грюст жив в VІІ столітті, проповідував християнство в Денбіширі, пам’ять – 1 грудня. Святий Грюст був сином принца і принцеси, внуком короля Урієна. Його вшановують в Уельсі, особливо шанують в поселенні Лланріст, яке походить від імені святого (ім’я іноді пишеться як Grwst, а назва поселення – Llanrwst) в графстві Денбішир, засновником якого він вважається.

Святий Діомма

Замок та озеро у Дроморі поблизу Кілдімо

Замок та озеро у Дроморі поблизу Кілдімо

Святий Діомма з Кілдімо (Ірландія) жив в V столітті, пам’ять – 12 травня. Святий Діомма навернув святого Деклана та інших святих. Є покровителем Кілдімо, графство Лімерік, Ірландія.

Святий Гонорат Тулузький

Крипта базиліки святого Сатурніна, Тулуза

Крипта базиліки святого Сатурніна, Тулуза

Святий Гонорат Тулузький жив у ІІІ столітті, народився в місті Наварра, помер в місті Тулуза, був другим єпископом Тулузи (після святого Сатурніна), пам’ять – 22 грудня.

Святий Сатурнін послав Гонората проповідувати християнство до Іспанії (з Тулузи, місто на території Франції), де познайомився зі святим Фірміном Ам’єнським, який був сином римського сенатора Фірма. Коли він повернувся в Тулузу разом з Фірміном, Гонорат його познайомив із Сатурніном і той охрестив його. Після смерті Сатурніна святий Гонорат став єпископом Тулузи. У 1256 році в базиліці святого Сатурніна були знайдені мощі святого Гонората (тут тіло святого зберігається і сьогодні у саркофазі), з цього часу почалося його шанування як святого.