Category Archives: Реліквії

Ікони та святі зображення

В Церкві відомі шановані, особливо шановані, храмові та інші ікони, з деякими з них відбуваються чудеса мироточивості, відродження (самостійного оновлення). Деякі ікони славляться як чудотворні – через їх чудесне віднайдення, чи через чудеса та зцілення, які з ними пов’язані. Але всіх їх об’єднує одне – після щирої молитви до зображених на іконах святих відбуваються чудеса, зокрема зцлення. Будь-яка ікона – зображення Господа, Пречистої Матері, святого – є чудотворною по своїй сутності, не важливо, чи вона є старовинного письма чи сучасною репродукцією. Головне – з вірою звертатись у молитві до того, хто на них зображений[1].

Матір Божа Гваделупська

Матір Божа Гваделупська – одна із найшанованіших зображень Богородиці, м.Мехіко

 

[1] Православные святыни / Сост. А.Ю. Костин. – М., 2003. – 288 с. – С. 5.

Мощі святих

Голова Івана Хрестителя у Катедральному соборі Пресвятої Богородиці м.Ам’єн, Франція

Історія давньої християнської Церкви свідчить, що мощами завжди називалися і серед віруючи вшановувалися всякі останки святих мучеників, великих подвижників, які збереглися принаймні у вигляді костей чи навіть просто попелу чи пороху[1]. Continue reading

Старозавітні реліквії

Скинія Завіту

Скинія Завіту

У Синайській пустелі ізраїльтяни спорудили переносний намет для поклоніння Богові – скинію. Скинія була споруджена з дорогоцінних металів, більшу частину яких ізраїльтяни вивезли з Єгипту. Приміщення для проведення богослужінь мало розміри 15 м удовжину, 5 м вширину і висотою 5 м. Скинія окрім дерев’яних рам, з’єднаних брусами і окутих золотом, скинія мала ще десять завіс, виготовлених з тонкого льняного полотна, блакиту, пурпуру і кармазину. Всередині святилище було розділене на дві частини чотирма стовпами, обкладенимии, як і всі зовнішні стовпи, золотом. Стовпи опиралися на срібні підніжки-підпори. Згідно з Господнім Заповітом, третина преміщення була виділена для “Святая Святих”, решта площі було призначено для переднього приміщення – Святого[1]. Continue reading

Інші реліквії, пов’язані зі Страстями Христовими

Тайна вечеря на мозаїці собору святого Марка у Венеції

Тайна вечеря на мозаїці собору святого Марка у Венеції

Усі цвяхи, якими був розп’ятий Ісус, до наших днів не збереглися. Їх неодноразово розпилювали на шматочки і переплавляли, тому є тільки два цвяхи – один зберігається у церкві Святого Хреста у Римі[1], ще один – був подарований Грузинській церкві імператором Костянтином і зберігається у Магліському храмі у Грузії[2]. Ще один цвях вбудований у Спис, яким, за переказами, пробили бік Ісуса на хресті, Костянтином Великим. Continue reading

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

У Трірі зберігається Tunic argenteuil – срібна туніка. Вважають, що цей одяг є тим “хітоном без шва”, який був на Ісусі Христі перед Розп’яттям. Довгий і широкий відрізок тканини – гіматій (плащ), який одягався поверх туніки, воїни, що розіпнули Спасителя, розділили на чотири частини, а за хітон (туніку) кинули жереб (Іо, 19, 23 – 24).

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

В епоху античності всі – від Цезаря до рибака – носили одяг одного типу. Тільки туніка знатного і багатого була пофарбована, вишита золотими зображеннями тварин, а туніка рибака була світла, нефарбована, тих відтінків, які має шерсть в звичайному стані – біла, сіра. Історія одягу і дорогоцінна святиня в основному відповідають одна одній. У Трірі безшовний хітон чи срібна туніка є шерстяною, а через давність важко точно визначити її колір. Недавні дослідження Андре Маріона з Орсейського інституту оптики показали відповідність між слідами крові на срібній туніці та Туринською Плащаницею.

Пеленки маленького Ісуса Христа

Собор в Ахені

Собор в Ахені

В Ахені є важливі християнські реліквії, так звані чотири ахенські святині, це європейський центр паломництва. В місті є святині, які були доставлені з Константинополя та Єрусалима в часи правління Карла Великого у 798 – 799 роках.  Continue reading

Дерево Хреста

Фрагмент Хреста Господнього, зберігається у Відні

Фрагмент Хреста Господнього, зберігається у Відні

Дерево, з якого робили балки хреста, називали таким, що приносить нещастя, зловісним (arbor infelix). В найбільшому вжитку у римлян були “crux comissa” – хрест зв’язаний, і “crux imissa” – хрест вбитий. Хрест зв’язаний або patibulata – одна із найдавніших форм хреста – триконечний, що складався із двох брусів, із яких поперечний накладався зверху на повздовжний, закріплений вертикально, так що вони нагадують грецьку букву “тау” чи латинську “Т”. ця форма хреста разом з дерев’яним стовпом, що має роздвоєння у вигляді вилки – furca, була у вжитку ще в стародавніх єгиптян, фінікійців та греків. Хрест вбитий, або capitata – чотирьохконечний, був зроблений так, що верхівка повздовжної балки видавалась над поперечною. Посередині вертикальної балки був невеликий брус або кілок. Цим пояснюються вирази: “acuta cruce sedere” – сидіти на гострому хресті, і “cruce inequitare” – сісти на хрест. Кожна частина хреста мала свою назву: вертикальна частина – stipes (стовбур), а поперечина – patibulum (шибениця). Зазвичай дошка з іменем засудженого, рідше з додаванням причини смертного вироку, прибивалась до вертикального стовпа одночасно з прибиттям ніг[1]. Continue reading

Туніка Ісуса Христа

Розповідь про Господню Туніку є у трьох Єваргеліях: від Марка, Луки та Іоанна. У двох перших епізод згаданий однією фразою, а в Євангелії від Іоанна викладений детально. Епізод показує реальні звичаї того часу. Кати мали право взяти одяг страчених[1]. Continue reading