Святий Вільям Йоркський

Коледж Вільяма Йоркського біля собору Вільяма Йоркського

Коледж Вільяма Йоркського біля собору Вільяма Йоркського

Святий Вільям Йоркський або Вільям Фіц-Герберт помер у 1154 році. Був англійським священиком, архієпископом Йоркським (1141 – 1147, 1153 – 1154). Обрання Вільяма архієпископом викликало тривалий конфлікт між англійським королем Стефаном Блуаським та папою римським. Пам’ять – 8 червня.

Вільям народився у Йорку в сім’ї Герберта Вінчестерського, канцлера і скарбника англійського короля Генріха І Бокерка. За деякими даними, мамою Вільяма була Емма, позашлюбна донька Етьєна ІІ де Блуа, графа французького графства Блуа. Таким чином, можливо, Вільям був племінником англійському королю Стефану і єпископу Вінчестерському Генріху Блуазькому. Згідно з новішими дослідженнями, однак, матір’ю Вільяма імовірно була донька Унгера Фіц-Одіна, землевласника з Дорсета, який згаданий у “Книзі страшного суда”.

Відомо, що з 1109 по 1114 роки Вільям Фіц-Герберт служив пребендарієм (помічником, який служить за винагороду, цю винагороду давали у в основному вигляді земельної ділянки або іншої нерухомості) Вейгтона в Йоркширі. Він також був призначений скарбником архієпископа Йоркського. У січні 1141 року Вільям був обраний архієпископом Йорка. Він мав підтримку більшої частини Йоркського капітулу (рада кліриків при єпископській кафедрі) і багатьох римських кардиналів,однак проти Вільяма виступив архієпископ Кентерберійський Теобальд, який звинуватив його у симонії та втручанню світської влади у процес виборів. В англійській церкві ХІІ століття участь короля у процесі обрання єпископів стала практично нормою. Імовірно, невдоволення Теобальда не мало би вирішального значення, якщо б проти Вільяма різко не виступив цистеріанський орден на чолі з Бернаром Клервоським, який мав великий авторитет у римо-католицькій церкві. У 1143 році папа римськй проголосив, що Вільям зможе зайняти посадуархієпископа, якщо його невинність буде підтверджена власною клятвою і клятвою диякона Йоркської єпархії. Генріх Блуаський, який в той час був папським легатом в Англії, прийняв ці клятви, проголосив Вільяма невинним і 26 вересня 1143 року висвятив його в архієпископи.

Цистеріанці продовжували активно боротися проти Вільяма. Їм вдалося призупинити вручення архієпископу паллія. У 1145 році папою римським було обрано цистеріанця Євгенія ІІІ, який призупинив архієпископські повноваження Вільяма. Святий Вільям, який в цей час приїхав до Риму для вручення паллія, був вимушений перебувати при дворі сицилійського короля Рожера ІІ. На початку 1147 року папа відсторонив Вільяма від посади архієпископа Йоркського, що було підтверджено рішенням Реймського собору 1148 року. Новим архієпископом було обрано цистеріанця і абата монастиря Фаунтінс у Йоркширі Генріха Мердака. Однак нового архієпископа відмовився визнати король Стефан Блуазький. За деякими даними король Стефан розраховував в обмін за згоду на кандидатуру ГенріхаМердака примусити Теобальда Кентерберійського коронувати свого сина Євстахія Булонського королем Англії. Однак цього домогтися не вдалося. Протистояння Стефана Блуазького і папської курії продовжувалося декілька років, поки у 1153 році не померли папа Євгеній ІІІ, Бернар Клервоський і Генріх Мердак. Вільям знову відправився до Риму і отримав від нового папи Анастасія ІV підтвердження свого призначення архієпископом.

Через місяць після свого повернення до Йорку 8 червня 1154 року архієпископ Вільям помер. Вільям був похований у катедральному соборі Йорка. Після досліджень відомостей про чудеса, 8 червня 1227 року папа Гонорій ІІІ канонізував Вільяма Йоркського.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seven + twelve =