Святий Вілфрід Йоркський

Святий Вілфрід Йоркський

Святий Вілфрід Йоркський

Святий Вілфрід Йоркський народився у 634 році, помер у 709 році. Був архієпископом Йоркським (664 – 678 і 686 – 691), єпископом Лестера (692 – 705), єпископом Хексема (705 – 709). Пам’ять – 12 жовтня і 24 травня.

Вілфрід народився у Нортумбрії, у сім’ї знатного королівського воїна. Будучи юнаком, Вілфрід вирішив присвятити себе Богу і в 14-літньому віці пішов до Ліндісфарнського монастиря, а згодом пішов на навчання до монастиря у Кентерберрі. У 653 році Вілфрід вирішив відвідати могили апостолів Петра і Павла і відправився на навчання до Риму.

Після паломництва Вілфрід біля трьох років пробув у Галлії у місті Ліон, де став монахом, після чого повернувся на батьківщину. У 661 – 665 роках Вілфрід був настоятелем монастиря у Ріпоні, де замість традиційного для Англії тих часів кельтського обряду вводив континентальний устав та римський обряд.

Віфріду було усього тридцять років, коли король Дейри Елдфріт призначив його у 664 році єпископом Йорка. Вважаючи кельтських єпископів схизматиками, Вілфрід відправився до Компьєні, де був висвячений в єпископи дванадцяттю франкськими єпископами. Вілфрід вважав, що в Англійській Церкві потрібно утвердити римські звичаї та вплив папи. На соборі 664 року в Стренесгалі Вілфрід сприяв прийняттю рішення на користь Риму.

У 678 році Вілфрід був відсторонений від посади і мав намір вже їхати до Риму, щоби особисто подати скаргу на своє відсторонення, однак його послали до Фрісландії, де при сприянні короля Альдгісла проповідував протягом одного року, завдяки його діяльності тисячі жителів стали християнами. Після цього він поїхав до Риму, де був виправданий папою, однак після свого повернення на батьківщину знову був вигнаний у 680 році. Він проповідував у графстві Сассекс до 686 року.

У 686 році примирився з архієпископом Кентерберійським, святим Федором. Повернувшись до Йорка у цьому ж році,Вільфрід знову зайняв єпископську кафедру до 691 року, але вів постійну суперечку із світською владою. У 692 році Вілфріда знову вигнали з країни, однак його знову виправдали в Римі.

У 703 році собор в Остерфілді знову наказав Вілфріду залишити єпископську кафедру. На цей раз, незважаючи на рішення Риму на його користь, коли у 705 році він був утретє відновлений у званні єпископа Йоркського, Вілфрід погодився з думкою собору і прийняв сан єпископа Хексемського.

Будучи єпископом, Вілфрід збільшив у своїй єпархії кількість монастирів, під його керівництвом було споруджено багато соборів. Останні роки Вілфрід провів у Ріпоні, де помер у 709 році і був похований. У 940 році частина мощей була перенесена у Кентербері.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × one =