Святий Беда Преподобний

БедаСвятий Беда Преподобний (Вельмишановний) народився у 672 або 673 році, помер 25 травня 735 року. Був монахом-бенедектинцем у подвійному монастирі святих Петра і Павла у Нортумбрії, сучасне місто Джарроу (північний схід Англії).

Значення дослідника

Прізвисько Беди “вельмишановний” (“преподобний” в іншому перекладі”), venerabilis латинською відомий з епітафії ІХ століття. З цим титулом його згадують Алкуїн і Павло Диякон. На Ахенському соборі 835 році він був визнаний “вельмишановним і дивовижним учителем сучасності”, було прийнято вважати Беду таким же беззаперечним авторитетом, як і ранніх отців Церкви. Аж до кінця середньовіччя його ставили в один ряд з Августином Блаженним і Григорієм Великим. У 1899 році Беду канізував Лев ХІІІ, одночасно Католицька церква назвала його одним з “учителів церкви”. У 1978 році Беда був канонізований митрополитом Антонієм (Блумом) і є святим Російської православної церкви, якого шанують в Сурожській православній єпархії (об’єднує Великобританію та Ірландію).

Є автором 40 праць на латинській мові, які присвячені різноманітним питанням богослов’я і церковного життя, риторки і граматики. Його називають “батьком англійської історії”, оскільки він написав одну з найперших історій Англії під назвою “Церковна історія народів англів”.

Біографія

Беда народився у 673 році, можливо він був селянського походження. На сьомому році життя він вступив до монастиря Уімрут на навчання до аббата Бенедикта Біскопа. Потім його навчали монах Кеолфріт, який заснував у 681 році монастир Ярроу, куди перебрався і Беда. За деякими відомостями, периживши епідемію чуми, він на 19 році життя став диякоком і в 702 році – священиком, чому сприяв єпископ Хексема Іоанн. З того часу починається наукова діяльність Беди, яка полягала, в основному, у тлумаченні окремих книг Старого і Нового Завіту. Крім церковних праць він вивчав наукові, читав античні поетичні твори.

Беда цікавився хронологією, переосмислюючи історичні факти. Він тлумачив біблійні тексти на основі історичного аналізу. Він описував рух народів в цілому і Англії зокрема від язичництва до Царства Божого, історична тема є головною у працях вченого.

Беда був поетом, складав поетичні товори як на латинській, так і на англійській мові, з цієї спадщини до нас дійшов лишень латинський гімн Етельфріте і “Передсмертна пісня” на англосаксонській мові. Його латинська мова, у порівнянні із сучасниками, вирізнялася хорошим стилем і при цьому простотою. Беда вивчив багато ремесел, добре співав, і приймав активну участь у суспільному житті Англії.

Перед смерть він закінчив переклад Евангелія від Іоанна на англосаксонську мову, диктуючи його своїм учням. Згідно з його біографом Кубертом, останній твір святого – “Передсмертна пісня Беди” написана на давньоанглійській мові. Помер 25 травня 735 року, поховали 27 травня в монастирі Ярроу, згодом мощі святого були перенесені в Даремський собор.

Твори

Беда написав дуже багато цінних для його часу коментарів до Священного Писання, крім того – гомілії (аналітична проповідь), житія святих, епіграми, гімни, твори по граматиці і хрнології. Повні зібрання його творів видані в Парижі (1544 і 1554 роках), Базелі (1563) і Кьольні (1612 і 1688). Основний його твір, був написаний у 5 книгах – “Церковна історія народу англів”. Ця історія була створена на основі достовірних джерел, зокрема літописів, і переведена на англосаксонську мову Альфредом Великим, вона залишається найважливішим джерелом історії Англії до 731 року.

Для хронології важливий твір “Про шість віків світу”, у якому ним вперше введене літочислення Діонісія Малого до і після народження Христа, яке було прийняте у більшості середньовічних літописів. В трактатах “Про час” і “Про обчислення часу” пропонується науковий спосіб виміру часу, дається описа залежності приливів від фаз місяця, а також “фундаментальні тези наук про Природу”.

Беда також вніс зміни до Вульгати, і його версія офіційно використовувалась католицькою церквою до появи Нової Вульгати у 1979 році. Беда замінив назву сузір’їв та зодіакальних знаків на імена святих та апостолів. Також першим згадав імена трьох мудреців, які відвідали маленького Ісуса – Каспар, Балтазар і Мельхіор, він їх описав та дав їм батьківщину. В Біблії ні кількість, ні імена волхвів не згадувались, однак завдяки Беді вони стали частиною християнської традиції.

Досліднику також приписують два невеликих музичних трактати. Один з них представляє схолію (коментар) “До основ музики” Боеція, інший – “Трактат про музику”.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 6 =