Святий Ансельм Кентерберійський

Ансельм Кентерберійський

Ансельм Кентерберійський

Святого Ансельма Кентерберійського називають ще Ансельмом з Аости, він народився в 1033 році, помер – в 1109 році. Він був філософом і теологом італійського походження, членом ордену бенедектинців, Кентерберійським архієпископом з 1093 до 1109 року. Святий Ансельм вважається засновником схоластики, та прихильником крайнього реалізму. Канонізований Католицькою церквою в 1494 році. Святого Ансельма згадує Данте Алігері у частині “Рай” своєї “Божественної комедії”. Помер у Кентербері, похований у Кентерберійському соборі. Канонізований Папою Олександром VI в 1494 році, згадка – 21 квітня.

Життя

Будинок в АостІ, де народився Ансельм

Будинок в АостІ, де народився Ансельм

Народився у норманському місті Аоста (поблизу перевалу Великий Сен-Бернар в 1033 році в знатній, але незаможній сім’ї. Батько Гундульф був родом з Ломбардії, мати Ерменберга була з Аости і мала родинні зв’язки з Савойською династією. Її родич Ансельм був єпископом Аости. Сім’я не була багатою і Ансельм в житті міг розраховувати тільки на свої сили. В Ансельма була сестра Річеза, чоловік якої Бургундіус приймав участь у Першому хрестовому поході.

Коли в 15 років Ансельм вирішив стати монахом, однак батько був проти цього. Ансельм пересік Альпи, декілька років порожуючи по монастирях Бургундії та навчаючись у різних французьких церковних школах. В 1060 році він вступив до ордену бенедектинців в Бекскому монастирі в Нормандії. Був викладачем у норманських школах, однак невдовзі став пріором, а в 1078 році його обрали аббатом.

Аббат

У Беці святий написав твори філософського характеру “Monologion” и “Proslogion”, які принесли йому хорошу богословську репутацію.  Віру він визнавав початком раціонального пізнання, це він втілив у фразі “вірую, щоб розуміти”. Був противником номіналізму, цей напрямок стверджував, що є реальні одиничні речі, універсальні назви яких видумані людьми, номіналізм протистояв середньовічному реалізмові. Также розвивав твердження про онтологічне доведення буття Бога із самої сутності поняття Бога.  Основні богословські тези – докази буття Бога та “юридична” теорія відкуплення.

Колишній аббат Ланфранк став Кентерберійським арієпископом, тому як аббат Ансельм став часто відвідувати Британію, на тривалий час залишався там, і вважався його наступником Ланфранка на архієпископській посаді. Однак після смерті Ланфранка у 1089 році англійський король Вільгльм ІІ залишав пост Кентерберійського архієпископа вакантним, щоб користуватися доходами від церковних земель. Лишень у 1093 році, перед смертю, дав згоду на обрання Ансельма архієпископом, який пручався свому призначенню, однак все ж був обраний.

В цей час відбувалася боротьба між королем і Церквою за інвеституру – право призначення єпископів. Ансельм виступив на захист Григорія VII, який виступав за верховенство у цьому питанні пап над світською владою. За це святого два рази виганяли з Англії, у вигнанні він був з 1087 по 1100 та з 1103 по 1106 роки.

Конфлікт з королем

Ще до призначення на архієпископську кафедру Ансельм мав авторитет у богословській сфері та був відомим релігійним діячем. Однак він не міг, чи не хотів іти на компроміси, які стосувалися стосунків Церкви та державної влади, як це робив його попередник Ланфранк. Хоча він по характеру був дуже м’яким, однак у релігійних питання був безкомпромісний, ставав на захист канонічного права, і не йшов на поступки світській владі, яка хотіла отримати частину доходів від церковних земель. Король Вільгельм був жорстоким, цинічним у виборі засобів для підсилення королівської влади і наповнення державної скарбниці.

Король перед смертю призначив Ансельма архієпископом, однак не помер, а одужав. Новий архієпископ почав вимагати повернення церковних земель, які були відібрані після смерті Ланфранка, а також вказував на те, що у церковних справах Англії він має вирішальне слово, а також вимагав визнання папи Урбана ІІ. Землі були повернуті, однак Вільгельм ІІ вважав, що він буде і надалі сам визначати, якого папу визнавати, і він схилявся до антипапи Климента ІІІ. Це не влаштовувало Ансельма, який вже визнав Урбана ІІ.

Конфлікт загострювався, додавалися нові приводи для суперечок – з приводу вкладу церкви у фінансування військових кампаній, з приводу гомосексуалізму Вільгельма ІІ. Згодом архієпископ і король розірвали відносини, король відкрито вказував на свою ненависть до Ансельма. На соборі у Рокінгемі в 1095 році Кентерберійський архієпископ проголосив, що він притримується примату папської влади над королівською, однак духовенство підтримало короля, єпископ Даремський даже запропонував усунути Ансельма з посади і вигнати з країни.

Вільгельм ІІ звернувся до Урбана ІІ з пропозицією визнати його в Англії, взамін просив позбавитити Ансельма сану Кентерберійського архієпископа. Папський легат кардинал Вальтер Альбанський надав монарху привілей, за яким в Англію без його згоди не може бути надісланий священик з легатськими повноваженнями. Вільгельм ІІ визнав Урбана ІІ, однак Ансельм не був зміщений, Вальтер Альбанский передав йому паллій, тобто офіційне визнання папою. В результаті Вільгельм ІІ вигнав у 1097 році Ансельма з Англії, він відправився до Риму. Доходи Кентерберійського архієпископства були спрямовані до казни.

У Римі Ансельма прийняли урочисто, він в жовтні 1098 року приймав участь у церковному соборі в Барі, а в 1099 році – у Римі, де були прийняті постанови проти симонії, світської інвеститури і шлюбів священиків.

В 1100 році помер Вільгельм ІІ, наступний англійський король Генріх І запросив Ансельма в Англію. Архієпископ користувався повагою Генріха І, однак розгорнулася нова суперечка за світську інвеституру на церковні землі. Святий знову відправився до Риму на переговори з новим папою Пасхалієм ІІ, в Англію не повернувся, оселившись в Ліоні. У 1105 році папа відлучив від церкви єпископів, які отримали інвеституру від Генріха І, і самому королю загрожувало відлучення.

У 1107 році сторони досягли компромісу, за яким король не мав духовної інвеститури, не надавав єпископу кільце і посох, зате міг вимагати оммажу (який приносився до рукопокладення) за земельні володіння. Вибори єпископів були вільними, однак король зберігав вплив на визначення кандидатур. Цього ж року Ансельм повернувся до Англії, він затвердив єпископів, яких обрав король, і до смерті у 1109 році пробув у Кентербері, займаючись управлінням англійською церквою.

У 1494 році Ансельм був канонізований Олександром VI. У 1720 році Климент ХІ проголосив Ансельма Учителем Церкви. Пам’ять – 21 квітня, його вшановують в католицькій, англіканській і лютеранській церквах.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

one × 1 =