Святий Василь Величковський

Святий Василь Величковський

Святий Василь Величковський

Святий Василь Величковіський народився 1903 року, помер 30 червня 1973 року. Був греко-католицьким єпископом, канонізований як блаженний священосповідник (той, хто відкрито визнавав християнську віру під час гонінь, але не зазнав мученицької смерті).

Народився 1 червня 1903 року у Станіславі (зараз Івано-Франківськ) у сім’ї священика. Після школи навчався в Інституті святого Йосафата, яким керували монахи ордену василіян. У 1918 році вступив до загону січових стрільців. З 1920 року навчався у Львівській семінаріх. У 1924 році вступив до східної гілки ордену редемптористів, у 1925 році прийняв монаші обіти і став священиком (висвятив 9 жовтня 1925 року єпископ Луцький і всієї Волині Кир Йосиф Боцян).

Служив учителем у ювенаті (початковій семінарії), вів пастирську роботу у Галичині, потім – на Волині, ці території були у складі Польщі. Проповідував єдність церкви (об’єднання православних і католиків). У 1930 році з дозволу маршала Пілсудського переобладнав храм латинського обряду у Ковелі у греко-католицький. У 1935 році на вимогу польських властей залишив Волинь і повернувся до монастиря у Станіславові. У 1936 році був одним зі головних доповідачів на Об’єднавчому з’їзді УГКЦ у Львові, готував будівництво великого греко-католицького храму (це будівництво було заборонено військовим міністром Польщі). У 1938 році випустив ювілейний альманах до 25-ліття міссіонерської діяльності редемптористів в Україні.

У 1939 році був вперше викликаний в НКВД (за організацію масової процесії на свято Матері Божої), але був відпущений. У 1941 році за дорученням митрополита Андрея Шептицького і на прохання православної общини виїжджає до Кам’янця-Подільського, де парафіяни надають йому церкву, але німецький комендант наказує йому під загрозою розстрілу наказує залишити місто протягом доби. Потім стає ігуменом монастиря редемптористів в Тернополі.

Був заарештований співробітниками НКВД у ніч з 10 на 11 квітня 1945 року (за іншими даними – 26 червня), відмовився від їх пропозиції перейти в РПЦ МП, за яке йому обіцяли звільнення. Відправлений до Києва для слідства і суду, за вироком суду мав бути розстріляний, однак вирок замінили 10-літнім строком ув’язнення.

Ув’язнення відбував під Воркутою. Служив літургію в закинутій галереї шахти. Восени 1953 року був звинувачений в організації страйку ув’язнених і переведений назад до володимирської тюрми, однак доказав свою невинність і був повернутий назад до табору.

Після закінчення терміну ув’язнення повернувся до Львова, де приймав участь в організації життя Греко-католицької церкви у підпіллі.

У 1959 році Іоанн ХХІІІ призначив отця Василія Величковського єпископом, однако в Україні в цей час не було жодного єпископа, який міг би освятити його. Це вдалось лишень 4 лютого 1963 року, коли його терміново викликав звільнений від ув’язнення митрополит Йосип Сліпий, який в той час проїзджав через Москву.

Став єпископом луцьким і місцеблюстителем голови УГКЦ на Україні з безпосередньою відповідальністю за Львівську архієпархію. Владика Василь Величковський таємно висвятив понад 40 священиків. Був автором книги про вшанування образу Матері Божої Неустанної Помочі.

2 січня 1969 року його заарештували, засудили на три роки ув’язнення, які він відбував у в’язниці в місті Комунарськ у Донбасі. Після закінчення терміну ув’язнення у 1972 року висланий за межі СРСР.

Провівши деякий час у Римі, на запрошення члена ордену редемптористів, митрополита Максима Германюка, поїхав до міста Вінніпег (Канада). Відвідував українські греко-католицькі парафії по всій Канаді і США. Помер 30 червня 1973 року, 5 липня 1973 року був похований на кладовищі поблизу міста Вінніпег.

Офіційний беатифікаційний процес на єпархіальному рівні почався в 2000 році, 2 березня 2001 року матеріал було передано до Риму, де 6 квітня 2001 року богословська комісія, а 23 квітня комісія кардиналів підтвердили факт святості. Декрет про беатифікацію був підписаний Іоанном Павлом ІІ 24 квітня. 27 червня 2001 року, під час літургії по східному обряду у місті Львів, Іоанн Павло ІІ проголосив Василія Величковського блаженим.

16 вересня 2002 року тіло блаженного Василія Величковського було ексгумовано і виявилося нетлінним. 22 вересня тіло, одягнене у священичий одяг, було перепоховано в українській греко-католицькій церкві святого Йосипа у Вінніпезі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

fifteen + six =