Святий Віллібальд народився біля 700 року у Хемпширі, помер 7 липня 787 року в Айхштеті. Перший єпископ єпархії Айхштета, бенедектинський монах, займався місіонерською діяльністью в НІмеччині.
Віллібальд народився в Англії, в Гемпширі. Був сином святого Річарда Уессексього, братом святого Вунібальда і святої Вальпургі. Дитинство і юність провів у монастирі Уолтхем, де отримав шорошу освіту.
Біля 720 року залишив Англію, відвідав Рим, здійснив паломництво у Святу Землю. По дорозі був взятий у полон сарацинами, але пізніше був відпущений. Побував також у Константинополі і Нікеї. Біля 729 року повернувся до Італії, де біля 10 років був монахом у головному бенедектинському монастирі Монтекассіно.
Після 10 років перебування у Монтекассіно був рекомендований його дядькою святим Боніфацієм для місії, і в 740 році був направлений папою Григорієм ІІІ до Німеччини. Центром його місії стало місто Айхтет. У 741 році Віллібальд став єпископом, його кафедра була спершу в Ерфурті, пізніше в Айхштеті. Віллібальд заснував декілька німецьких монастирів, у тому числі в Хайденхаймі і Зольнхофені. Помер в 747 році в Айхштеті.
Головним джерелом відомостей про життя святого є його спогади, які були продиктовані його родичці, монахині із Хайденхайма. Спогади Віллібальда лягли в основу більш пізніх життєписів святого, головним став твір “Подорожні нотатки святого Віллібальда”. Фрагменти, які присвячені подорожам до Єрусалиму і до Константинополя, містять важливі історичні відомості.