Святий Веомад

Собор в місті Трір

Собор в місті Трір

Святий Веомад (помер 8 листопада 791 року) – єпископ, згодом перший архієпископ Тріра (762 – 791). Пам’ять – 8 листопада.

Веомад походив з однієї із знатних франкськх сімей, володіння якої розміщувалися на Середньому Рейні. Згідно з “Діями єпископів Тріра”, до отримання єпископського сану Веомад був абатом монастиря Святого Максмимина, а також, можливо, монастиря у Метласі. Він став єпископом Тріра в 762 році, ставши наступником єпископа Мілона. У 764 році Веомад сприяв заснуванню графом Канкором Лорського монастиря, що сильно зблизило його з найбільш впливомим ієрархом Франкської держави, єпископом Меца Хродегангом.

Після смерті у 768 році короля Піпіна Короткого територія Трірської єпархії увійшла до складу володінь Карла Великого. На початку правління, намагаючись укріпити свою владу у прирейнському регіоні, Карл Великий значно обмежив владу Веомада над землями його єпархії, проводячи секуляризацію частини земель єпископства і передавши їх у державну власність. Таким чином була ліквідована так звана “Трірська єпископська держава”, яка існувала з початку VIII століття.

Одночасно, можливо, з метою компенсації втрат, яких зазнала Трірська єпархія, Карл Великий вжив рішучих заходів для підвищення Тріра як одного з церковних центрів королівства. Серед таких дій головним стало піднесення Трірської єпархії у ранг митрополії. Точна дата цієї події невідома. Припускається, що це відбулося наприкінці 70-х років VIII століття. В історичних джерелах так само повідомляється, що після смерті в 786 році Лукулла Майнцського Веомад отримав від папи римського Адріана І паллій і був призначений одним із трьох папських вікаріїв (єпископ без єпархії) у Франкській державі. У новоутворену дієцезію Тріра увійшли єпархії Меца, Туля і Вердена, але використання Веомадом прав митрополита зіштовхнулося з невдоволенням його суффраганів (єпархій, які входили в митрополію). Особливо сильний опір покорі Тріру виявляв голова Мецської єпархії Ангільрамн, який займав посаду королівського архікапеллана і, як Веомад, мав сан архієпископа. Внаслідок цієї суперечки Веомад до кінця свого життя так і не зміг підкорити своїй юрисдикції кафедру Меца.

Невдачею також завершилася спроба Веомада отримати від Карла Великого в 781 чи 782 році згоду на передачу Трірській архієпархії церкви Святого Гоара, яку монарх залишив у володінні Прюмського абатства. Однако до решта прохань Веомада франкські королі прислухалися – ще в 772 році правитель Франкської держави підтвердив даний при Піпіні Короткому Трірській церкві повний імунітет її володінь від юрисдикції світської влади, а в 781 чи 783 році повернув єпархії абатство у Метласі. У 780 році за ініціативи Веомада  через спірний із Майнцською архієпархією район у Трайс-Карден були перенесені мощі святого Кастора, кий став одним із найбільш шанованих святих Трірського архієпископства.

Архієпископ Веомад помер 8 листопада 791 року, коли він супроводжував Карла Великого в поході проти аварів. Тіло було поховано в абатстві святого Максимина. Наступником Веомада на трірській кафедрі став Ріхбод.

Перші відомості про вшанування у Трірі святого Веомада відносяться до 1490 року. Вшанування його реліквій обежувалося тільки територією Трірської архієпархії, а після того, як у ХVIII столітті мощі святого Веомада були втрачені, припинилося і вшанування як святого. У наш час ім’я першого архієпископа Тріра навіть не внесено до диптихів місцевого кафедрального собору.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nine + fourteen =