Терновий вінець

Терновий вінець із Собору Паризької Богоматері

Терновий вінець із Собору Паризької Богоматері

За переказами, терновий вінець сховав Йосип Ариматейський після зняття Ісуса з Хреста. Згодом реліквія потрапила до Константинополя.

Терновий вінець

Після того, як реліквія потрапила до рук хрестоносців, вінець був переправлений спершу до Венеції, потім – в Париж. У серпні 1238 році король Людовик, названий Святим за свою віру та благочестивість, урочисто зустрічав цю святиню за 40 кілометрів від Парижа. Людовик зняв з себе всі королівські регалії і взуття і разом зі своїм братом ніс її на плечах. У 1241 році в Париж була принесена частинка Хреста Господнього. З 1243 по 1248 рік для цих реліквій в центрі Парижа на острові Сіте було збудовано каплицю Сент-Шапель. Разом з Вінцем і фрагментом Хреста тут зберігається також один із цвяхів, вбитий в тіло Христа. Тернові голки, а їх було біля 70, були подаровані соборам та храмам різних християнських країн. Під час Французької революції Сент-Шапель була закрита, а святині перенесені в Національну бібліотеку. Завдяки конкордату між Наполеоном І та Римським Папою святині були повернені паризькому архієпископу. У 1806 році Терновий вінець та інші святині, які були запаяні в спеціальні скляні капсули, були розміщені у скарбниці собору Паризької Богоматері, де збірігаються донині[1].

Терновий вінець – це кільце, яке сплетене з пучків тростини, з внутрішнім діаметром 210 мм і товщиною в розрізі 15 мм. Пучки зв’язані із стебел по 15 чи 16 разом. Гілки терня з голками, поламані і зігнуті напрямком всередину, щоб надати їм вигляд шапочки, прикріплені своїми кінцями частково до внутрішньої, частково до зовнішньої сторони кільця з тростини. Терня відноситься до типу “zizyphus spina” або “джигда вузьколиста”. У давнину при виготовленні колючі гілки пропустили через прутики тростини зверху вниз та знизу вверх. Кільце з пучків тростини в соборі Паризької Богоматері зі вплетеними гілками терня з вигляду як діадема стародавніх царів [2]. Відбитки колючки Zizipus spina було знайдено на Туринській Плащаниці Авіноамом Даніном і Урі Барухом. Під час Французької революції, щоб таємно вивезти святиню з Парижа, реліквія була розрізана [3].

До числа шанованих святинь відноситься і невелика гілка “джигди” – zizyphus, що зберігається в Пізі. Її довжина 80 мм, найбільша з її колючок досягає 20 мм[4].

[1] Тайны чудес и знамений / Сост. А.Ю. Костин. – М., 2004. – 272 с. – С. 37 – 38.

[2] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 67 – 68.

[3] Тайны чудес и знамений / Сост. А.Ю. Костин. – М., 2004. – 272 с. – С. 38.

[4] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 67 – 68.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × 4 =