Святий Хрест, титло та інші реліквії у Римі

Титло

Титло

Багато реліквій, які пов’язані зі Страстями Христовими, збереглися у Римі – частинки Святого Хреста, титла – таблички, яку прибили на хрест, цвяхи та багато інших.

Віднайдення реліквій

В єрусалимському храмі Гробу Господнього, справа від кам’яних сходів на Голгофу – 29 широких сходинок, які ведуть вниз, у вірменський підземний храм святої рівноапостольної цариці Олени ХІІ століття. В правому куті цієї бувшої крипти базиліки рівноапостольного Костянтина є другі, залізні сходи, які ведуть ще нижче – в приділ Віднайдення Хреста Господнього, який ще також називають “Печерою Віднайдення”. Це найнижча точка храму Гробу Господнього.

У першій половині IV століття у цьому місці візантійською імператрицею Оленою на прохання її правлячого сина проводилися розкопки – шли пошуки святого Хреста, який послужив знаряддям страти Спасителя. Під стелею приділа видно прорублене вікно, через яке, за переказом, свята Олена спостерігала за розкопками в печері. В ній і було знайдено святий Хрест, небесне явище якого було для імператора Костянтина знаком перемоги над противником.

Глибока “Печера Віднайдення” є колишньою цистерною під язичницьким святилищем Венери. Сюди після розп’яття були скинуті хрести, які засипали сміттям. Свята Олена наказала зруйнувати храм Венери і розкопати це місце. Точна дата віднайдення святого Хреста невідома, однак це 325 або 326 рік. Під час розкопок були знайдені три хреста, цвяхи, якими Спаситель був прибитий до хреста, а також табличка з написом, яка була дещо в стороні. Сократ Схоластик у 17-й главі своєї “Церковної історії” називає її “дощечкою Пилата, на якій розп’ятого Христа називав він різним способом Царем Іудейським”. Віднайдення Чесного Хреста і цвяхів святою царицею Оленою в Єрусалимі православна церква святкує 6/19 березня.

Виявити, на якому саме із трьх хрестів був розп’ятий Христос, за переказом, допомогло чудо – воскресіння через торкання до істинного Дерева мертвої людини, яку проносили повз місце віднайдення. Всі присутні прославили Бога, який вказав на цю велику святиню.

Напис на титлі

Напис на титлі

В історії віднайдення Хреста, яка була росказана Амвросієм Медіоланським (340 – 397) в “Слові на упокій Феодосія” (395) говориться, що “цариця Олена знайшла спражній Хрест по напису “Ісус Назарянин, Цар Іудейський”. Ця ж історія в ранніх варіантах описана й іншими його сучасниками: Руфіном (345 – 410), Сократом Схоластиком (біля 380 – 440) та інші. Подібні історії віднайдення Хресного Дерева містяться і в російскому апокрифі “Слово про Хресне Дерево” (ХV – XVI) і в широко відомій на Заході “Золотій легенді” (Legenda Aurea, біля 1260), яка складена домініканським єпископом з Генуї Яковом Ворагінським.

Зараз на місці, де знайшли Животворящий Господній Хрест, є мармурова плита. Невелика плита є місцем вшанування, на ній прочани запалюють свічки і моляться у своїх намірах.

Більшу частину знайденого Хреста Господнього, за одним із переказів, свята Олена залишила в Єрусалимі, а решту – разом з виявленою табличкою (титлом), цвяхами і колючками з тернового вінця, а також землею з Голгофи – вона взяла з собою в Рим, щоб зберігати ці великі святині в Сессоріанському палаці, який служив місцем її жительства.

Однак є свідчення, що виявлене під час розкопок титло тривалий час зберігалося в Єрусалимі – про це говорить розповідь паломниці Сільвії (Етерії), яка відвідала Святу Землю в 6 столітті; титло (або його частина) ніби було привезено з Єрусалиму тільки в 6 або 7 століттях або під час хрестових походів.

Сессоріанська базиліка в Римі

Релікварій з частинками хреста

Релікварій з частинками хреста

На місці Сессоріанського палацу в Римі рівноапостольним царем Костянтином в 330 році була влаштована, як того бажала його мати, базиліка Чесноти і Животворящого Хреста Господнього. На ім’я своєї засновниці вона називається ще і базилікою святої Олени, а за назвою палацу, де жила цариця Олена – Сессоріанською базилікою. Історики не виключають, що, можливо, вже сама свята цариця Олена була ініціатором перебудови головного залу (його довжина – 36,5 метрів, ширина – 21,8 метрів) Сессоріанського палацу у каплицю.

У наступні століття споруда стародавньої базиліки ще декілька разів перебудовувалася, а в ХІV столітті була навіть закинута і заледве не перетворилася в руїни. Сьогоднішній вигляд ця базиліка, яка увійшла до найвідоміших “семи прочанських храмів Риму” отримала вже в середині ХVIII століття. На її фасаді зліва знаходиться скульптурне зображення рівноапостольної Олени з хрестом, ця скульптура схожа на ту, яка знаходиться в ніші, прикрашеній каменем, за католицьким престолом в єрусалимській “Печері Віднайдення”.

Вітрина з реліквіями - знизу титло, посередині - Хрест

Вітрина з реліквіями – знизу титло, посередині – Хрест

Нижня частина римської базиліки Животворящого Хреста освячена в ім’я Святої Олени. Він влаштований в тому самому приміщенні, яке колись служило цариці житлом. Під викладеною мармуром підлогою, як про це повідомляють путівники, знаходиться та сама земля з Голгофи, яку привезла свята Олена з Палестини. В роки свого земного життя свята цариця збагатила базиліку Чесного і Животворящого Господнього Хреста декількома дуже цінними християнськими святинями і реліквіями, серед яких, як свідчить переказ, і великий фрагмент титла з Господнього Хреста.

Коли в Римській імперії засудженого вели до місця страти, на його груди вішали табличку з написом його вини. Іноді це титло несли перед засудженим, як це зображено на картині Аерта де Гельдера “Шестя на Голгофу”. Про практику вішати на засудженого титло свідчить і римський письменник та історик Гай Светоній Транквілл: в нього є розповідь про те, як раба, який вкрав під час всенародного гощення срібну накладку з ножа, направили до ката; відрублені палачом руки повішали злодію на шию разом з написом, який пояснював, в чому вина засудженого, і так водили попри всіх на бенкеті.

В Євангелії від Іоанна читаємо: “Пилат написав і напис, і поставив на хресті. Написано було “Ісус Назарянин, Цар Юдейський”. Цей напис читали багато з юдеїв, тому що місце, де був розп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською. Первосвященики юдейські сказали Пилату: “Не пиши: Цар Юдейський, але що Він казав: Я Цар Юдейський”. Пилат відповідав: “Що я написав, то написав”. На титлі напис був виконаний на декількох мовах з тієї причини, що давньоєврейська мова була мовою місцевого населення, грецька на той час була своєрідною мовою спілкування, а на латинській у Палестині, тоді римській провінції, говорили римляни.

Релікварій з Хрестом

Релікварій з Хрестом

Невідомо, чи прикріпили цей напис-титло над головою Ісуса самі воїни, але, очевидно, саме вони, причому уже після розп’яття Ісуса. Чи довго висіло це титло після зняття з Хреста тіла Спасителя і чи довго стояв на Голгофі сам хрест, не відомо. Також точно не відомо і справжній зміст напису на титлі. Євангелісти приводять різні написи, але кожен з них дає те чи інше уточнення про її зміст, якого немає в інших: “Це є Ісус, Цар Юдейський” (Мт 27:37); “Цар Юдейський” (Мк 15;26), “Це є Цар Юдейський” (Лк 23:38); “Ісус Назорянин, Цар Юдейський” (Іоана 19:19). Тлумачі відзначають, що, очевидно, всі євангелісти приводять цей напис по пам’яті, перекладаючи її на грецький з єврейського і латинського, але зміст за своєю суттю у всіх один, але А.П.Лопухін вважає, що у євангеліста Матея було біль точне відтворення латинського напису: «Hic est Iesus Rex Judaeorum».

Про зміст титла на Хресті Ісуса євангеліст Іоанн казав, що юдеї залишилися нею дуже незадоволеними, тому що він точно не виражав злочин Ісуса, а між тим її могли прочитати всі юдеї, що проходили повз Голгофу, багато з них і не знали, яким чином “їх Цар” опинився на хресті. Пилат не погодився на вимогу юдейських первосвящеників виправити напис, бажаючи, здається, поставити їх в незручне становище перед тими, хто не приймав участь у передачи Ісуса римській владі. Однак можна зробити інше припущення. Дуже може бути, що євангеліст Іоанн, зображуючи цю деталь, хотів вказати своїм читачам, що Боже Провидіння діяла в цьому випадку через впертого язичника, звіщуючи всьому світу про царське достоїнство розп’ятого Христа і про Його перемогу.

В православній церкві верхня, коротка перекладина православного хреста символізує табличку, на якій, за наказом Пилата, на трьої мовах було позначено злочин Христа: “Ісус Назарянин, Цар Іудейський”, скорочено – “І.Н.Ц.І.”, що відповідає латинському напису “INRI” (Iesus Nazareus Rex Iudaorum).

У римському храмі Чесного і Животворящого Хреста основні християнські святині і реліквії знаходяться у розміщеному зліва від вівтаря спеціальній капеллі реліквій. Тут є і святилище Хреста, де в стіні влаштована засклена вітрина з трьома полками. На середній полці знаходиться великий релікварій у формі хреста, в який вложені три значні за величиною частини Животворящого Госпорднього хреста, який був знайдений в Єрусалимі святою Оленою. Через спеціальне скло-пластини релікварію ці святині добре видимі. Християнські письменники, посилаючись на пророцтва святого Ісаї і йдучи за візантійською традицією, вважають, що дерево, з якого було виготовлено Господній Хрест, було “трискладовим” і складалося з кипарису, певгу (хвойне дерево) і кедру. Однак інші дослідники називають і дерево дуба, пальма и оливки.

У 1629 році найбільша частина Животворного Дерева з цієї базиліки була передана Ватикану. Під релікварієм з частинами Господнього Хреста на нижній полці справа стоїть другий релікварій, в який вмонтовани і декілька років тому законсервований великий фрагмент збереженого титла.

Згідно з матеріалами, які викладені в путівнику по церкві, це привезене колись святою царицею Оленою титло мало колись вигляд невеликої білої дощечки, на якій, згідно з текстом Євангелія, єврейськими, грецькими і римськими буквами було написано «J(esus)NazarenusRe(x Judaeorum)» («Ісус Назарянин, Цар Юдейський»). З цього напису вціліли лишень слова “Назарянин Цар” на грецькій і латинській мовах, від напису же на єврейській мові видно лишень сліди букв. Оскільки дощечка пролежала більш як 250 років в землі, вона не могла бути цілою. Частково воно було пошкоджене часом, а крім того, окремі по краях його крихкі частинки ломалися і кришилися, а потім, як це свідчить з церковних документів, вони дарувалися у різні церкви по всьому світу . Так, у Римі в ризниці Латеранської церкви святого Іоанна Хрестителя, що заснована у 324 році (Сан Джованні ін Латерано), також зберігаються частини Животворящого Хреста Господнього и титла.

Наукове дослідження

Вчені, які досліджували саме титло, різняться у думках, з якого дерева воно виготовлено: оливкового чи горіхового. 25 квітня 1995 року відомий в Римів спеціаліст в галузі вивчення давніх християнських реліквій Марія-Луїза Ригато вперше сфотографувала і зважила титло. За її даними, Воно виготовлено з горіхового дерева і важить 687 грамів (довжина – 25 сантиметрів, ширина – 14, товщина – 2,6 сантиметрів). Титло місцями уражено деревним грибком і поточено деревними жуками і червами.

У 2003 році Марія-Луїза Рігато висунула гіпотезу про те, що один фрагмент поділеного колись на три частини титла був доставлений до Риму не у IV столітті, а на ніби то пізніше – між 570 і 614 роками. До цього часу не вщухають суперечності відносно справжності фрагмента титла, що збегається у Римі. Церковні документи посилаються на записи щоденника Стафано Інтессура, який розповідає про те, як 1 лютого 1492 року під час проведення внутрішніх ремонтно-реставраційних робіт у базиліці Святої Олени був виявлений фрагмент титла з Господнього Хреста, про свідчила запис з печаткою папи Римського Луція ІІ, який правив в 1144 – 1145 роках. Цей фрагмент титла був замурований високо над головою в одній з арочни дуг, а штукатурка з символічними буквами, які позначалися як місце, де титло було заховано, обвалилася. Схоже на те, вважають дослідники, про титло служителі базиліки на деякий час забули. 29 липня 1496 року, під час правління папи Римського Олександра VI цей фрагмент титла був офіційно визнаний Ватиканом як справжній.

У 1998 році німецький вчений Міхаель Хеземанн, всебічно дослідивши титло, прийшов до висновку, що шрифт, який в ньому використвувався, відноситься саме до І століття, про що було офіційно повідомлено під час особистої аудієнції в папи Римського Іоанна Павла ІІ. Група дослідників, яка складалася з семи палеонтолгів-лінгвістів із трьох ізраїльських університетів, історик Марія-Луїза Рігато з Католицького університету в Римі, а також відомий паіролог Карстен Петер Тід підтвердили висновки Міхаеля Хеземанна про найдавніше датування шрифту, що є на титлі. Інші дослідники поставили під сумнів остаточні дані своїх колег, вважавши їх висновки малодоказовими.

Проведені потім нові дослідження, уже з використанням радіовуглецевих методик показали, що походження цього титла, наймовірніше, відноситься до Х – ХІІ століть. Однак служителі римської базиліки не поділяють поглядів своїх опонентів вважаючи, що “для істинно віруючих християн протиречиві висновки вчених не є визначальними у їхній вірі, тому вони не сумніваються у справжності титла”.

Цвяхи та частини тернового вінця

Попри частини титла в спеціальному релікварії скарбниці церкви Чесного і Животворящого Господнього Хреста знаходиться і цвях – один із тих, яким був прибитий до Хреста Ісус Христос. Ця унікальна знахідка також була знайдена святою царицею Оленою разом з Животворящим Деревом Хреста Господнього. За переказом, Ісус Христос був  прибитий до Хреста чотирма цвяхами. Крім того, декількома цвяхами були прикріплені до Хреста титло над головою Спасителя і підніжка, на яку спиралися ноги.

У путівниках по християнському Риму повідомляється, що у давні віки “для задоволення благочестивих почуттів християн” зі справжніх священих цвяхів були виготовлні копії, в які “вкладувалася частинка, іноді найнезначніша, одного з вищеозначених справжніх цвяхів, ці копії стали шанувати так само, як і справжні. Цим і пояснюється та обставина, яка є незрозумілою для деяких віруючищ, що цвяхи від Животворящого Хреста Господнього є не тільки у Римі, але і в Мілані, Венеції, Парижі, Трірі та в інших місцях.

На доповнення до вищеназваних реліквій у скарбниці церкви Чесного і Животворящого Хреста Господнього у дорогоцінному релікварії у формі тернового вінка зберігаются і дві колючки від тернового вінця, який був на голові Спасителя (Мт 27:29). За переказом, цей терновий вінець не забрали з голови Спасителя коли Його прибивали до Хреста. Вінок був закопаний у землю разом з Хрестом, титлом і цвяхами. Всі ці безцінні реліквії і були знайдені святою царицею Оленою.

Інші реліквії

Зліва у вітрині, поряд з вказаними реліквіями, знаходиться і більша частина хреста розбійника, що розкаявся, він у християнській традиції називається “мудрим”. Він згадується у православних співах Великої п’ятниці при читанні 12 євангелій. Хрест мудрого розбійника, так і хрест іншого розбійника, був знайдений разом з Животворящим Деревом Господнього Хреста. Ніякого переказу про те, як було розпізнано, який хрест розбійника мудрого, який – розбійника, який нарікав на Спасителя, не збереглося.

Згідно з традиційною версією, свята цариця Олена у 327 році, вклавши в хрест мудрого розбійника частинку Животворящого Хреста і один з цвяхів, яким було прибито тіло Христа, встановила його на острові Кіпр. Про цей хрест повідомляє у своєму “Ходінні” ігумен Даниїл у ХІІ столітті. В апокрифічних пам’ятка відзначається, що цей хрест спершу було викрадено в 1426 році мамелюками, а потім чудесним чином повернутий на старе місце. Однак пізніше він зник знову і до цього часу залишається не знайденим.

В вітрині скарбниці римської базиліки святої цариці Олени в особливих релікваріях знаходиться невеликий камінь з печери Різдва Ісуса Христа у Вифлиємі і палець апостола Фоми, який утвердився своїм “невір’ям” у Христове Воскресіння, тоді своїм доторком переконався у дійсності втілення і страждань Ісуса.

Крім цих реліквій у базиліці святої цариці Олени можна вшанувати мощі святого Кесарія диякона І століття, які зберігаються у стародавній базальтовій раці чорного кольору, а також мощам преподобномученика Анастасія Персянина (помер у 628 році). Відзначимо, що мощі цього святого, а також рука святого Кесарія диякона знаходяться у римській церкві Свята Святих. Голова ж святого Анастасія Персянина знаходиться у церкві святого Вікентія у Римі.

Інші святині, в тому числі унікальний дерев’яний олтар – релікварій папи Римського Григорія ІІ, що правив у Римі в 715 – 731 роках, зберігаються в особливому музеї базиліки Чесного Хреста Господнього.

В Римі є інші храми, де зберігаються реліквії, які свідчать про страсті Христові. До них відносяться, перш за все, вже згадана вище ризниця Латеранського собору Іоанна Хрестителя. Тут є частина багряниці, в яку був одягнений воїнами Ісус Христос у дворі Пилата, а також частина губки, на якій воїни підносили оцет до уст Спасителя. Ця губка, разом зі списом, яким один з воїнів пробив ребра розп’ятому Христу зберігаються у Ватиканському соборі, вони були привезені зі святих місць у 644 році до Константинополя, де дві святині були поміщені до храму Святої Софії. Після завоювання турками візантійської столиці ці святині, разом з деякими іншими, були знайдені у придворній скарбниці і надіслані султаном Баязетом у дар папі Римському Іннокентію VIII (1484 – 1492). Крім того, тут же є частинка каменя від стовба, до якого був прив’язаний Ісус Христос під час бичування. Інша, верхня частина цього стовба зберігається у римській церкві преподобної Пракседи.

Сучасний Рим і його стародавні храми, які наповнені такими християнськими святинями, як фрагмент титла з Хреста Господнього, у всі віки були привабливими для християн-паломників. Враження про споглядання цих реліквій залишили багато прочан, серед яких було багато і православних, бо ці реліквії є однаково шанованими як католиками, так і православними.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 7 =