Середньовічний європейський цикл про Грааль

Гравюра з роману Персеваль, історія Грааля Кретьена де Труа

Гравюра з роману Персеваль, історія Грааля Кретьена де Труа

З’явившись у ХІІ столітті, література про Святий Грааль розросталась лавиноподібно; вже століття по тому були створені десятки пов’язаних з Граалем поем і рицарських романів; наприкінці ХV століття була опублікована знаменита “Смерть Артура” сера Томаса Мелорі. Вплив традиції Грааля і Артура не обмежувався середньовіччям: новий час дав нові романи, поеми, музику Вагнера. У ХІХ столітті почався і бурний розвиток досліджень про Святий Грааль і короля Артура [1]. Всі дослідження теми Святого Грааля можна поділити на дві великі групи: перша – це наукові дослідження, які ставлять за мету вияснення філологічних та історичних умов формування “Грааліади”. По-друге, це роботи авторів, які намагаються розкрити сакральний зміст теми [2].

Велика частина романів про Грааль виникла між 1180 та 1240 роками. Після тринадцятого століття нічого нового до легенд про Грааль не було додано. Більшість із цих романів є французькою, але є версії німецькою, англійською, норвезькою, італійською та португальською мовами. Вони мають неоднакову цінність як джерело, деякі є лишень перекладами чи переробками французьких романів [3]. Три автори відігравали основну роль у формуванні циклу про Грааль – Робер де Борон, Кретьєн де Труа, Вольфрам фон Ешенбах. Роберу де Борону приписується найбільш ранній романтичний переказ легенди про Йосипа Ариматейського – роман Jeseph d’Arimathie, який був написаний в останній третині ХІІ століття. Йому ж приписується і роман Didot Perseval, який розповідає вже про пошуки Грааля. Головним героєм Queste, тобто подорожі-пошуку, у де Борона, як і у більшості авторів того часу, є Персиваль – один із рицарів короля Артура. Інший автор – німецький меннезінгер Вольфрам фон Ешенбах (біля 1170 – 1220), який написав поему “Парцифаль”. На відміну від решти версій, де Грааль є Чашею чи Блюдом, у фон Ешенбаха Грааль – це камінь. Фон Ешенбаху належить перша літературна розробка сюжета про Лоенгрина, рицаря Лебедя, сина Парцифаля-Персиваля, яка розвиває тему Грааля, але вже не має мотива пошуку реліквії. Найпізніший по часу, ніби узагальнюючий, рицарський роман, у якому відбувається дія легенди про Персиваля – це Le Conte du Graal (“Історія Грааля”) Кретьєна де Труа. Робота над романом була перервана смертю автора (біля 1280) і “Історія Грааля” залишилася незакінченою [4].

Зараз усі з цих романів можна поділити на два класи: ті, які в основному стосуються пошуків Грааля і пригод чи героя цих пошуків; інші в основному стосуються історії саме священної посудини. Ці два класи виділені відповідно як “Пошуки” чи “Тексти ранньої історії” [5].

До першого класу відноситься праця “Conte del Graal” Кретьєна де Труа і її продовження, велика поетична компіляція біля 60,000 віршів, що була здійснена між 1180 та 1240 роками, і середньогерманська епічна поема “Парцифаль” Вольфрама фон Ешенбаха, що була написана між 1205 та 1215 роками і базувалась, згідно із ствердженням Вольфрама, на французькій поемі про якогось Кіота (Гіота) з Провансу, ця поема, однак, до нас не дійшла і її існування є досить сумнівним фактом. До цього класу повинна також бути додані уельські легенди чи “Mabinogion”, які відомі нам тільки з рукописів тринадцятого століття, хоч матеріали, звичайно, є більш давніми, і англійська поема “Сер Персівел” тринадцятого століття [6].

Серед версій ранньої історії є оповідання Робера де Борона, яке було складене між 1170 та 1212 роками, з якого до нас дійшли тільки перший розділ, “Йосиф з Ариматеї” та частина другого – “Мерлін”. Однак ми маємо повну прозову версію, що збереглась у так званому рукописі Дідота. Більш детальна історія Грааля є у великому французькому прозовому романі першої половини ХІІІ ст. “Великий Святий Грааль”, де оповідається, що Христос власноруч подарував святому відлюднику книгу, у якій оповідається про Грааль. Окрім цих версій ми маємо три французьких прозових романи, також з тринадцятого століття, які, хоч і в основному стосуються пошуків, але також подають трохи історії святої посудини. З цих романів найвизначніший є “Пошуки Святого Грааля”, він є добре відомий англійським читачам, оскільки він увійшов майже повністю до твору Меллорі “Morte d’Artur”. Інші є так званими “Didot Perceval” чи “La petite queste”, довгий твір “Perceval le Gallois”, також відомий як “Perlesvaus” [7].

Поема Кретьєна, яка відома як найдавніша із відомих романів про Грааль (біля 1180), розповідає про візит Персеваля до замку Грааля, коли він побачив Грааль у діви. Це доповнено є списом, з якого тече кров та срібною тарілкою. Це дорогоцінна чаша із дорогоцінним камінням, яка блистить, навіть коли зникає світло у приміщенні. Усі зібрані рицарі віддають їй шану. Пам’ятаючи наказ не питати занадто багато, Персефаль не питає стосовно важливості того, що він побачив і це було йому поставлено в вину. Безсумнівно, Кретьєн намагався пов’язати другий візит героя до замку, коли він задав питання і отримав бажану інформацію. Але поет не докінчив цю історію чи  пояснення Грааля, що було запропоноване наступниками, що Кретьєн мав на увазі під Граалем; у його версії Грааль не мав релігійного характеру. З іншого боку, в інших ранніх версіях, у зміст Грааля вкладалось величезне релігійне значення. Зокрема, поняття пояснювалось як тарілка, з якого Христос їв пасхальне ягнятко зі своїми учнями, ця тарілка перейшла у володіння до Йосипа з Ариматеї, і він вжив його для збору Дорогоцінної Крові Нашого Спасителя, коли його тіло було знято з Хреста. Грааль почав ідентифікуватись з Євхаристійною Чашою. Спис пояснювався як той, яким центуріон Лонгин пробив бік Нашого Спасителя, і срібне блюдце стало накриттям для чаші. Твір у цій версії приймає найбільш священний характер, атмосфера рицарських пригод у поемі Кретьєна приймає військовий аскетизм, який полягає не лишень у бідності героя, але, у деяких версіях (Queste, Perlesvavus), у його чистоті. У творі “Queste” і “Grand St. Graas” “більше того, герой не є Персевалем, але дівою-рицарем, Галаадою. Але інші рицарі Круглого стола є героями твору [8].

Французький епос “Йосип Ариматейський” Робера де Борона (біля 1190 року) був задуманий як перша частина грандіозної за задумом поеми про Грааль, яка повинна була містити відомості про походження Чаші Грааля. У другій частині з ними повинні були переплітатися розповіді про Мерліна та Артура, в третій – про біду, якої зазнав Грааль, і про його врятування завчасно зазначеним спасителем – якимось аналогом Персиваля. Твір залишився незавершеним [9]. Робер першим встановлює зв’язок між Граалем та подіями в Палестині. Він воскрешає перед нами світ перших років християнства. Згідно з його розповіддю, Грааль – це та посудина, з якої Спаситель на останній вечерів дав випити своїм учням і в якій у подальшому була зібрана кров, яка витекла з його ран[10].

Борон розповідає про те, як під час арешту Господа якийсь іудей підібрав цю посудину та передав її Пилату. Член синедріону Йосип з Ариматеї, який, згідно з євагельським текстом, зняв тіло Спасителя з хреста і поховав у могилі, приготованій до нього самого неподалік від гори Голготи, зображений рицарем, який зі своїми людьми багато років вірою і правдою служив римському наміснику і в нагороду за це попросив віддати йому мертве тіло Христа. Пилат виконав його прохання і на додаток подарував знайдену посудину. Коли Йосип за допомогою Никодима зняв тіло та обмив його, з ран знову потекла кров. Він зібрав її у посудину і думав зберегти у себе в домі, однак іудеї після воскресіння Христа почали звинувачувати його в тому, що він таємно викрав тіло. Йосипа кидають до в’язниці, де йому з’являється Спаситель, де обнадіює ув’язненого та повідомляє йому таємницю Грааля. Звільнення Йосипа відбуваєтсья тільки при зруйнуванні Єрусалима римлянами. Веспасіан особисто спускається до підземелля і знаходить там Йосипа, який весь час там жив без їжі та води, перебуваючи в якомусь неземному світі [11].

Після звільнення Йосип із прихильниками утворюють общину і разом відправляються після зруйнування Єрусалима у дальні краї, де вони займаються землеробством. Однак вони живуть у бідності, виною якої є зрадник. Щоб виявити зрадника, Йосип, за наказом Христа, утворює стіл, який мав би бути символом стола останньої вечері апостолів. Зрадник мав видати себе, як Юда, який прийняв хліб від Ісуса. У центрі стола ставлять посудину із дорогоцінною кров’ю, напроти ставлять рибу. Призначення цієї риби – викликати у думках присутніх Христа у всій чистоті його образу [12]. Далі Робер де Борон описує службу Грааля. Всіх запрошують сісти за стіл. Дивлячись на Грааль, безгрішні мають в серці насолоду і блаженство, серця ж нечистих пусті і вони йдуть геть. З того часу кожний день о третій після обіду вся община збиралася для служби Грааля [13]. Далі племінник Йосипа Алейн, від якого мав народитися істинний хранитель Грааля, разом зі своїми братами йде на крайній Захід для місіонерської діяльності. Згодом на захід відправляється і батько Алейна Хеброн, який встиг прийняти з рук вмираючого Йосипа Чашу [14].

З початком ХІІІ століття цим матеріалом заволоділа німецька поезія. Вольфрам фон Ешенбах, спираючись на епос Кретьєна, склав німецьку поему. Він був першим, кому дійсно вдалося надати цій розповіді завершену форму [15]. Вольфрам у своїй розповіді посилається на свого вчителя, від якого він довідався істинне знання про Грааль – метра Кіота, якого Ешенбах називає провансальцем [16]. Користуючись правом поетичної свободи, автор стилізує легенду під рицарські подвиги і приводить її у відповідність до придворних звичаїв часів правління Штауфенів [17]. Також Вольфрам створив свою поему на фоні світогляду, який користується характерною мовою символів. Цей поет може бути зрозумілим як ланка у ряді езотеричних орденів [18].

Незабаром після виходу поеми Вольфрама фон Ешенбаха з’являються нові твори про Грааль: “Пояснення”, “Дідот Персиваль”, “Перлесвос” та інші, їх автори невідомі. У ХІІІ столітті цистерціанськими монахами було складено збірник “Пошуки Грааля” [19].

Біля 1280 року виходить у світ поема про Тітуреля, створення якої приписується Альберту із Шарфенберга. В ньому розповідається про долю Грааля і роду Грааля. Тут вперше зображено спорудження замку Грааля. Храм Грааля з його містичними таємницями також вперше з’являєтья саме у цьому творі [20]. Рід Грааля за Тітурелем бере свій початок на Сході у першому столітті нашої ери. Сенабор, правитель Каппадокії, як нам розповідається, мав трьох синів, які вже відзначилися при Веспасіані під час взяття Єрусалима. Один з цих трьох синів на ім’я Барил одружився на доньці імператора Аргузилі і отримав Франкське королівство. Інші два брати, прийнявши хрещення, отримали кожен по царству на заході. Ці троє, прийнявши хрещення, християнізують підвладні їм землі [21].

Руйнування Єрусалима автором “Тітуреля” взято за вихідну точку духовного руху, який постав собі за завдання врятувати скарби християнської мудрості, перенісши їх зі Сходу на Захід. Цей рух відповів на радикальний факт зруйнування єрусалимського Храму імпульсом, який іде із глибин душі, – збудувати “незримий Храм”. Сина Барила звати Тітурізон. Його шлюб з Елізабеллю, донькою арагунського короля, довгі роки залишався бездітним. З цієї причини одружені здійснили паломництво до Господнього Гроба. І їх молитва була почута: у них народився син, якого вони назвали Тітурелем. При його народженні ангел сповістив їм, що з ранньої юності вн стане борцем за віру, а з часом буде прийнятий в ангельське воїнство. Ця традиція, розповідаючи про Грааль, відводить нас до Іспанії. Вже Вольфрам згадував герцогство Кателанг (Каталонію), де народилася персонаж його твору Сігуна. Тепер батьківщиною Ізабелі названий Арагон. В Галісії у північній Іспанії розміщується царство Грааля (Сальватерре) і Мунсальвеш – “заповідна гора”. Битви з язичниками, в яких Тітурель приймає участь разом з батьком, відображають історичні битви готів, які захищали християнську культуру Іспанії від натиску язичницьких орд. Пізніше, у VІІІ столітті – це відображення експансії ісламу, який загрожував християнській Європі [22]. Грааль, на відміну від Вольфрама – чаша, яка зберігається у замку Грааля, в якому Тітурель тридцять років будує храм Грааля, причому всі матеріали для будівництва храма дає сама Чаша [23]. Храмовників, які споруджують храм, деякі автори співвідносять з тамплієрами чи катарами, однак вони складають певну альтернативу католицькій церкві [24].

Численні легенди, перекази та романи, які були присвячені Артуру та Граалю, були зібрані в монастирі св. Бернарда в Клерво (Франція) – так з’явилася знаменита Vulgata, на яку посилалися багато пізніших авторів. Та частина цього великого зібрання, яка присвячувалася пошукам Грааля, так і називалася – Queste del Saint Graal. Користувався “Вульгатою” і автор “Смерті Артура”, найбільш знаменитого твору, який присвячений Артуру і пошукам Грааля – сер Томас Мелорі (біля 1420 – 1471). Книга, написана ним протягом двох років ув’язнення в Ньюгейтській тюрмі (1468 – 1470), була надрукована англійським видавцем Вільямом Кекстоном лишень чотирнадцять років після його смерті, у 1485 році. Незважаючи на те, що “Смерть Артура” – лишень дуже пізня компіляція, багато авторів використовували та використовують її для створення своїх творі [25].

На відміну від Ешенбаха, Мелорі дає цілком визначену характеристику Грааля: це – святий потир, євхаристійна чаша Христа, у яку потім Йосипом Ариматейським була зібрана Його кров. Автор “Смерті Артура” так описує таїнство євхаристії, яке здійснює єпископ Йосип Ариматейський: “Два ангели тримали воскові свічки, третій – платок, четвертий – спис, з якого дивовижним чином біжала кров, і краплі падали в шкатулку, яку він тримав в іншій руці. Ось вони потавили свічки на престол, третій ангел опустив платок свій на священну чашу, а четвертий встановив спис на кришці чаші… І тоді єпископ приступив до освячення дарів, і підняв він облатку, яка подібна на хлібець. В цю ж мить з’явилася фігура юнака з червоним і світлим як вогонь обличчям. І вона увійшла в той хлібець, так що всі бачили, що той хлібець з людської плоті. А потім старець помістив її назад у священну чашу. І зробив все решта, що належить робити священику під час меси” [26].

 

[1] Платов А.В. В поисках Святого Грааля: Король Артур и мистерии древних кельтов. – М., 2002. – 192 с. – С. 11.

[2] Платов А.В. В поисках Святого Грааля: Король Артур и мистерии древних кельтов. – М., 2002. – 192 с. – С. 12.

[3] The Holy Grail // The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/06719a.htm), 16.08.01, (1912). – С. 1 з 4.

[4] Платов А.В. В поисках Святого Грааля: Король Артур и мистерии древних кельтов. – М., 2002. – 192 с. – С. 47 – 48.

[5] The Holy Grail // The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/06719a.htm), 16.08.01, (1912). – С. 1 з 4.

[6] The Holy Grail // The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/06719a.htm), 16.08.01, (1912). – С. 1 з 4.

[7] The Holy Grail // The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/06719a.htm), 16.08.01, (1912). – С. 2 з 4.

[8] The Holy Grail // The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/06719a.htm), 16.08.01, (1912). – С. 2 з 4.

[9] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 10.

[10] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 29.

[11] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 29 – 31.

[12] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 34.

[13] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 36.

[14] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 37 – 38.

[15] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 10 – 11.

[16] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 39.

[17] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 40.

[18] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 51.

[19] Ходаковский Н.И. Коронованный на кресте. – М., 2003. – 492 с. – С. 14.

[20] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 11.

[21] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 56.

[22] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 56 – 58.

[23] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 61.

[24] Майер Рудольф. В пространстве – время здесь… История Грааля / Пер. с нем. В. и М. Витковских. – М., 1997. – 352 с. – С. 64 – 66.

[25] Платов А.В. В поисках Святого Грааля: Король Артур и мистерии древних кельтов. – М., 2002. – 192 с. – С. 49 – 51.

[26] Ходаковский Н.И. Коронованный на кресте. – М., 2003. – 492 с. – С. 15.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

thirteen + 6 =