Реконструкція історії Грааля

Чаша Грааля з Валенсії - чаша, з якої приймали перше причастя

Чаша Грааля з Валенсії – чаша, з якої приймали перше причастя

Йосип з Ариматеї, як ми знаємо, був багатою людиною. Він був одним з учнів Христа і матеріально підтримував Ісуса, принаймні в останні дні його життя. Місце спочинку Ісуса після розп’яття – висічена у скелі могила, яка була досить дорогою на той час і надана Йосипом з Ариматеї. Оскільки Туринська Плащаниця зіткана з дорогого полотна, то, можливо і її Йосип Ариматейський подарував Христу. Дослідження Туринської Плащаниці показують, що вона могла перебувати і скатертиною на Останній Вечері, а вже згодом слугувати саваном Ісусові. Так і Євхаристійна Чаша могла бути подарована Йосипом (чи надана на час Паски) і могла бути як неприглядною, так і надзвичайно дорогою, навіть золотою. Не дивно, що після Вечері Йосип міг забрати Чашу (оскільки вона була його власністю) і досить було логічно зібрати в неї кров з ран Ісуса, коли він омивав тіло. Це логічно, оскільки в чаші вже була кров, яка була чудесно перетворена з вина Христом.

Реконструкція історії Грааля

Версії історії Чаші Грааля

Валенсійська чаша була зроблена на рубежі нашої ери, учки - в 1399 році, основа - в Х - ХІ століттях

Валенсійська чаша була зроблена на рубежі нашої ери, учки – в 1399 році, основа – в Х – ХІ століттях

Далі Йосип з Ариматеї, уникаючи переслідувань християн, які відбувалися в Палестині та в інших куточках імперії з одного боку, і прагнучи, як справжній учень Христа, розповсюдити християнство у віддалені куточки імперії, відправляється до Британії, в якій вже стояли римські легіони. Шлях до Британії проходив через Апенінський півострів, через Рим і далі не через Альпи, а стародавнім олов’яним шляхом – через південь Франції. Висадившись зі своїми послідовниками в Аквітанії (чи Арагоні), він залишає декого з них для утворення християнської общини. Йосип з Ариматеї висаджується у Британії та засновує у ній першу християнську общину в Гластонбері. Далі учні Йосипа створюють нові місіонерські місії, Чаша переїзджає з ними. Вони підтримують зв’язки з іншими християнськими общинами, у тому числі й на півдні Піренейського півострова. Після того, як римські легіони на початку V століття залишили Британію, чаша перевозиться до Риму. Оскільки Рим був об’єктом зазіхань варварських військ, для безпеки Грааль переховують у Піренейських горах.

Чаша з Генуї, яка за переказом має відношення до Ісуса Христа, можливо в неї зібрали кров Ісуса

Чаша з Генуї, яка за переказом має відношення до Ісуса Христа, можливо в неї зібрали кров Ісуса

Чаша Грааля ж опиняється в Арагоні. Експедицію за чашею вдається організувати лишень за часів правління короля Артура. Рицарі Артура, зокрема Персефаль (його реальний прототип), знаходять Чашу, але не повертаються до Британії, а залишаються у Піренеях. Ті ж, хто повернувся, залишає усну легенду про Грааль, яка перемішується з кельтськими віруваннями. Далі реліквія перебувала у руках святого Лаврентія, згодом – до рук вестготських королів. У 713 році єпископ Уески Отберт відправляє її до гроту святого Хуана де ла Пенья, де вона перебуває до 1134 року. У ХІІ ст. через воєнну загрозу коль Арагона Альфонс Войовник наказав переправити чашу на північ Піренеїв, де катари будують для неї замок.

У І половині ХІІІ ст. організовуються хрестові походи проти катарів. Ідея організування хрестового походу заради відвоювання Граалю є не більш абсурдною, ніж вісім хрестових походів за Господнім Гробом[1]. Нагадаємо, що у катарів, за припущеннями Джека Марквардта, була і Туринська Плащаниця[2]. Під час облоги Замку Грааля Монсегюр ті, кому вдалося врятуватися, сховали скарби: у гротах – цінності, які можна було б використати для подальшої боротьби, а в прилеглому до замкової гори лісі – реліквії, серед яких була і Чаша Грааля. Після розгрому катарів зникає і завіса таємничості – вцілілі рукописи потрапляють до хрестоносців, ті, хто вижив, не відчував обов’язку зберігати таємницю.

Далі реліквія (чи її копія, що цілком можливо) передається Арагонському королю Дону Мартіну як законному власнику. Після того її перевезли до печери Монтесінос або іншого місця. Подальша доля Грааля могла скластися по-різному – реліквію могли взяти зі схованки і перемістити в інше місце, могли віднайти випадкові особи, які, не знаючи її справжньої цінності, могли її або продати, або використовувати у домашньому вжитку і зараз Чаша зберігається десь на виду у всіх, а можливо вона зараз перебуває у схованці в околицях гори Монсегюр. Але те, що реліквія існувала та існує зараз – безсумнівно.

Те, що легенда про Грааль у фон Ешенбаха має східні та кельтські домішки пояснюється катарською міфологізацією історичної дійсності, оскільки аквітанські катари – кельти (галли), які прийняли маніхейство. Кретьєн де Труа оповідає про британський період перебування Чаші, Вольфрам фон Ешенбах, який, можливо, сам був катаром, або їм співчував, дуже стилізував розповідь, або він вже почув стилізовану катарами розповідь, чи користувався маніхейським джерелом, подає аквітанський період історії Грааля. Інші середньовічні автори не були безпосередньо пов’язані з катарами і подавали історію Грааля, базуючись на християнській традиції. Однак, не зважаючи на легендарну та літературну основу розповідей про Грааль, Чаша існувала реально, оскільки згадується у достовірному історичному джерелі – Євангелії. Чаша першої Євхаристії не могла залишитися поза увагою та безслідно зникнути у перші роки н.е.

Чашу Грааля шукають постійно, але вона і не пропадала

Чаша з Валенсії і Бенедикт ХVI

Чаша з Валенсії і Бенедикт ХVI

У світі дві чаші претендують на звання Чаші Грааля – одна зберігається у Валенсії, інша – в Генуї. Та, що у Валенсії, очевидно використовувалася на останній вечері для Першого Причастя, основа її відноситься до рубежу нашої ери. Інша, зроблена із зеленого скла, зберігається в Генуї, вона можливо теж має відношення до Ісуса Христа, однак ця чаша може бути тією, в яку зібрали кров з боку Христа, коли він був на хресті. Загадка Грааля важка, але вона розгадана.

Справжня Чаша Грааля важлива, однак її прототип є в кожному християнському храмі – євхаристійна чаша містить справжнє тіло і справжню кров Христа, і всі християни можуть причаститися з Чаші Грааля коли вони цього забажають, скинувши тягар гріхів.

 

[1] Сед Ж., де. Тайна катаров / Пер. с фр. Е. Морозовой. – М, 1998. – 268 с. – С. 151.

[2] Markwardt Jack. Was The Shroud In Languedoc Durin The Missing Years?// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/markward.htm), 12.11.99, (1997). – С.2 – 4 з 16.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + eight =