Туніка Ісуса Христа

Розповідь про Господню Туніку є у трьох Єваргеліях: від Марка, Луки та Іоанна. У двох перших епізод згаданий однією фразою, а в Євангелії від Іоанна викладений детально. Епізод показує реальні звичаї того часу. Кати мали право взяти одяг страчених[1].

За переказом, у І ст. в Єрусалимі перебував грузинський єврей Еліос. Його сестра, яка згодом стала першою святою Грузинської Церкви, блажена Сидонія, попросила брата привезти яку-небудь річ, яка належала Месії. Еліос привіз туніку, яку купив у воїна, який отримав її за жеребом. Як тільки Сідонія отримала туніку, вона одразу ж померла, і її поховали з реліквією. Біля 1228 року, під час нашестя Чінгісхана, туніка була взята з землі і зберігалася у ризникі католикосів, поки цар Олександр І (1414 – 1442) не відновив Мцхетський храм, зруйнований монголами. У Мцхетському храмі туніка перебувала до ХVІІ століття. У 1625 році перський шах Аббас, завоювавши Грузію, передав святиню Росії. Патріарх Філарет випробовував туніку, прикладавши до неї хворих. Після тижня “випробувань” відбулося біля п’ятнадцяти випадків зцілення. 10 липня 1625 року було влаштоване особливе приміщеня у правому куті західної сторони Московського Успенського собору, де поклали Туніку і де вона зберігається донині. Частинки Туніки зберігається у Санкт-Петербурзі, Ярославлі у віданні православної церкви[2]. У м.Трір зберігаєтьсяхітон Христа.

 

[1] Тайны чудес и знамений / Сост. А.Ю. Костин. – М., 2004. – 272 с. – С. 43.

[2] Тайны чудес и знамений / Сост. А.Ю. Костин. – М., 2004. – 272 с. – С. 43 – 48.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − three =