Історія Сударіуму Ов’єдо

Марк Густін показує, як Сударіум був обгорнутий довкола голови

Марк Густін показує, як Сударіум був обгорнутий довкола голови

Подібне полотно нам відоме із Євангелія від Іоанна, розділ 20, вірші 6 і 7. Ці вірші читаються так: “Симон Петро, ідучи за ним, також підійшов, зайшов у могилу, побачив льняне полотно, що лежало на землі, також полотно, що було на його голові; це полотно не було разом із льняним полотном, але згорнуте в окремому місці”. Іоанн чітко відрізняє цей малий шматок полотна, що було на обличчі, сударіум, і більше полотно, що огортало тіло [1].

Історія Сударіуму добре документована і більш прозора, ніж Плащаниці. Багато інформації іде від єпископа Ов’єдо ХІІ ст., Пелагіуса (чи Пелайо), чиї історичні дослідження називались Книга заповітів Ов’єдо та Chronicon Regum Legionensium [2].

Згідно із цією версією, Сударіум був у Палестині до 614 року, коли Єрусалим був атакований і захоплений Хосровом ІІ, який був правителем Персії із 590 по 628 рр. Полотно було вивезено, щоб запобігти знищенню під час навали, спершу до Олександрії пресвітером Філіпом, потім перетнуло північ Африки, коли Хосров завоював Олександрію у 616 році. Сударіум перебував в Істанії у Картахені, разом із людьми, що рятувались від персів. Єпископ Есіхи, Фульгентіус, що прийняв біженців і реліквію, передав її у скриню Леонардо, єпископа Севільї, де вона пробула деякий час [3].

Святий Ісидор, був єпископом Севільї і вчителем святого Ільдефонсо, згодом був призначений єпископом Толедо. Коли Ісидор залишав Севілью, щоб зайняти у Толедо свою посаду, він взяв скриню із полотном з собою. Він залишався у Толедо до 718 року. Згодом реліквія була перевезена далі на північ, щоб запобігти знищенню мусульманами, які завоювали більшість Іберійського півострова на початку VІІІ ст. Сударіум спершу зберігався у печері, яка зараз називається Монсакро, десять кілометрів від Ов’єдо. Король Альфонсо ІІ збудував спеціальну капличку “Camara Santa” для скриньки із реліквією. Ця капличка пізніше увійшла до складу катедрального собору [4].

Ключова дата в історії Сударіуму – 14 березня 1075 р., коли скринька була офіційно відкрита у присутності короля Альфонса VІ, його сестри Дони Уррача, та Родріго Діаса, що краще відомий як Ель Сід. Був зроблений список реліквій, що зберігались у скриньці, у якому зазначався і Сударіум. У 1113 році скринька була вкрита срібними платівками, на яких був напис, що запрошував усіх християн вшанувати реліквію, що містила святу кров. Сударіум з того часу перебував у катедральному соборі Ов’єдо [5].

[1] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 1 з 6].

[2] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1. C.1 з 6].

[3] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 2 з 6].

[4] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 2 з 6].

[5] Guscin Mark. The Sudarium of Oviedo: Its History and Relationship to the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/guscin.htm), 13.12.99 (1997) [1, с. 2 з 6].

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen − 16 =