Випромінювання тіла як версія походження Туринської Плащаниці

Позитив і негатив зображення обличчя з Плащаниці

Позитив і негатив зображення обличчя з Плащаниці

Вже у 1930 р. Ножуер де Маліан сформулював гіпотезу, яка пояснювала утворення зображення на Плащаниці під впливом світлового випромінювання, пов’язаного з воскресінням Христа. У 1966 р. британський вчений Ж. Аше повернувся до цієї гіпотези. Згодом цей погляд підтримали деякі вчені, серед яких був Ж.Б.Юдіка Кордіглі. Було проведено експерименти із застосуванням різних джерел тепла. Було встановлено, що злегка обпалені волокна прозорі і мають значну схожість у фізичних та хімічних властивостях з волокнами зображення на Плащаниці. Однак зображення на Плащаниці під впливом ультрафіолетового випромінювання не випромінює світлових променів, які випромінюють підгорілі ділянки [1].

Спроби створити зображення, яке було б аналогічним зображенню на реліквії, з використанням фотоспалаху та лазера, завершилися невдало. Ж.Б.Кордіглі висунув гіпотезу, за якою зображення могло виникнути внаслідок дії електростатичних процесів. Б.Макей, професор фізики з Вроцлава, припускає, що людина з Плащаниці стала джерелом інфрачервоного випромінювання: “Пучки такого випромінювання, потрапляючи на поверхню Плащаниці, – пише польський фізик, – проникали крізь тонкі шари ниток льону. В результаті взаємодії випромінювання полімерів целюлози це випромінювання могло залишитися закодованим, як це відбувається з променистою голограмою стійкого зображення на людини з Плащаниці” [2].

Уперше гіпотезу, що зображення утворилось внаслідок радіоактивного випромінювання тілом померлого, висловив фізик Дж.Картер. Експериментами вдалось отримати відбитки на полотні. Була також висловлена гіпотеза, що радіоактивність Плащаниці зумовлена воскресінням Христа, яке супроводжувалось якимись ядерними процесами [3].

Існує два варіанти цієї версії: один представив американець Джон Джексон, інший – росіянин Алєксандр Бєляков. Слід зауважити, що версії про рукотворне походження Плащаниці поки що не підтверджуються. Тут розглядаються гіпотези, які можуть здатись дивними з наукової точки зору. Ми можемо не посилатись на Божу волю, що утворила зображення надприродніми силами; гіпотези, які запропонували ці два вчені-фізики, не підтверджуються прецедентами, дослідники намагаються пояснити можливий спосіб утворення зображення на Плащаниці з точки зору сучасних наукових знань.

Російський дослідник-фізик А.Бєляков зазначає: “Реакцією на труднощі в науковому дослідженні Туринської Плащаниці може стати думка, що зображення на Плащаниці виникло внаслідок дива і тому до нього незастосовні природничо-наукові методи дослідження. Однак, якщо зображення на Плащаниці виникло за прямою волею Божою створити образ Ісуса Христа, то від такого образу природньо було б сподіватись більшої подібності з кольоровим портретом, ніж на монохромний негатив. Тож природніше припустити, що образ на Плащаниці виник, хоч і не без волі Божої, але як наслідок іншого дива, а саме Воскресіння Господнього. У момент воскресіння відбулись чудесні події, що викликали за собою процеси, які далі розвивались за законами природи. Природничо-наукові методи досліджень, звичайно, не можуть пояснити дива, але вони можуть вказати на те, що причиною тієї чи іншої події було диво” [4].

Для пояснення результатів датування радіовуглецевим методом була запропонована гіпотеза про перетворення ізотопів вуглецю у тканині Плащаниці внаслідок ядерних реакцій, викликаних жорстким випромінюванням невідомої природи. Однак ядерні реакції починають відбуватись за таких високих енергіях, на яких тканина Плащаниці стає цілком прозорою, і таким випромінюванням неможливо буде пояснити виникнення зображення у тонкому поверхневому шарі товщиною біля 10 мікрон [5].

В 1950 р., ще нічого не знаючи про існування Туринської Плащаниці, Кітті Літл проводила дослідження з дії іонізуючої радіації на різні мануфактурні вироби. Крім інших матеріалів, в дослідницькому реакторі міста Харвел опроміненню піддались льняні тканини. За рахунок різної дози опромінення зразки отримли зміни відтінків від солом’яного, жовтого і жовто-коричневого до коричневого і темно-коричневого. Також були кусочки полотна з солом’яно-жовтим кольором, як на волокнах тканини Туринської Плащаниці. Основними продуктами ядерних реакцій є частинки з маленьким радіусом дії, але з високою енергією; потоки нейтронів, гама-променів і значне виділення тепла. Чому тоді Плащаниця не згоріла? Це можна пояснити на прикладі великого, але короткочасного спалаху тепла, що мав місце під час вибуху в Хіросімі при бомбардуванні 1945 р. Звичайна тканина білого кольору оберегла шкіру від опіків. У тих жінок, які мали плаття з квітками на білому фоні, під білими областями шкіра залишилась непошкодженою, тоді як під зонами квітів виникли серйозні опіки: темні місця поглинають тепло більш інтенсивно, ніж світлі. За долю секунди потужний імпульст тепла не нагріває до температури горіння світлу льняну тканину [6].

У модельних експериментах д-р Джексон використовував скульптури, обмащені фосфором, що випромінював світло, і поміщав їх у напівпрозоре середовище, яке частково поглинало випромінюване світло. Випромінювання фосфору було анізотропним, тобто однаковим у всіх напрямках і виходило з поверхні тіла Ісуса. Судячи зі знайденої Джексоном залежності потемніння на Плащаниці від відстані між нею та тілом, світло поза тілом у повітрі помітно поглиналось би на відстані 1 сантиметр. Всередині тіла випромінення помітно поглиналось би на відстані 0,01 мм, оскільки густина тіла на три порядки більша за густину повітря. Таким чином, інтенсивність випромінювання на поверхні тіла у кожній точці поверхні виявиться однаковою, але у різних напрямках буде неоднакова. У теоретичній роботі з дослідження роздільної здатності анізотропного випромінювання д-р Джексон розглядав розрішення двох точкових джерел, що лежать на невипромінюваній поверхні [7].

Слід зазначити, що чим ближчою була льняна матерія до поверхні тіла, тим більш чітким і визначеним стало його зображення. При відстані між тілом та матерією більш, як 3,5 – 4 см на полотні немає ніяких відбитків, а це діапазон пробігу у повітрі альфа-частинок, мезонів та інших продуктів ядерних реакцій [8]. Природнім процесом, що створив образ людського тіла, могло бути випромінювання, що виходить з усього тіла. Але ця гіпотеза зустрілася з труднощами у поясненні високої деталізованості зображення і даних радіовуглецевого аналізу. Тому вченим доводилось робити непояснювальні та екстравагантні версії про вертикальну по відношенню до поверхні землі спрямованість випромінювання, яке, як на екран у кінотеатрі, проектує форму тіла, а також доводиться припускати наявність жорсткого гама-випромінювання, що може викликати ядерні реакції у тканині Плащаниці. Тому на противагу цій гіпотезі А.Бєляков запропонував свою [9].

Суть запропонованої ним гіпотези у припущенні, що зображення на Плащаниці з’явилося внаслідок дії на неї світла у широкому діапазоні енергій аж до ультрафіолету і м’якого рентгену, що виходить з всього тіла, і виникло, можливо, у момент воскресіння Ісуса Христа. В цьому випадку випромінювання на поверхні тіла вже не буде анізотропним, тобто однаковим у всіх напрямках, але має певний напрямок, перпендикулярний до поверхні тіла. Таке випромінювання за характеристиками відмінне від раніше експериментально досліджених випромінювань від поверхневих джерел і різних дифузійних процесів, що мають анізотропний характер [10].

Д-р Джексон розглядав роздільну здатність двох точкових джерел, що лежать на невипромінюваній поверхні. А.Бєляков запропонував розглянути розрішення деталей джерела складної геометричної форми, від якого виходить однорідне випромінювання. За модель були взяті напівциліндри, що лежать поруч на плоскій поверхні. З таких напівциліндрів виходило анізотропне випромінювання, яке частково поглиналось у зовнішньому середовищі. Також враховувалось випромінювання самої площини всередині циліндрів. Така геометрична форма була вибрана через найбільшу близькість до таких частин тіла, як губи і пальці. Як показали теоретичні розрахунки і моделювання на комп’ютері, таке анізотропне випромінювання мало кращі, у порівнянні з ізотропним випромінюванням, характеристики [11].

Анізотропне випромінювання має більшу здатність передавати деталі випромінюваної поверхні. Випромінювання у діапазоні від 3 до 6 кеВ спричинило утворення образу. У цьому діапазоні енергій світло має довжину поглинання у повітрі не більше трьох-чотирьох сантиметрів. Це дозволяє пояснити факт, що яскравість зображення на Плащаниці має експоненціально подібну залежність від відстані між нею та тілом, яке вона вкривала. Закон поглинання рентгену в цьому енергетичному діапазоні відмінний від закону поглинання звичайного світла у поглинаючому середовищі (напівпрозора рідина), з яким раніше проводилися модельні експерименти. Зміна енергії світла на один порядок призводить до зміни довжини поглинання на чотири порядки, що веде до сильної залежності просторового розповсюдження світла від початкового спектра джерела. Це – другий фактор, що впливає на покращення роздільної здатності даного процесу утворення зображення. Рентгенівське випромінювання у цьому діапазоні створить більш детальне зображення, ніж світло на фотопапері, що огортає об’єкт з випромінюванням у поглинаючому середовищі, як це раніше робилося у модельних експериментах. Довжині поглинання в 1 см у повітрі відповідає довжина поглинання 10 мікрон у целюлозі. Це пояснює експериментально виявлений факт, що товщина зображення на Плащаниці усього лише 10 мікрон. Енергія рентгенівського випромінювання на декілька порядків більша за енергію хімічних зв’язків і викличе хімічні зміни у молекулах целюлози. Це дозволяє пояснити той факт, що зображення на Плащаниці не є наслідком доданих барвників, утворилось внаслідок процесу дегідратації молекул целюлози [12].

У рамках цієї гіпотези знаходить своє пояснення і збільшена форма очей. Якщо дві рівні поверхні випромінюють з однаковою потужністю, але одна з них – поверхневе джерело, а інша – об’ємне джерело, то викривлені поверхні будуть випромінювати неоднаково. Так, випромінювання від об’ємного джерела над напівсферичним заглибленням буде у два рази більшим, ніж від поверхневого джерела тієї самої форми. Цей ефект і створює на Плащаниці в ділянці очних ям сильнішу зміну кольору, ніж це може бути, виходячи з її середньої величини [13].

Гіпотеза А.Бєлякова відрізняється від гіпотези Джексона тим, що, за теорією Джексона, випромінювання виходило тільки з поверхні тіла і було ізотропним, а за гіпотезою А.Бєлякова, випромінювання виходило з усього тіла, було не поверхневим, а об’ємним – на поверхні тіла випромінювання мусило стати анізотропним за рахунок поглинання частини випромінювання всередині тіла, тобто неоднаковим по всіх напрямках. Роздільна здатність анізотропного випромінювання вища, ніж ізотропного [14]. Слід зазначити, що теорії американського і російського вчених не суперечать одна одній – теорія А.Бєлякова є продовженням теорії д-ра Джексона. Обидві теорії здатні пояснити утворення зображення на полотні та можливість похибки при радіовуглецевому аналізі, але їх неможливо підтвердити при сучасному стані науки і невідомо, чи це колись буде можливим – у цьому слабкість цих припущень.

На зображенні рук на Плащаниці помічена цікава деталь – в ділянці рук простежуються “товсті контури”, які асоціюються з кістками пальців. Крім того, як відомо, біля долоні спостерігається потемніння, яке асоціюється з відсутнім великим пальцем руки. Складається враження, що зображення створене рентгенівськими променями [15].

У рамках досліджень А.Бєлякова висувається версія про інший образ, утворений не хімічними змінами молекул целюлози, а ядерною зміною атомів вуглецю. Як відомо, у 1988 році три лабораторії дали різні дати для відрізка полотна, що був поділений на три частини. Хоч ці дані перебувають у межах, допустимих для похибки, усе ж це може вказувати на різну концентрацію вуглецю С14 в різних ділянках тканини, хоч зразки були взяті з краю полотна. Дану гіпотезу можна перевірити за допомогою фотоплівки або іншого детектора радіоактивності [16]. Дослідник Браян Волш зазначає, що радіовуглецеві дати залежать від розміщення зразка – вони виступають у спадаючій послідовності [17].

Теорія радіоактивного випромінювання може відповісти ще на одне запитання: питання збереженості полотна. Нейтрони і гама-промені мають порівняно великий радіус дії, за рахунок чого вони проходять через всю товщину полотна. При бомбардуванні нейтронами деякі зв’язані атоми водню повинні перетворитись в атоми тритію. Цей елемент радіоактивний, має період напіврозпаду в 12,26 років і дає малопотужне бета-випромінювання. Така дія на целюлозу волокон різко гальмує окислювальні та інші хімічні реакції, що уповільнює процеси старіння. Тому тканина з віком в 2000 років зберігає свої початкові властивості [18].

Канадський вчений Тадеуш Тренн подає гіпотезу, за якою у момент воскресіння була подолана міжатомна сильна взаємодія, тобто необхідно було забезпечити приплив енергії у розмірі 1% від маси тіла. Тоді зв’язок між протонами та нейтронами зникає, речовина розпадається на нуклони. Вторинним явищем повинно бути рентгенівське випромінювання. Після дематеріалізації протони, нейтрони у різних збуджених станах за дуже маленький проміжок часу у 10-20 секунди розділяються на піони, мюзони і важкі електрони. За цей короткий момент вони “б’ють по тканині” і створюють видиме зображення. Внаслідок поділу на елементарні частинки виникло рентгенівське випромінювання, на полотні проявились кістки, зуби. Тіло зникло, залишивши кров на полотні. Якщо це припущення вірне, то на стінках гробниці повинен бути підвищений вміст ізотопів специфічних елементів, наприклад, важкого кремнію [19].

Щоб вивчити властивості тіла, яке випромінює радіацію, д-р Август Ассета з Каліфорнійського центру з вивчення Туринської Плащаниці, ввів собі речовину з радіоактивним метиленом, потім вивчав радіацію від свого тіла за допомогою гама-камери. Він показав, скільки властивостей, що є на туринському полотні – контурне відтінення густини відтінків зображення, зм’якшення тканини, інформація про скелет, вирівнювання зображення по вертикалі з обох боків, отримання тіла неконтактним способом – можуть бути відтворені таким способом. Доктор Ассета вважає, що тіло, яке було загорнуте у полотно, “випустило енергію біохімічних зв’язків” [20].

Джилдар Рувільюс зазначає, щоб змінити радіовуглецеве датування, необхідний потік 9*1012 частинок на квадратний сантиметр полотна. Щоб опромінити 5 квадратних метрів полотна, необхідно 9*1017 реакцій. Для цього треба лише декілька мікрограмів дейтерію, енергія при цьому складає 3*1028 мегаелектронвольт, або 525 кілоджоулів, еквівалент такої енергії дає 125 г тротилу [21].

Кітті Літтл, зважаючи на зміну кольору целюлози, оцінила дозу іонізуючого випромінювання, яке було поглинене Плащаницею, від 120 000 до 680 000 Мрад. Це відповідає відносно невеликій енергії, еквівалентній 5 – 30 тисяч джоулів, але радіоактивне випромінювання було в 33 – 200 разів більшим, аніж випромінювання, яке спричиняє найважчу форму променевої хвороби. Це також достатньо, щоб ударна хвиля від ланцюгової реакції, яка могла виникнути внаслідок ядерних процесів в хімічних елементах, які є складниками тіла, могла розгорнути тканину Плащаниці, не пошкодивши її [22].

Абат Ж.-Б. Рінодо, дослідник з центру атомної медицини в Монпельє, зробив відкриття, яке базується на деякій долі інтуїції, розрахунках та експериментальних дослідженнях. Згідно з його гіпотезою, під дією невідомої енергії, важкий водень (чи дейтерій), що постійно присутній в атмосфері, може розділитися на дві частини – протон і нейтрон. У результаті випромінювання протонів може виникнути зображення на льняній тканині, при умові, що у процес включаться реакції окислення та дегідратації; а в результаті взаємодії нейтронів з азотом чи ізотопом С-13, може з’явитися і С-14. Це може пояснити і омолодження полотна, що могло бути причиною невдалого радіовуглецевого аналізу. Розрахунки енергії, яка необхідна для двох паралельних явищ – омолодження полотна та утворення зображення привели абата Ж.-Б. Рінодо до гіпотези існування магнітного поля між людським тілом і каменем, на який було покладене тіло. Щоб вирішити проблему напрямку випромінювання і відсутності місць більш або менш окислених досліднику довелося екранувати радіацію полем, яке було створене у просторі між тілом та тканиною [23].

За Євангеліями, у могилі з тілом сталось щось незвичайне – коли Ісус уперше з’явився учням після воскресіння, вони не могли його впізнати, вранці після воскресіння Марія Магдалина не впізнала його, поки він не назвав її ім’я. Ісус, за Іоанном, міг проходити через зачинені двері. Ян Вілсон зазначає, що таємничий процес, який здійснив такі перетворення, створив зображення на полотні [24]. Якщо розглянути теорію випромінювання тіла та врахувати, як легко тіло покинуло полотно (рани мусили присохнути до полотна), то зрозуміло, що за цією гіпотезою тіло дематеріалізувалось, тобто розпалось на елементарні частинки, при цьому опромінюючи полотно, так утворилось зображення. Ця теорія найповніше характеризує утворення зображення на полотні, якщо врахувати, що також відбились різноманітні предмети (монети, цвяхи, інші) та рослини.

Зображення на Плащаниці утворилось так, що радіаційне випромінювання мало здійснюватись паралельно вектору сили тяжіння. Цей радіаційний тиск може також пояснити, чому кров “чисто відділилась” від тіла, коли тіло трансформувалось під час воскресіння [25]. Також недавно проведене дослідження показало, що зображення на тканині складене з чітко окреслених елементів, як мозаїка. Образ на полотні сформований із сукупності дуже малельних фрагментів з різко окресленими межами. Зображення збирається в єдине з ділянок потемніння волосинок з чіткими межами – кожна ділянка розміром 15 – 20 мікрон шириною і 50 – 500 мікрон довжиною. Здається, що будь-який “мозаїчний фрагмент”, з якого збирається образ, сформований за рахунок випромінювання групи частинок, причому це випромінювання не розсіяне, а націлене в чітко визначеному напрямку. Професор Моран вважає, що кожна група атомів чи молекул відповідає за свій “мозаїчний фрагмент” у зображенні на Плащаниці [26].

А.Бєляков зазначає: “Чи можемо ми говорити про справедливість запропонованих гіпотез? У наукових дослідженнях при виникненні такої ситуації зазвичай пропонується провести експеримент з метою перевірки досліджуваної гіпотези. Однак у нашому випадку ми маємо унікальний прояв Божої дії на Плащаницю, і ми не можемо повторити щось подібне. Але вченим доводиться досліджувати і такі явища, які вони тим не менше не можуть повторити у своїх лабораторіях. Так, гіпотеза Великого Вибуху, за якою наш Всесвіт дивом виник з нічого, звичайно, не може бути експериментально досліджена вченими. Тим не менше, теорія Великого Вибуху, використовуючи одні дані спостереження, може передбачити за допомогою загальної теорії відносності інші характеристики Всесвіту. Якщо припущення теорії співпадуть зі спостереженням, то гіпотеза отримає своє підтвердження навіть у випадку неможливості її перевірки експериментально. Схожа схема і була застосована вище. Виходячи з характеристик, що спостерігаються на Плащаниці, дві гіпотези [д-ра Джексона і А.Бєлякова] показують інші властивості її образу, які можна порівняти з величинами, отриманими при визначенні цих характеристик на самій Плащаниці” [27].

 

[1] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 86 – 87.

[2] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 87.

[3] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.8 з 15.

[4] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.7 з 9.

[5] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.6 з 9.

[6] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 143 – 144.

[7] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.6 з 15.

[8] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 142.

[9] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.7 з 9.

[10] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.8 з 9.

[11] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.6 з 15.

[12] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.8 з 9.

[13] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.8 з 9.

[14] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.6 з 15.

[15] Schumacher Peter M. Photogrammetric Responses From The Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/pdfs/schumchr.pdf), 25.11.99, (1999). – С.8 з 8.

[16] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.10 з 15.

[17] 1999 Shroud of Turin International Research Conference… an overview of developments// Shroud of Turin Center (http://members.aol.com/turin99/confer.htm), 25.11.99, (1999). – С.1 з 5.

[18] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 144.

[19] Особо секретные данные на Туринской Плащанице// Загадка Туринской Плащаницы (http://www.shroud.orthodoxy.ru/secret1.htm), 11.08.99, (червень 1999). – С.1-2 з 2.

[20] На встрече американских исследователей Туринской Плащаницы сообщают о замечательном эксперименте// Загадка Туринской Плащаницы (http://www.shroud.orthodoxy.ru/accetta1.htm), 11.08.99, (червень 1999). – С.1 з 1.

[21] Rouvillois Gildas. A Point Of Nuclear Physics About The Shroud Of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/grouvil.htm), 25.11.99. – С.1 з 2.

[22] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 144 – 145.

[23] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 60.

[24] Hart Jeffrey. A Photograph of Jesus? (Book review “The Blood and the Shroud: New Evidence That the World’s Most Sacred Relic Is Real”, by Ian Wilson)// Britannica.com (http://www.britannica.com/bcom/magazine/article/0,5744,44044,0.html), 1.02.00, (05.18.98). – С.2 з 3.

[25] Moran Kevin. Optically Terminated Image Pixels Observed on Fref 1978 Samples// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/moran.pdf), 6.01.01 (1999). – С.9 з 10.

[26] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 147.

[27] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.10 з 15.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven + 5 =