Уперше теорію вапорографії запропонував архидиякон храму Святої Софії Георгій, який висловив припущення, що нерукотворний образ виник буквально через “випаровування смерті на обличчі Спасителя” [1]. У своїй промові з нагоди перенесення Мандиліону з Едесси до Константинополя Григорій твердив, що образ на Мандиліоні сформувався за допомогою поту і крові і води з боку Спасителя [2].
У 1901 році д-р Поль Віньйон представив теорію перед французькою Академією Наук, у якій він стверджував, що зображення на Плащаниці є “вапорографією”, спричинене аміачними випаровуваннями, що виходили з поверхні тіла Христа після жорстокої смерті. Ці випаровування, як він довів експериментально, можуть утворити проникливу червонувату коричневу пляму, інтенсивність якої змінюється у залежності від дистанції від полотна, якщо полотно просочити олією та алое. Таким чином, зображення є природнім негативом і не може бути середньовічною підробкою [3].
Процес формування зображення за допомогою вапорографії Віньйон подає так: зображення на Плащаниці створене хімічними процесами, а саме – хтось змастив Плащаницю маззю (наприклад, миррою і алое) “що зробило полотно чутливим до дії органічних випаровувань з тіла”. Корпус, вкритий шаром поту, який багатий на кислоту, так звана “трупна рідина” (продукується природніми процесами як наслідок важкої смерті), лежав нагий на Плащаниці і тією ж матерією був укритий. Сечовина, що почала бродити, продукувала карбонат аміаку. Аміачні випаровування піднімались і окисляли алое, що спричинило до утворення негативного зображення (таке зображення утворюється за допомогою цинкових випаровувань на фотографічній пластинці) [4].
Д. Герман з лабораторії військово-повітряних сил США висунув теорію, яка, на його думку, може пояснити зміну інтенсивності зображення на полотні у залежності від відстані від тіла. Він припустив, що полотно було спершу жорстким, поступово відсиріло і врешті прилягло до тіла. Інтенсивність зображення в такому випадку змінювалося б прямопропорційно до відстані “полотно – тіло” [5].
Ніколас Петер Аллен подає такі заперечення теорії вапорографії Поля Віньйона [6]:
- Полотно Плащаниці (що лежало на трупі) не може триматися горизонтально (тобто не може висіти у повітрі), щоб утворювати двовимірну поверхню. Ця умова є необхідною для того, щоб утворилось тривимірне зображення. Будь-яке викривлення полотна вплине на зображення.
- Тиск тіла, що перебувало на Плащаниці, повинен призвести до того, що спинне зображення мусило вийти не таким акуратним, яким воно є у цій частині полотна. Іншими словами, зображення сідниць та ніг повинні бути в такому випадку стиснутими.
- Вапорографічне зображення утворюється за допомогою хімічних змін, що відбуваються у всіх волокнах Плащаниці. Зображення на Плащаниці фактично видиме тільки на верхній поверхні волокон.
Читайте схожі статті
[1] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.3 з 9.
[2] Речь рефендария Григория по случаю переноса в Константинопіль эдесского образа в 944 году// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/shr_georg.htm), 07.11.99, (1996). – С.1 з 1.
[3] The Holy Shroud of Turin// The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/13762a.htm), 4.08.99, (1912). – С.1 – 2 з 2.
[4] Allen Nicolas Peter. Is the Shroud of Turin the First Recorded Photograph?// Scientific and Historical Research apropos the Turin Srhoud (http://www.petech.ac.za/shroud/isthe.htm), 25.11.00, (1993). – С.7 з 13.
[5] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 85.
[6] Allen Nicolas Peter. Is the Shroud of Turin the First Recorded Photograph?// Scientific and Historical Research apropos the Turin Srhoud (http://www.petech.ac.za/shroud/isthe.htm), 25.11.00, (1993). – С.7 з 13.