Туринська Плащаниця: медицина і криміналістика

Сліди крові на спині Христа від ударів римським батогом

Сліди крові на спині Христа від ударів римським батогом

Туринську Плащаницю досліджували відомі медики та криміналісти. Зображення на полотні є настільки чітким і деталізованим, що по ньому можна дізнатися деталі страждань Ісуса Христа. 

Розп’яття з точки зору анатомії

Положення рук, яке визначає напрямки струменів крові на Плащаниці

Положення рук, яке визначає напрямки струменів крові на Плащаниці

Д-р П’єр Барбет, досліджуючи зображення на Плащаниці, прийшов до висновку, що руки були прибиті до хреста цвяхом, який проходив через так звану “ділянку Дестота”, яка знаходиться на зап’ясті ближче до мізинця (біля кісточки, на зворотньому боці руки). Це підтверджувалось дослідами, коли до ампутованої руки прив’язували тягар у 88 фунтів, що приблизно становить половину маси людського тіла. Якщо цвях проходив через центр долоні, то рука проривала шкіру і зривалась. Та якщо цвях проходив через ділянку Дестота, рука успішно витримувала тягар. Це підтвердило і наступне розп’яття трупа [1]. Однак, аналізуючи тільки зображення на Плащаниці, не можливо визначити, куди входив цвях, оскільки ми маємо лишеь зображення вихідного його отвору.

Д-р філософії, д-р медицини, проф. патології Колумбійського університету Фредерік Зугіб, досліджуючи зображення на Плащаниці, висунув припущення, що цвях проходив не через ділянку Дестота, а через зону “Z”, яка знаходиться у верхній частині долоні біля великого пальця. Отже, можливі такі два варіанти входження цвяха: через зап’ястя з боку променевої кістки чи через верхню частину зап’ястя з боку великого пальця. Зугіб притримується іншої версії, аргументуючи її і дослідно підтверджуючи. Таким чином, цвях, пройшовши через руку по діагоналі, вийшов саме у тому місці, яке зображене на Плащаниці. Цю теорію вперше висунув монсиньйор Альфонсо Палеотто, архієпископ Болоньї, у 1598 році, але твердження критикувалось Барбетом як “анатомічно неможливе”. Анатомічну можливість довів своїми дослідами над трупами Фредерік Зугіб. Ця ділянка достатньо сильна, щоби витримати тягар тіла. Також таке положення цвяха пояснює видовження пальців через тиск на них цвяха. Крім того, як і в ділянці Дестота, кістки при проходженні цвяха залишаються цілими, що важливо для християнського тлумачення розп’яття. Це підтверджує церковну традицію, за якою цвях проходив через долоню [2].

Барбет також стверджує, що відсутність великого пальця на Плащаниці пояснюється пошкодженням серединного нерву цвяхом, при цьому через спазм м’язів великий палець притиснувся до долоні [3]. Таку версію підтримує д-р медицини і юриспруденції Роберт Баклін [4]. Фредерік Зугіб заперечує це твердження, посилаючись на те, що серединий нерв не проходить через ділянку Дестота, як на це вказував Барбет і де він прибивав цвях, а ближче до великого пальця, де і локалізував місце знаходження цвяха Зугіб [5].

Зугіб також стверджує, що майже всі трупи, що надходять у морг, є зі схрещеними руками, як це показано на Плащаниці, і в усіх великий палець спрямований до середнього пальця, це природнє положення долоні як живих, так і мертвих при схрещенні рук. Д-р Ернест Лемп, всесвітньовідомий хірург долоні, стверджує, що пошкодження серединного нерву не може призвести до схрещення великого, середнього і вказівного пальця. Так чи інакше, питання щодо пошкодження серединного нерва суперечливе і не відіграє суттєвої ролі, бо усі сходяться на думці, що великий палець не відображений на Плащаниці, оскільки був притиснутий до долоні і спрямований до середнього пальця [6].

Тіло з точки зору кримінальної медицини

Римський батіг з тягарцями флагрум і сліди від нього на тілі з Плащаниці

Римський батіг з тягарцями флагрум і сліди від нього на тілі з Плащаниці

У Писанні говориться, що у Гетсиманському саду від страждань з Ісуса стікав кривавий піт (“І був піт Його, як краплі крові, що падають на землю” (Лук. 22:44)). Це явище, яке відоме як гемогідрозіс, зустрічається дуже рідко і пояснюється проникненням крові у потові залози. Причини такої кровотечі невідомі, та, очевидно, пов’язані зі збільшенням проникливості кровоносних судин. Швидше за все, емоційний стан Ісуса вплинув на автономну нервову систему такою мірою, що капіляри видовжились і стали ширшими та більш проникливими [7]. Також це явище відоме як diapedesis. В історії відомий випадок, у 1552 р. під час війни між Генріхом ІІ французьким та Карлом V італійський офіцер був схоплений ворогами; в разі його відмови допомогти захопити фортецю Монте Маре йому загрожувала публічна страта. Думка про таку ганьбу вразила його настільки, що кривавий піт виступив у нього на усьому тілі [8].

Смерть, на думку патологів, відбулася за декілька годин перед похованням, тіло поклали на полотно так, що воно лежало на спині, і тканину через голову було перекинуто на фронтальну частину корпусу. Полотно контактувало з тілом щонайменше декілька годин, але не більше двох-трьох днів, враховуючи процес розкладу організму. Фронтальне і спинне зображення покриті великою кількістю крапель трупної рідини, що виділялася через пори. Але немає підстав твердити про розклад тіла, немає витікання рідини через отвори тіла і немає ознак спаду трупного задубіння, що виявлялося б у пом’якшенні спини і розпливанні зображення на полотні [9].

Тіло у метричних одиницях має такі параметри: довжина 175-180 см, вага 65-80 кг; вік визначено у межах 30-45 років [10]. Тіло у стані трупного задубіння, що проявляється характерною деформацією сідниць [11]. На це ж вказує жорсткість кінцівок, роздутість ніг [12]. Відбиток правої литки ноги дещо чіткіший, ніж лівої. Це свідчить, що у момент смерті ліва нога була у нижній частині поверх правої, через що ліва нога характерно зігнута у коліні. Ця позиція була збережена внаслідок трупного задубіння [13].

Далі обстеження проводиться від голови і до ніг. Померлий має довге волосся, що зібране у косичку, як видно на зворотньому зображенні Плащаниці. Видно коротку бороду, що роздвоюється посередині. На шкірі голови є часті сліди проколів [14], зроблені короною з колючок, але короною не круглою, а схожою на шапочку, гілочки і колючки якої зібрані і зв’язані зверху. Можливо, що це колючки виду Zizyphus spina, довжиною біля дюйма [15]. Є й інші версії щодо рослин, які слугували матеріалом для тернового вінка, зокрема є версія, що це рослини виду Poterium spinosum чи Sarcopoterium spinosum, які відносяться до виду тернів [16]. Один із проколів має вигляд літери “З”. Кров витікає з проколів на шкіру чола [17]. Голка проколола вену, м’язи скоротились від болі, в результаті утворився складної форми кровопідтік однорідної венозної крові [18]. Зворотнє зображення виявляє велику кількість колотих ран, що утворюють своєрідну корону. Кров як спереду, так і ззаду стікає донизу. Посередині чола видно квадратний відбиток, який вказує на якийсь об’єкт, що був на шкірі. Також чітко видно перекошення носа, що виникло внаслідок його пошкодження. Права щока надмірно опухла у порівнянні з лівою [19]. На правій щоці довга гематома. Цей удар, очевидно, був завданий палицею товщиною біля 4,5 см людиною, що стояла з правого боку, що призвело до пошкодження щоки і носового хряща нище кістки [20]. Очі закриті, але при ближчому розгляді можна побачити округлі сторонні об’єкти в ділянці правого і лівого ока [21].

Ділянка схрещених рук з раною від цвяха, який був вбитий в запястя

Ділянка схрещених рук з раною від цвяха, який був вбитий в запястя

Досліджуючи грудну клітку, патологи відзначають велику кров’яну пляму справа. Ближче ознайомлення показує варіативність інтенсивності густини плями через присутність двох типів рідини, одну з них можна порівняти із кров’ю, інша подібна на воду. Причому рідина з рани витікала під дією сили тяжіння вниз, без розбризкування, як це буває про пошкодженні артерії. Рана має усі характеристики посмертного типу з витіканням крові з пошкодженого тіла чи з такого органу, як серце. У верхній частині рани спостерігається овальний дефект шкіри, що характерно для проникаючої рани, спричиненої гострим колючим інструментом [22].

Питання про джерело води, що витікала з боку, суперечливе. За однією версією, це перикардична рідина. Однак, кількість такої рідини за нормальних умов – 20-30 кубічних сантиметрів, надто мало, щоб бачити неозброєним оком, коли вона вийшла з рани. За іншою версією, гідрогемотораксія спричинена травмуванням грудної клітки бичуванням і підсилена розміщенням тіла на хресті перед смертю. Під дією сили тяжіння важча кров могла відділитись, утворюючи два шари. І коли спис проколов бік, спершу вийшла кров, потім – прозора рідина. Комбінація цих двох теорій може пояснити ситуацію. Накопичення рідини у плевральній порожнині без кровотечі є логічним висновком, як результат закупорки серця при серцевій недостатності, що мала місце через положення розп’ятого на хресті. Цілком можливо, що зібралось багато рідини, достатньо, аби після пробиття боку списом вона була видимою. Внаслідок пробиття серця вийшла кров. Отже, теорія плевральної ефузії плюс пробиття правого боку серця пояснюють, що вода видима у боці настільки, аби слова Іоанна були “вода і кров”, а не “кров і вода” [23].

Також спостерігається збільшення у діаметрі грудної клітки через двостороннє розширення. Живіт плоский, ліва і права руки схрещені внизу живота так, що геніталії не можна розпізнати. В ділянці лівого зап’ястя можна визначити особливе колоте пошкодження, з якого витікають два струмочки рідини під кутом біля 10 градусів один до одного. Як видно з зображення, ця рідина текла у горизонтальному напрямку. Але кров не могла так текти, як зображено на полотні, і необхідно реконструювати положення рук, враховуючи силу тяжіння, під дією якої текла кров. Руки мусили бути у розгорнутому вигляді, спрямовані вверх під кутом 65 градусів. Кров текла по правому і лівому передпліччях у бік ліктів [24].

Страшне знущання перед розп’яттям проводилось з такою жорстокістюю, що отримало назву “близька смерть”. Як пише Марк Туллій Ціцерон – римський юрист, оратор і політичний діяч І ст. до н.е.: “Бичуванням піддавались раби (вільні наказувались різками), що звичайно засуджені на смерть, нагі, прив’язані до стовпа, перед тим, як відводились на хрест”. Людина з Плащаниці має сліди численних пошкоджень, що були зроблені батогами з важкими гірками чи кульками на кінцях. В центрі удара рани темніші, тут травми глибші і крові більше. По краях плями світліші: там довго текла сукровиця, оскільки рани подразнювались одягом і помалу висихали. Страшними розривами вкрита вся спина, поясниця і нище – підраховано, що було завдано 98 ударів батогом. Били з великою силою від плечей до ніг, за винятком зони серця, оскільки удари в цій області можуть бути смертельними. Батоги, якими користувались для катування, називались “фрагрум”. Вони робились з двох-трьох ремнів або з одного ремня затверділої шкіри з металічними гирями на кінцях. На Плащаниці є сліди 59 ударів батога з трьома кінцями, 18 – з двома кінцями і 21 – з одним кінцем. При ближчому розгляді сліди ударів маю вигляд “закритих дзвіночків” – кожен забій з рваною раною приблизно 3,7 см в довжину. Судовий експерт Баклін пише, що “кожна рана була завдана насправді і відповідає тому типу знаряддя, яким її завдавали. Кожна рана кровоточила так, як це звичайно буває при пораненні [25].

Численні рани на спині поділяються на дві категорії: одні відзначились по діагоналі та зверху вниз, під кутом зліва на право, що були спричинені катом, який стояв зліва. Інші завдані у зворотньому напрямку катом, що стояв справа та ззаду засудженого. На передпліччі рани особливо виразні, оскільки лежать горизонтально на руках, які схрещені спереду. Очевидно, катованого змусили зігнутись та закріпили руки кільцем. Це те становище, за якого маленькі та важкі гирки падали на руки, що були прив’язані за римським звичаєм до низького стовпа [26].

Смерть відбулась приблизно за дві години до того, як тіло поклали у Плащаницю [27]. Криміналісти і медики звернули увагу на те, що тіло розп’ятого відокремилось від усіх кров’яних згустків, від усіх затвердінь сукровиці і навколосерцевої рідини, не зрушивши жоден із них. А кожен лікар, кожна медична сестра знають, як важко відокремлюються бинти від присохлих ран. Зняття пов’язок буває важким і більш болючим процесом, іноді страшнішим за операції. За твердженням судових експертів-медиків, менш як через 40 годин посмертний процес припинився, бо інакше збереженість плям крові, лімфи і т.д. була б зовсім іншою: до сорокової години контакту з полотном усі відбитки цілком би розплились [28]. Значить відбиток мав місце до 10 години в Неділю.

Щоб утворився відбиток крові, подібний до того, що є на Плащаниці, тіло мало перебувати в контакті з полотном біля 36 годин. Це довели дослідження, проведені Родантом. У той час важливу роль відіграв фібринолізин, який знову викликає розчинення згустків. Дослідження фібронолізу стосовно Плащаниці, проведені Сарлом Вріллатіно, професором хімії і мікроскопії Болонського університету. Він підкреслив, що “система зсідання крові і фібринолізу перебувають у рівновазі. Перша створює фібрин, а другий її розкладає. Розпад може відбутися за досить короткий термін, що не перевищує 36 годин. До стадії фібринолізу він підходить у строго визначений час контакту. Якщо не пройде необхідний часовий проміжок – відбиток не отримається або буде ледь помітним. Якщо ж термін буде перевищено – кров зсядеться, збільшиться крихкість згустка і відбитка не буде. Це незаперечний факт, що підтверджує залежність між фібринолізом та плямами крові на Плащаниці. Плащаниця вказує на те, що фібриноліз розпочався приблизно за 10 годин і завершився, без сумніву, через 36 – 40 годин, оскільки сліди крові добре відбилися і помітні” [29].

На зображенні видимий знак від перекладини, яку Христос ніс на правому плечі до місця страти. Таке ж двічі поранене місце є у нижній частині лопатки. На обидвох колінах забої, а на лівій колінній чашечці – поріз від повторних падінь. Ці рани пов’язані між собою. Коли людина, що втомлювалась під важкою балкою, падала на коліно, тоді перекладина сильно травмувала нижню частину лівої лопатки [30].

Важливим є питання, чи було тіло Ісуса обмите після смерті, чи ні. Ян Вілсон зазначав, що багато дослідників Писання вірили: Ісус був обмитий, вони базувались на уривку з Євангелія святого Іоанна: “Вони взяли тіло Ісуса і огорнули його спеціями і льняним полотном згідно єврейських поховальних звичаїв (Ів 19:40)”. Раввин Дан Кон Шербок з університету Кенту (Англія) вказує, що законним обов’язком є не тільки загорнути тіло, але обмити та намазати його навіть у суботу. Однак Ян Вілсон зазначає, що “тільки те, що Ісус не був обмитий, може вказувати на автентичність Туринської Плащаниці”. Він вважає, що не було достатньо часу обмити тіло через настання суботи. Але Фредерік Зугіб зазначає, що обмиття тіла може бути проведене за скороченим ритуалом за декілька хвилин. У документі, який називають Втраченим Євангелієм Петра, чітко вказано, що Ісус був обмитий перед покладанням його у Плащаницю: “І він взяв Господа і помив його, огорнув його у льняне полотно і поклав його до власної гробниці, яка називається Сад Йосипа”. Цей пергаментний кодекс був знайдений у 1886 році французькою археологічною експедицією. Інша справа, що обмиття нашвидкуруч не могло бути акуратним. Крім того, кров ще довго могла просочуватись крізь рани. Кров, що витікала із мертвого тіла, також не могла бути видаленою, оскільки це була нечиста кров (за єврейськими звичаями). Доктор Мішель Баден, кримінальний патолог і колишній головний медичний дослідник міста Нью-Йорк, погодився, що якщо Плащаниця є справжньою, то тіло повинно було бути обмитим. Як відомо, кров через катування була по усьому тілу і тільки обмите тіло могло залишити такий чіткий відбиток на полотні. Мішель Баден додав, що якщо тіло було обмите, то могло бути деяке виділення з ран (очевидно, вода розм’якшила рани) [31].

Карлтон Кун описує чоловіка з Плащаниці як “фізичний тип, що може бути порівняний із сучасними типами євреїв-сефардів та знатних арабів”. Учений Курто визначає обличчя як більш іранське чи семітичне [32]. Борода і волосся, розділені посередині, волосся, що падає на плечі, маленька косичка з волосся – все показує, що той, хто зображений на Плащаниці – не грек і не римлянин. Не зав’язана косичка на волоссі “є найбільш вражаючою іудейською особливістю” [33]. Проф. Емануелла Марінеллі за допомогою комп’ютерної реконструкції утворення зображення встановила, що чоловік з Плащаниці був на зріст 174 см, тобто дещо нижчий, ніж у попередніх підрахунках – 178-182 см, що є більш типовим для семітів І століття [34]. Розбіжність у вимірах зросту пояснюється положенням тіла на полотні. Очевидно, коліна були зігнуті під кутом біля 25 градусів, тому Емануелла Марінеллі визначила зріст людини із Плащаниці 174±2 см [35].

Причина смерті зі свідчень на Плащаниці

З євангельської розповіді ми можемо зрозуміти, що смерть Ісуса настала від ран, які були завдані йому під час катувань напередодні страти.

Але на початку нашого століття вчені висунули гіпотезу, що Ісус помер від асфіксії (зупинки дихання). Теорія асфіксії (задухи) була представлена ЛеБеком у 1925 році та Гінеком у 1936 році. П’єр Барбет розвинув теорію, запропонувавши три докази на користь цієї гіпотези. Перший доказ – роздвоєна структура потоку крові на задній частині руки; Барбет це інтерпретував як наслідок прийняття Ісусом іншої позиції з видихом, тобто ці два струмочки показують, що Ісус був у двох позиціях – з видихом і вдихом. Другий доказ виходить з того, що двом розбійникам (крім Ісуса) було перебито ноги (crucifragum чи skelokopia). Реконструкція позиції на хресті Хаасом, Ціасом та Секелесом скелету людини, яка була розп’ята у 7 році н.е., з розкопок у Giv’at ha Mivtar, показала, що ноги не були перебиті для перешкоджання підняття людини для вдиху, бо тіло вже було у максимально піднятій позиції. Ціас і Секелес зазначають, що інтерпретація Хааса, ніби нижня гомілкова і верхня гомілкова кістки були переламані для crucifragum, не правильна тому, що перелом здійснений під різними кутами і мусив бути здійснений після смерті. Третій доказ Барбета базувався на звітах про розп’яття людей в концентраційному таборі Дахау. Розп’яті люди, руки яких були підняті прямо над головою, змушені були підніматись на руках, щоб вдихати [36].

Фредерік Зугіб подав такі заперечення трьом доказам Барбета: заперечення першого доказу – повинні бути не струмочки крові, а велика кров’яна пляма, зап’ястя майже не змінює свого положення під впливом підняття тіла для вдиху; заперечення другого доказу – перебиття ніг слугувало для пришвидшення смерті розп’ятого, оскільки викликало сильний травматичний шок і в окремих випадках призводило до закупорки жиром кровоносних судин, Сенека та Грейвс зазначають, що crucifragium використовувався як форма страти; заперечення третього доказу – Барбет визначив, що Христос був розп’ятий із руками під кутом 70 градусів до стовпа, Зугіб визначив, що за такого розмаху рук задуха не настає [37].

Для провірки свого твердження Фредерік Зугіб запросив добровольців у віці від 20 до 35 років. За допомогою спеціальних кріплень молодих людей зафіксували в області зап’ясть і ступнів, з розтягнутивими вздовж поперечної перекладини руками і витягнутими вздовж вертикальної опори ногами. Під час дослідів записувалась електрокардіограма, частота пульсу, кров’яний тиск, прослуховувалось серцебиття, досліджувався газовий склад артеріальної крові та біохімії венозної [38].

Провели три типа кріплення. Перший – як вказано вище. Другий – за зразком П’єра Барбета з високо піднятими руками та піджатими ногами. Третій – точно таким чином, але без закріплення ніг – так, щоб піддослідні висіли на одних руках. При всіх способах кріплення добровольці витримували від 5 до 45 хвилин, а потім просили їх зняти, скаржачись на біль або корчі в плечах і руках. Ніхто з них не мав проблем з диханням, але піддослідні скаржились на спазми в районі грудної клітки і судоми ніг приблизно на 10 – 20-й хвилинах. Тоді у другому випадку їм дозволяли розпрямляти ноги і підніматись, а в першому знімали з хреста. Вміст кисню у крові або збільшувався, або залишався постійним. Прилади показували, що приблизно через 4 хвилини черевного дихання з’являлась гіпервентиляція легень, що приводило до збільшення кисню в артеріальній крові. Через 6 хвилин починав сильно виділятись піт. Частота пульсу підвищилась до 120 ударів на хвилину, але без аритмії. Кров’яний тиск не збільшувався вище як 160 мм ртутного стовпчика. Електрокардіограма виявляла лишень судоми м’язів, але не показувала істотних змін в роботі серця. Добровольці, які висіли тільки на одних руках, не мали проблем з диханням і давали такі самі клінічні показники, як і решта. Але після 8 – 18 хвилин вони починали відчувати біль у плечах і просили їх зняти [39].

Римський батіг флагрум і сліди від нього на Плащаниці

Римський батіг флагрум і сліди від нього на Плащаниці

Причиною смерті Зугіб вважає шок: “Визначаючи найімовірнішу причину смерті, важливо дослідити послідовність усіх подій з Гетсиманського саду до Голгофи; сильні душевні муки показані у Гетсиманському саду, ці страждання спричинили деяку втрату крові через потовиділення, що спровокувало помітну слабість. Жорстоке бичування з використанням флагруму, який складався зі шкіряних пасків з металевими тягарцями чи кістками на кінці, повинно було спричинити розрив шкіри з пошкодженням нервів, травмою м’язів і зменшення кількості шкіри, поганого стану з дрижанням, великого потовиділення, що часто проявлялось в арештованого, частого прагнення пити. Результатом повинен бути травматичний шок від пошкоджень та гіповолемія (втрата рідини), результат потовиділення та збору рідини в легенях (плевральна ефузія), як наслідок бичування. Експерименти Даніеля та Кейта над тваринами показали, що удар в грудну клітку тварин викликає розрив повітряного простору у легені (альвеоли) та спазм повітряних трубок (бронхи). Більше того, термін “травматичне наповнення рідиною легень” відноситься до накопичення крові, рідини та слизу в грудній клітці. Висновок про травматичний шок від бичування також зробили Тенні та Прімроз. Подразнення тригемінального та потиличного нервів голови було викликано дією шапочки з колючок з “сирійської христової рослини-колючки”, Zizziphus spina christi, особливо після кількох ударів тростиною, що також сприяло виникненню травматичного шоку. Важкий шлях під гору на Голгофу на пекучому сонці, з частиною хреста на плечі деякий час, падіння по дорозі, удари – все це також спричиняло гіповолемію та травматичний шок. Прогресування плевральної ефузії (накопичення рідини) призводило до збільшення гіповолемії. Великі квадратні залізні цвяхи пройшли через руки у хрест, пошкодивши серединний нерв, що викликало дуже гострий біль (за твердженням медиків, найгостріший, який може відчувати людина). Пробиття цвяхами ніг також повинно спричинити сильний біль. Обидва ці фактори (пробиття рук та ніг) були додатковими до травматичного шоку та гіповолемії. Години перебування на хресті, з тиском ваги тіла на цвяхи, які пройшли через руки і ноги, могли викликати епізодичні важкі агонії щоразу, коли розп’ятий рухався. Ці агонії та постійні болі у грудній клітці через бичування мусили збільшити травматичний шок і потовиділення, що було спричинено травмами та пекучим сонцем, і усі ці фактори повинні були привести до збільшення гіповолемічного шоку” [40].

[1] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.1 з 13.

[2] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.2 – 7 з 13.

[3] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.7 з 13

[4] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.2 з 4.

[5] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.7 з 13

[6] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.7 з 13.

[7] Bucklin Robert. The Legal and Medical Aspects of the Trial and Death of Christ// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/bucklin2.htm), 25.11.99, (січень 1970). – С.7 з 12.

[8] Библейский словарь: Энциклопедический словарь/ Составил Эрик Нюстрем.-Торонто, 1996.-532 с. – С. 338.

[9] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.3 з 50.

[10] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.3 з 50.

[11] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.1 з 4.

[12] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.3 з 50.

[13] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.1 з 4.

[14] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.1 з 4.

[15] Bucklin Robert. The Legal and Medical Aspects of the Trial and Death of Christ// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/bucklin2.htm), 25.11.99, (січень 1970). – С.11 з 12.

[16] Rosliny, ktore na Calune pozostawily swoj slad (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/slady.html), 22.11.00 (1997). – С.2 з 7.

[17] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.1 з 4.

[18] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 15.

[19] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.1 з 4.

[20] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 14.

[21] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.1 з 4.

[22] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.2 з 4.

[23] Bucklin Robert. The Legal and Medical Aspects of the Trial and Death of Christ// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/bucklin2.htm), 25.11.99, (січень 1970). – С.11 – 12 з 12.

[24] Bucklin Robert. An Autopsy on the Man of the Shroud// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bucklin.htm), 25.11.99 (1997). – С.2 з 4.

[25] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 20 – 21.

[26] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 22.

[27] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 13.

[28] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.10 з 15.

[29] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 41.

[30] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 22 – 23.

[31] Zugibe Frederick T. The Man Of The Shroud Was Washed// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/zugibe2.htm), 2.01.00, (червень 1989). – С.4‑5 з 6.

[32] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.3 з 50.

[33] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 14.

[34] 1999 Shroud of Turin International Research Conference… an overview of developments// Shroud of Turin Center (http://members.aol.com/turin99/confer.htm), 25.11.99, (1999). – С.3 з 5.

[35] Fanti Gulio, Marinelli Emanuela, Cagnazzo Alessandro. Computerized anthropometric analysis of the Man of the Turin Shroud// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/marineli.pdf), 6.01.01 (1999). – С.15 з 15.

[36] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.8 з 13.

[37] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.8 з 13.

[38] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 38.

[39] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 39.

[40] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.11 з 13.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

five × 2 =