Туринська Плащаниця і теологія

Першими християнами були євреї, серед яких і зараз багато християн

Першими християнами були євреї, серед яких і зараз багато християн

У цьому розділі не йтиметься про богослов’я як дисципліну, де переплітається церковна традиція з тлумаченням Святого Письма, а зроблена спроба визначити, як можна співставити події, описані у Святому Письмі, з Плащаницею.

Велика кількість спеціалістів зі Святого Писання, серед яких Булст, відкинули Плащаницю через існування суперечностей у двох позиціях: питаннях про факт обмивання тіла і тип льняного полотна, що огортало тіло. Робінсон, з іншого боку, зазначав, що дані з чотирьох Євангелій не могли дати підстав для створення Плащаниці [1].

Археолог Вільям Мехам зазначає: “Фактом є те, що Плащаниця не дуже гармонізує зі згадками в Євангеліях, що можуть свідчити як на користь, так і проти автентичності… Плащаниця може бути справжньою і в той самий час не може обов’язково узгоджуватись у всіх деталях з біблійним записом: вона могла бути підроблена тільки особами, що добре знайомі з ранньою поховальною традицією і, отже, базували свою роботу на основі кращого розуміння Євангелія від Іоанна, як воно тлумачиться сьогодні” [2].

Тобто, велике значення має саме тлумачення Євангелій, що залежить від точності перекладу та знань у різних галузях життєдіяльності стародавнього населення.

Рани, видимі на зображенні з Плащаниці, добре узгоджуються з Христовими ранами, як зазначається у тексті Євангелій: побиття кулаками і удари в обличчя палицею, бичування, “коронування терням”, пробиття рук (арамейською yad, що включає в себе зап’ястя і основу передпліччя) і ніг, проколення списом боку (правий бік, згідно з традицією) після смерті, витікання “крові і води” з рани з боку, ноги не зламані. МакНеїр стверджує, що таке точне узгодження важко назвати випадковістю: “це мені здається марним, виглядає смішно витрачати час на суперечки… про ідентифікацію людини, що зображена на Плащаниці. Незалежно від того, справжня реліквія чи є підробкою, на полотні зображено Ісуса Христа” [3].

Видимі плями від крові на Плащаниці конфліктують з усталеною традицією тлумачення Біблії, що Христове тіло було обмите перед похованням, як сказано, “за єврейськими традиціями” (Ів. 19:40). Ця фраза, однак, відноситься до покладання тіла на полотно разом з прянощами. Усі з Євангелій подають інформацію, що поховання було поспішним і неповним, оскільки наближалася субота. У більш ранніх Євангеліях від Марка та від Луки жінки сказали, що повернуться у неділю зранку змастити тіло пахощами, приготовленими після суботи, коли на обмивання тіла для поховання була чітка ритуальна заборона рухати чи піднімати тіло [4].

Також дивним є те, що на Плащаниці не відбилась бокова поверхня тіла. Це пояснюється тим, що обряд поховання не був завершеним і коли тіло поклали на полотно, його засипали пригоршнями пахощів, потім тіло накрили другою частиною полотна. У Євангелії від Іоанна зазначається: “Прийшов також і Никодим, що приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, біля ста літр” (Ів 19:39). Слід мати на увазі, що грецьке слово “літр” (походить від латинського libra), означає міру не об’єму, а маси, рівну римському фунту чи 327,45 грамам, отже, сто літр пахощів – це понад тридцять кілограмів. Смирна – загуслий сік кущів бальзамічної мирри, а алое – порошкоподібна ароматична речовина з сандалового дерева [5], також ця назва вживається стосовно різних ароматичних сортів дерев, в першу чергу смоли дерева, що росте на мисі Доброї Надії, о-вах Суматри та Цейлону, в Індокитаї. Алое має надзвичайно гострий і пахучий запах, дуже дорого цінилося, а тому було предметом експорту в Палестину і використовувалося як фіміам і при бальзамуванні [6]. Різні тверді пахощі використовувались для приготування рідкого пахучого мирра (Вихід 30:23), але також могли бути використані самі по собі [7].

Ще більші труднощі зустрічаються в описі єв. Іоанна поховального полотна. У синоптичних Євангеліях зазначається, що тіло було загорнуте чи обмотане у чудовий sindon чи пелени. Однак, згідно свідчення Іоанна (Іо 20:5‑7), ці пелени були обмотані навколо тіла, що важко погодити з наявною Плащаницею. Іоанн характеризує тіло як “обмотане” – οθονια, слово, що нечітко означає “полотно” чи “одяг, білизна”. У порожній могилі він описав побачену “οθονια”, що лежала там, проте серветка (sudarium = το σουδαριον), що була зверху на голові, не лежала з οθονια, але була складена (чи скручена) в окремому місці”. Щоб пояснити таке розходження, можливі теорії цього явища подаються далі. Одна з них твердить, що Плащаниця була порізана на смужки, щоб огорнути ними тіло, однак більшість дослідників відкидають це. Факт, що єв. Лука описує тіло як загорнуте у σινδων (sindon) і що οθονια була у порожній могилі, одні описують, що складена вдвоє, інші говорять про особливий спосіб складення хустини. Більшість дослідників ідентифікують Плащаницю із σινδων і подають такі пояснення: 1. Οθονια – це Плащаниця, σουδαριον – смужка, що підтримувала підборіддя, обмотатана навколо голови, щоб підтримувати нижню щелепу, руки і ноги були обмотані льняними стрічками. В епізоді про Лазаря σουδαριον згадувався “навколо його обличчя”, його руки і ноги були зв’язані κειριαις (сплетена тростина). Тривимірна проекція обличчя з Плащаниці виявила ущільнення бороди і волосся, які були зав’язані стрічкою. Грецьке слово σουδαριον означає “плат” чи “серветка”. 2. Σουδαριον – це Плащаниця і οθονια – смужки, що зв’язували тіло. Арамейською мовою soudara означає більше полотно, тому фраза “на голові” може означати більше полотно, ніж звичайний плат [8].

Також слід мати на увазі, що у єврейському варіанті Біблії слово “полотно” зустрічається чотири рази і у всіх випадках має вживається у значенні одягу. У трьох із цих випадків у септуагінті перекладається єврейське слово “полотно” грецьким словом σινδων. Те саме слово вживається у синоптичних Євангеліях для поховального полотна Ісуса і вживається у випадку поховання раввина Юди Патріарха. В описі поховання Юди Патріарха (ІІ ст. н.е.) чітко вказується, що раввин був похований в одній цільній льняній плащаниці, як інтерпретує дослідник семітів Марк Ястров, який зробив цей висновок, не маючи на увазі Туринську Плащаницю [9]. Отже, ми маємо прецендент єврейського поховання ІІ століття в одній плащаниці, єврейське слово, яке вживається при цьому, перекладається у Септуагінті як σινδων і це саме слово вживається у синоптичних Євангеліях для позначення поховальних пелен Ісуса.

Євангелісти для опису здійснення поховання вживають дієслова: ένείλησευ®ένειλέω (Мр 15:46) та ενετυλιξεν (Мт. 27:59; Лк. 23:53). Дієслово ενειλεω (вживається у Новому Завіті лише тричі, а в Септуагінті не згадується взагалі) означає “загортати, згортати”: “загорнутись у плащ” (Словник давньогрецької мови І.Х.Дворецкого [10]), “хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а згорнена збоку, на іншому місці” (Іо 20,7 [11]). Ці два дієслова найкраще підходять для опису процесу загортання тіла Ісуса Христа у Плащаницю, коли тіло було покладене на одну половину полотна, а інша, перекинута через голову, накрила тіло зверху. У Євангелії від Іоанна мова йде не про Плащаницю (σινδων), а про пелени у множині (οθονιων), вірніше, про стрічки чи поховальні перев’язі. Не можна вважати, що слова плащаниця (σινδων) і пелени (οθονιων-οθονη-οθονια) синонімічні: у Євангелії від Луки вони вживаються в одному контексті, але відрізняються; їхня відмінність підкреслюється вживанням їх у різній граматичній формі – одне в однині, а інше у множині. Тому Іоанн з іменем пелени (οθονιων) вживає дієслово εδησαν→δεω, яке має значення “обгорнути”: “І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як ховають за юдейським звичаєм” (Іо 19:40 [12]); “вийшов померлий, зв’язаний по руках і ногах поховальними пеленами (грецькою κειριαις-κειρια, стрічка, пелена)” (Іо 11:44); “воїни і тисячник і служителі Іудейські взяли Ісуса, і зв’язали Його” (Іо 18:12). Саме ці пелени (οθονιων), а не плащаниця (σινδων) були знайдені апостолами у порожній печері: “Петро, вставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив лишень пелени (οθονιων), що лежали” (Ів 20:5‑6). Іоанн пише про пелени та перев’язі, щоб вказати на те, що Ісус Христос звільнився від них дивом, не розв’язуючи їх [13].

Подібна до обвивання дія пеленання у Євангелії від Луки виражена іншим дієсловом εσπαργανωσεν®σπαργω: “І породила Сина свого Первістка, і спеленала Його” (Лк 2:7). Ретельні дослідження образу на Плащаниці вказують на те, що навколо голови Ісуса Христа була пов’язка, яка підтримувала нижню щелепу. Іншою поховальною пеленою були обгорнуті спереду руки. Ці обв’язки були під Плащаницею на самому тілі Ісуса Христа [14].

Як відомо, ноги людини з Плащаниці не були перебиті, згідно Нового Завіту, римські воїни також не перебили ноги Ісусові. Апостол Іоан пише: “Бо це сталось, щоб збулось Писання: “Кістка його не буде зламаною” (Ів 19:36)” [15].

Грецьке слово χερσιν®χειρ, рука, в Ів 20:25 (“Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів”), як і в нашій мові, означає не тільки долоню, але руку від кисті до ліктя [16]. Тобто Ісуса могли прибити до хреста не тільки через долоні, а і через зап’ястя, як це можна зрозуміти з тексту Нового Завіту. Як ми бачимо на Плащаниці, цвях виходить із зап’ястя. П’єр Барбет експериментально довів, що якщо цвях проходить через долоню, м’язи не витримують і людина зривається. Вчений зробив висновок, що цвях проходив через зап’ястя. Фредерік Зугіб визначив, що цвях входив у верхню частину долоні і виходив через зап’ястя. У такому положенні рука витримує масу тіла. Крім того, не пошкоджується кістка, що важливо для церковної традиції і підтверджується іконописна традиція розп’яття через долоню [17]. Зображення на Плащаниці хоч і не входить у суперечність зі Святим Писанням, подає цілком незалежну інтерпретацію способу розп’яття, що важливе у питанні про можливість підробки полотна.

Зрозуміло, Плащаниця як “п’яте євангеліє” важко гармонізується з іншими. Навіть якщо вона може узгоджуватися з біблійним записом як поховальне полотно, у тексті немає доказів на користь автентичності реліквії. З іншого боку, точне передання ран Христа у тексті, що можна співставити із зображенням ран на Плащаниці, має велике значення. Дійсно, Плащаниця точно передає розп’яття, що також узгоджується із записом євангелістів. Але, не дивлячись на це, основне питання, вердикт історії та екзегетики залишається відкритим [18].

 

[1] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.7 з 50.

[2] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.7 з 50.

[3] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.8 з 50.

[4] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.8 з 50.

[5] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.13 з 15.

[6] Никифор, арх. Иллюстрированная полная популярная Библейская Энциклопедия.-М., 1891. – С. 37 – 38; Praktyczny slownik Biblijny/ Pod. Red. A.Grabner-Haidera.-Warszawa, 1995.-S.29.

[7] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.14 з 15.

[8] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.8 з 50.

[9] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 з 18.

[10] Словарь древнегреческого языка/ Под ред. И.Х.Дворецкого: В 2 т.-М., 1958.

[11] Святе письмо Старого та Нового Завіту.-1990.

[12] Святе письмо Старого та Нового Завіту.-1990.

[13] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.13 з 15.

[14] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.13 з 15.

[15] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.11 з 15.

[16] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.12 з 15.

[17] Zugibe Frederick T. Pierre Barbet Revisited// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/zugibe.htm), 25.11.99, (грудень 1995). – С.7 з 13.

[18] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.8 з 50.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × 5 =