Туринська Плащаниця і хімія

Мікрофотографії плям крові на полотні Плащаниці

Мікрофотографії плям крові на полотні Плащаниці

На Плащаниці все тіло вкрите ранами від глибоких ударів при бичуванні, ця кров має темно-червоний колір. Великі плями крові вкривають місця, по яким вона текла з пробитих рук і ніг. Також є потік крові від пробиття списом в області грудної клітки і струмочки засохшої крові на голові від проколів голками. Практично вся Плащаниця залита кров’ю [1].

Характеристика “кров’яних” плям

Сліди катувань на спині

Сліди катувань на спині

Після першого ретельного дослідження, яке було зроблене французьким хірургом Барбетом у 1950 році, було зроблено спроби довести присутність крові на тканині Плащиці, які не дали позитивних результатів. Тільки після 1978 року завдяки застосуванню найсучаснішої техніки з’явилася можливість домогтися істотних позитивних результатів [2].

“Кров’яні” ділянки стали предметом особливої уваги STURP, були залучені аналітичні методи, точніші від тих, що використовувала Туринська Комісія. Але навіть під час першого огляду було відкрито, на противагу знахідкам Комісії, що плями проступають на зворотній частині полотна. Кольорова фотомікроскопія показала, що плями складаються з червоно-оранжевих включень, які знаходились у волокнах в ділянках між ними. На відміну від ділянки зображення тіла, “кров’яні” вміщували капілярні явища в’язкої рідини, тобто проникнення і склеювання волокон – явище, що супроводжує наявність крові, фарби чи інших пігментів. Ультрафіолетові фотографії дали червонувату ауру навколо ран зап’ястя, рани у боці і на ступнях. Разом зі свіченням, схожим на свічення сиворотки, рентгенівська флуоресценція показала наявність заліза лише у ділянках крові. Обидві спектроскопії – поглинальна і відбивальна показали схожі характеристики з гемоглобіном і те, що хімічні зміни ймовірно присутнього гему до порфірину були завершені. Кров’яні складники, відмінні від гему – протеїн, білірубін і альбумін – були теж ідентифіковані хімічно. Усі з 12 дослідів довели наявність крові у повному складі і були пояснені Геллером і Адлером. Накінець, флуоресцентна реакція на антиген-антитіла показала, що кров є людською [3].

Віктор Тріон, д-р філософії, професор-асистент мікробіології і директор університетського Центру складних ДНК, дослідив ДНК однієї так званої “краплі крові” з двох різних мікроскопічних зразків Плащаниці. Він відзначив віддалений зв’язок з трьома різними людськими генами, застосовуючи ланцюгову реакцію полімерази, за якою можна визначити частинки двострічкової ДНК [4]. Професор Тріон при вивченні клейкої стрічки, що містила частинки засохлої крові з Плащаниці, без вагань підтвердив, що у зразку є людська кров, яка містить Х та Y-хромосоми. Другий фрагмен показав такий самий результат – кров належала мужчині [5]. Крім того, кров’яні частинки досліджені під мікроскопом, виявлено навіть білірубін, який, як відомо, виділяється під час сильного стресу, яким могло бути катування Ісуса [6].

Отже, кров’яні плями на полотні є не пігментом, а реальною кров’ю. Крім того, встановлено, що плями крові були на полотні перед утворенням зображення. Працюючи незалежно з великою кількістю зразків волокон з кров’ю, патолог Байма Болон, вживаючи імунохімію, довів вірність знахідок Геллера та Адлера та ідентифікував групу крові – АБ [7]. Ця група крові дуже рідкісна – її мають біля 5 % людей [8]. В результаті досліджень у 1976 році чуда в Ланчано (Кьєті), яке відбулося під час таїнства Євхаристії дванадцять століть тому, кров, у яку перетворилося вино, була визначена як справжня людська кров саме групи АБ [9]. Важливо, що знайдено також велику концентрацію білірубіну, який утворюється внаслідок катувань [10].

Щодо групи крові, цікавим є порівняння зі схожими дослідженнями залишків Євхаристійного чуда в Ланціано (Хеті). Тут, у VІІ ст. в церкві Св. Легонціана у долонях монаха-василіянина, що сумнівався в присутності Христа в проявах Євхаристії, на момент піднесення хліб став Тілом, а вино – Кров’ю. В дослідженнях, що проводилися в 1970 р. Одоардо Лінолего, професором анатомії та гістопатології, хімії і мікроскопії університету в Сені, виявилось, що тіло є фрагментом м’язової тканини людини, а кров – справжньою людською кров’ю групи АБ [11].

Спектроскопія кров’яних плям кардинально відрізняється від спектроскопії місць розташування образу. На мікрофотографіях добре видно сліди крові на Плащаниці у вигляді окремих крапель, на відміну від однорідної зміни кольору тканини у місцях образу, кров проникає вглиб тканини, тоді як зміни у частині тканини з зображенням тіла відбуваються лише у тонкому поверхневому шарі. Під час досліджень 1978 року було доведено, що плями крові з’явилися на Плащаниці до виникнення на ній образу. У місцях, де була кров, вона ніби екранувала тканину від зміни її хімічної структури. На фотографіях Плащаниці сліди крові ззовні за кольором виглядають дуже схожими на сам образ, але при дослідженні їх науковими методами виявляється цілком різна природа [12].

Дивно, що на мікрофотографіях і під мікроскопом сліди крові виглядають цілком реально: у вигляді згустків коричневого чи навіть яскраво-червоного кольору. Так звичайно виглядає згорнута на тканині кров. Залишається незрозумілим, чи могла вона так добре зберегтися протягом віків. У пошуках відповіді на це питання вчені дослідили для порівняння плями крові на сорочці Авраама Лінкольна, що була на ньому у момент вбивства 14 квітня 1865 року – в загальному картина виявилась подібною [13].

Вчені задумувались і над питанням можливості клонування людини, що зображена на Плащаниці. Д-р Вілсон зазначає, що для цієї процедури недостатньо ДНК у зразках крові. Також Вілсон зазначає, що якщо клонування і було б здійснене, то ми повинні б отримати копію людини, що померла у першому столітті із Його божественними властивостями [14]. Таким чином, вчений вказує, що він вірить в автентичність реліквії. Однак вчені продовжують сперечатись. Бо ж на Плащаниці так багато забруднення, що жоден тест на ДНК, незалежно від того, наскільки він ретельно виконаний, не можна розглядати як остаточний. Плащаниці торкались як вчені, так і служителі Церкви, які готували полотно до показу. Плащаницю брали в руки монашки, архієпископ Турина, король Умберто та багато інших. Кожен з них могли залишити на полотні сліди ДНК на тканині [15].

Характеристика зображення тіла

Питання про присутність слідів цілісного складу крові можна визнати досить доведеним, з великою ймовірністю того, що кров є людською. Можливо також, що художник або шахрай працював з кров’ю, щоб логічно довершити виготовлення зображення, створеного якимось іншим способом [16].

Легке, кольору сепії зображення – невидиме зблизька і видиме з певної дистанції. Спосіб його утворення неможливо пояснити з хімічної чи фізичної точки зору [17]. Пояснення, припустимі з хімічної точки зору, заперечуються фізиками і, навпаки, фізичні пояснення заперечуються хімічною наукою (з висновків STURP) [18].

Плями на Плащаниці, імовірно від свічок

Плями на Плащаниці, імовірно від свічок

Спроба встановити, як зображення було відбите на полотні, не дала результатів. Було проведено велику кількість оптичних і мікроскопічних досліджень, включаючи дослідження на визначення складників крові, інфрачервону термографію і радіографію, мікро-комбінаційні аналізи, дослідження іонним мікрозондом – електронним скануючим мікроскопом. Щодо визначення природи зображення розходжень не було – деградація і/чи дегідратація целюлози поверхневих волокон, що є причиною слабкого відображення світла у видимому світловому діапазоні [19]. Зображення тіла виникло у поверхневому шарі товщиною біля 10 мікрон [20]. На мікроскопічному рівні коричнуваті волокна на зображенні тіла лежать зверху білих волокон, з яких зіткана Плащаниця. Сторонні хімічні речовини, які могли б утворити таке зображення, не виявлені [21]. За висновками STURP, така дегідратація могла бути спричинена дією кислоти чи жару [22]. Після дегідратації волокна, які утворюють зображення, мають структуру з’єднаного карбонилу [23].

Лише волокна біля самої поверхні кожної нитки дегідратовані, навіть у найтемніших ділянках зображення; і немає значних слідів пігменту, розчинника, бруду, хімікалій, органічних чи неорганічних речовин – усього цього на полотні знайдено не було. Це доводить, що зображення не намальоване, не надруковане чи якимось чином штучно розміщене на полотні, не є результатом відомих реакцій полотна до спецій, масел чи біохімікалій, які продукуються тілом за життя чи після смерті. STURP заключило, що “немає хімічних чи фізичних методів… і немає комбінацій фізичних, хімічних, біологічних чи медичних чинників, що пояснювало б адекватно утворення зображення”. Дві теорії конкурують між науковцями STURP: “ефект фотолізу” (обпалення жаром чи радіацією) і “прихований процес утворення зображення”, за якою зображення синтезоване прямим контактом з тілом. Дослідник Веґс охарактеризував ці теорії як “перший поляроїд з Палестини” та “контактний друк Христа” [24]. Д-р Кевін Моран дослідив волокна з ділянки зображення. Він запропонував теорію, згідно якої зображення утворилося за допомогою атомних та субатомних реакцій [25].

Слід також зазначити, що в зразки із відбитка правої ступні містять арагоніт із домішками заліза та стронція. Така речовина зустрічається рідко, але його знаходять у грунті з Єрусалиму [26]. У зразках, які були взяті з полотна Плащаниці, знайдено оксид натрія, який використовувався для обезводнювання шкіри у Палестині [27] та у Єгипті [28].

Читайте також Туринська Плащаниця і фізика

[1] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 70.

[2] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 32.

[3] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.10 з 50.

[4] Barett Jim. Science & the shroud// The Mission (http://www.uthscsa.edu/mission/spring96/index.html), 25.11.99, (весна 1996). – С.4 з 4.

[5] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 75.

[6] Moran Kevin. Optically Terminated Image Pixels Observed on Fref 1978 Samples// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/moran.pdf), 6.01.01 (1999). – С.6 з 10.

[7] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.3 з 10.

[8] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 39.

[9] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 34.

[10] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.3 з 10.

[11] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 39.

[12] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.5 з 9.

[13] Баландин Р.К. Чудо или научная загадка? Наука и религия о Туринской плащанице: Серия “Знак вопроса” (1’89).-М.: Знание, 1989.-64 с. – С. 26.

[14] Hart Jeffrey. A Photograph of Jesus? (Book review “The Blood and the Shroud: New Evidence That the World’s Most Sacred Relic Is Real”, by Ian Wilson)// Britannica.com (http://www.britannica.com/bcom/magazine/article/0,5744,44044,0.html), 1.02.00, (05.18.98). – С.2 з 3.

[15] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 78.

[16] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.10 з 50.

[17] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.2 з 10.

[18] Schwortz Barrie M. A Summary of STURP’s Conclusions// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/78conclu.htm), 10.01.00, (1981). – С.1 з 1.

[19] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.10 з 50.

[20] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.6 з 9.

[21] Jackson John and Rebecca. The Shroud and Modern Science// Turin Shroud Conter of Colorado Website, (http://www.shroudofturin.com/General/Mission/Modern%20Science.htm), 07.11.99, (1997). – С.3 з 7.

[22] Schwortz Barrie M. A Summary of STURP’s Conclusions// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/78conclu.htm), 10.01.00, (1981). – С.1 з 1.

[23] Moran Kevin. Optically Terminated Image Pixels Observed on Fref 1978 Samples// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/moran.pdf), 6.01.01 (1999). – С.2 з 10.

[24] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.10 з 50.

[25] 1999 Shroud of Turin International Research Conference… an overview of developments// Shroud of Turin Center (http://members.aol.com/turin99/confer.htm), 25.11.99, (1999). – С.2 з 5.

[26] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 23.

[27] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 49 – 50.

[28] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 34.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + fourteen =