Туринська Плащаниця і ботаніка

Відбиток квітки хризантеми на Туринській Плащаниці

Відбиток квітки хризантеми на Туринській Плащаниці

Плащаниця, будучи льняною тканиною, є сама по собоі ботанічним об’єктом. Рослинні матеріали залишили свій слід на полотні (пилок, залишки олій та бальзамів) У полотні також виявлено багато мікроорганізмів, які могли з часом знищити реліквію [1].

Ботаніка здатна відповісти на такі запитання: В яку пору року було проведено поховання? Звідки походить Плащаниця? Також розкриває деякі питання обряду поховання та його особливостей.

Пилок на Туринській Плащаниці

Відбиток фісташок на полотні Плащаниці

Відбиток фісташок на полотні Плащаниці

Швейцарський ботанік і криміналіст Макс Фрей в криміналістичному відділі м. Цюріх, де він пропрацював 25 років, розробив унікальну методику аналізу під мікроскопом найдрібніших часток, які збирались із досліджуваного предмету за допомогою клейкої стрічки [2]. 24 листопада 1973 року Плащаниця була таємно досліджена комісією експертів, яких зібрав разом кард. Пеллегріно. Серед проведених дослідів швейцарський криміналіст Макс Фрей взяв проби клейкою стрічкою для дослідження пилку з Плащаниці [3]. Крім пилку, він у мікроскоп побачив і частинки рослин. Проби брали вузькими прозорими клейкими стрічками, після чого їх складали, щоб не допустити стороннього забруднення [4]. Усього Фрей взяв 12 проб. При перегляді клейкої стрічки під мікроскопом М. Фрей побачив багато зерняток пилку, але не зміг ідентифікувати більшість з них, оскільки такі рослини не ростуть в Європі. Він зробив 7 поїздок на Близький Схід, щоб отримати екземпляри квітів та пилок рослин, які ростуть в тих місцях [5]. 19 лютого 1976 року видано результати Туринської наукової комісії, що проводила дослідження 1973 року. Серед них була доповідь Макса Фрея, який вказав на наявність пилку з деяких рослин, що ростуть виключно у Ізраїлі та Туреччині, висловивши припущення, що Плащаниця мусила деякий час перебувати у цих країнах [6]. В результаті вчений зміг визначити 48 видів пилку рослин, з яких більшість ростуть на Близькому Сході. Після робіт досвідченого вченого на Туринську Плащаницю звернули увагу навіть найбільш скептично настроєні дослідники. Результати досліджень М. Фрея були несподіваними, оскільки в найбільших кількостях на полотні виявлено пилок типово палестинських видів [7].

Пилок з Туринської Плащаниці

Пилок з Туринської Плащаниці

Проби були взяті Максом Фреєм і під час досліджень STURP 1978 року. Вчений розпочав писати книгу за матеріалами пилкового аналізу, але несподівано помер у 1983 році [8]. У 1985 році вдова Фрея передала копію манускрипту дослідника і п’ять зразків пилкового аналізу Полу Мелоні, члену Американської сіндологічної групи ASSIST, так ці зразки повернулися до наукового обігу [9].

Д-р Урі Барух, член Ізраїльського товариства античності, палінологіст та експерт пилку Ізраїлю, що захистив магістерську дисертацію з природничих наук, потім став д-ром філософії, захистивши дисертацію з флори і фауни Ізраїлю, проаналізував більшість зразків 1973 року і десять з 25 зразків 1978 року, зібраних Фреєм. Він дослідив 165 пилкових зерен, 45 (27,3%) з яких були Gundelia tournefortii, – колючка, чиє зображення ідентифіковане біля анатомічної правої сторони голови фігури [10]. Чи міг пилок такої рослини потрапити якимось іншим чином на полотно, окрім прямого контакту? На це питання дав відповідь Урі Барух у 1993 році. Як відомо, зібрано 11-14 пилинок з площі 5 квадратних сантиметрів Плащаниці. Під час “пилкового дощу”, що є рідкісним явищем і під час якого найбільша концентрація пилку цього виду, Барух збирав 1-2 пилинки на 400 квадратних сантиметрах. Звідси можна зробити висновок, що ця рослина колись лежала на Плащаниці [11].

Пилок, знайдений на Туринській Плащаниці

Пилок, знайдений на Туринській Плащаниці

Стівен Шейферсман, який різко висловлювався проти автентичності Плащаниці, першим припустив, що пилок на Плащаниці з’явився завдяки людській діяльності. Так, він зазначав, що пилок, як правило, не розповсюджується далі, як на 100 метрів від рослини. Випадки поширення пилку на великі відстані стосуються дерев, а не низькоростучих рослин. А 33 види рослин, чий пилок зустрічається на Плащаниці і які походять з Середнього Сходу, – це низькоростучі трави та кущі. Висновок організації ASSIST – квіти колись лежали на Плащаниці. Так, у Візантії на Страсну П’ятницю Плащаниця виставлялась на вівтарі, можливо, на Плащаницю ставили квіти і вони залишали там свій пилок. У єврейській поховальній практиці зафіксовано покладання квітів на тіло [12].

Gundelia Tournefortii цвіте в Ізраїлі з лютого (у напівпустельних теплих частинах) по травень (у Єрусалимі). Крім того, рослина є ендемічною для Близького Сходу, отже, Плащаниця може походити тільки з Близького Сходу [13]. Також у списку Макса Фрея є пилок іншої ендемічної для Ізраїлю рослини – Zygophyllum dumosum [14].

Зображення колючки з вінця на плечі Христа

Зображення колючки з вінця на плечі Христа

Всього Фрей ідентифікував 49 видів пилку, що представляють специфічні фітогеографічні регіони. На додаток до 16 видів рослин, що зустрічаються у Північній Європі, Фрей ідентифікував 13 видів галофітних (солелюбних) і пустельних рослин, які є “дуже характерними чи винятковими для регіону Негей і Мертвого моря” [15]. У списку Фрея немає пилку вимерлих рослин. Усі рослини, чий пилок знайдений на Плащаниці, ростуть у Палестині принаймі 2000 років [16]. Наступні 20 рослин ростуть в анатолійських степах, частково в регіоні південно-західної Туреччини – північної Сирії, в районі Стамбула. Фрей зробив висновок, що Плащаниця мусила бути виставлена на відкритому повітрі у минулому в Палестині, Туреччині та Європі. Припущення, що пилок з Плащаниці був занесений вітром чи разом з пилом чобіт хрестоносців, не підлягає серйозній дискусії [17].

Зображення рослини Zygophyllum dumosum - листочки L, черешки P і квіти FЗображення рослини Zygophyllum dumosum - листочки L, черешки P і квіти F

Зображення рослини Zygophyllum dumosum – листочки L, черешки P і квіти F

Пилковим аналізом ідентифіковано 58 видів рослин, 17 з яких ростуть у Європі [18]. Рослини, які розповсюджені у Європі, репрезентовані пилком ольхи, буку, горіху, грабу звичайного, платану, тобто рослин, які ростуть в Альпах. Із сільськогосподарських рослин виявлено пилок жита [19]. Серед рослин винятково з району Мертвого Моря та Туреччини також зафіксовано Nyoscyamus aureus, Artemisia herba-alba і Onosma syriacum [20]. 16 були притаманними для Палестини, але зустрічаються також у Європі, шість інших є специфічними для Туреччини і північної Сирії, а ще інші сім належать виключно до рослин, що ростуть у гірській місцевості Ізраїлю [21]. На полотні виявлено пилок, який не зустрічається ні в Європі, ні у Палестині. “Atraphaxis spinosa” росте лишень в області Урфи (стародавня назва – Едесса), а “epimedium pubigerum” зустрічається лишень біля Стамбула. Рослина “ixiolirion montanum lily” може зустрітись в Туреччині, Месопотамії та Сирії, але в жодному разі не в Європі. Рослина “acacia albida” росте по течії Йордана, квіти “hyroscyamus aureus” i “onosma orientalis” цвітуть тільки у березні-квітні біля Єрусалиму. Рослини “reamuria hirtella” i“zygophyllum dumosum” ростуть біля Мертвого моря [22]. “Cistus cretis” росте тільки в Ізраїлі уздовж середземноморського узбережжя, а також неподалік старої частини Єрусалима [23].

Колючка Gundelia tournefortii, з якої був зроблений терновий вінець

Колючка Gundelia tournefortii, з якої був зроблений терновий вінець

В цілому співвідношення пилку таке: в районах Єрусалиму, південної Туреччини (Едесса, Стамбул) зустрічаються 20 видів пилку, причому ендемічних турецьких – 2 види. 1 вид розповсюджений як у південній Європі (Франція, Італія), так і в Палестині, такі, що зустрічаються у Палестині, Туреччині, Європі – 7 видів, Туреччині та Європі – 3 види, власне європейських – 5 видів. Єрусалимські і палестинські види складають: 13 солелюбних, що ростуть поблизу Єрусалима, 18 – що належать як Палестині, так і Візантії, 1 – що відноситься як до Палестини, так і до Європи, 7 – що ростуть у Палестині, Туреччині та Європі; отже – всього тридцять дев’ять. Рослини, які можуть бути знайдені у Палестині, складають біля 80 відсотків всіх описаних видів [24].

Розміщення зображень квітів біля голови Людини з Плащаниці

Розміщення зображень квітів біля голови Людини з Плащаниці

Таким чином, Плащаниця, ймовірно, несе на собі у вигляді пилку рослин сліди своєї подорожі по усьому світу [25]. Всього у близькосхідному регіоні (Єгипет, Палестина) ростуть 44 види рослин, пилинки яких були знайдені на Плащаниці [26].

Попри всі оптимістичні висновки, пилкові свідчення підлягають жорстокій критиці. Д-р Ріджі, наприклад, стверджує, що пилок з Середнього Сходу, знайдений на Плащаниці, був перенесений вітром і осів на полотні під час численних показів реліквії, не виключено, що він міг походити з Північної Африки. Дослідження за допомогою кораблів та літаків показали, що пилок переноситься вітром не далі 600 миль від місця походження. Пилок, принесений з Північної Африки, міг осісти на Плащаниці у мізерних кількостях. Робота, проведена протягом 20 років (1943-1963 рр.) у районі Міннеаполіса, Міннесоти відомим атмосферним палінологом, д-ром Орвілем Далом, що був консультантом ASSIST з пилкових питань, підтримала це твердження. Вчений заявив, що не знайшов підтвердження, ніби пилок, що розноситься вітром, відлітає далі, ніж 600 миль від місця походження. Крім того, д-р Агарон Горовіц з Тель-Авівського університету вказав, що пилковий склад вітрів Ізраїлю ближчий до Плащаниці, ніж пилковий склад вітрів Північної Африки. Д-р Дал переглянув список з 58 пилинок зі зразків д-ра Фрея, 32 з них самозапильні чи запилюються комахами, тобто низька ймовірність їх занесення вітром [27].

Стівен Шейферсман, у минулому студент мікропалеонтології університету Райсу подав такі заперечення пилкової теорії [28]:

  • Палінологи знають, що здебільшого неможливо ідентифікувати невідомі пилинки як види, оскільки споріднені рослини мають часто ідентичний пилок. Фрей, однак, зібрав багато порівняльного матеріалу і твердив, що пилок, який він нібито знайшов на Плащаниці, повністю ідентичний зібраному на Середньому Сході, і проілюстрував це.
  • Пилок Фрея точно відповідає фантастичній хронології Яна Вілсона, як Плащаниця пройшла шлях з Єрусалима до Едесси і до Константинополя, далі до Франції. Ця подорож не підтверджується жодними достовірними історичними чи науковими фактами, вони надто зв’язуються між собою, щоб бути правдивими. Пилкові дані Фрея, фактично, залишаються до сьогоднішнього дня тільки емпіричними “доказами”, що Плащаниця була колись у Святій Землі чи Туреччині, і ці докази обговорюються сіндологами донині, незважаючи на їх неправдивий характер.
  • Зразки з клейких стрічок, що були досліджені іншими сіндологами, включаючи STURP і Волтера МакКрона, вміщували дуже мало пилинок. Фактично, як виявилось набагато пізніше, навіть власні зразки Макса Фрея вміщували дуже мало пилкових зерен (приблизно одне зернятко на квадратний сантиметр), за винятком одного зразка, що містив дюжини пилинок в межах 2-3 квадратних міліметрів, цей зразок скептики вважають забрудненим [29]. Кількість пилкових зерен на цих зразках надто мала, якщо взяти до уваги велике число рослин, виявлених Максом Фреєм.
  • Багато ендемічних палестинських і турецьких рослин, про які Макс Фрей говорив, що він знайшов їх на Плащаниці, є комахозапильними, і це робить їх непридатними до транспортування вітром. Пилинки цих рослин прикріплюються до рослин спеціальними частинками і переносяться тільки відповідними комахами; більше того, ці пилинки не адаптовані до транспортування вітром і не можуть віддалятись, навіть якщо вони впали з рослини.
  • Продемонструвано, що по суті неможливо (вжито термін “надприродньо”), аби пилок багатьох особливих ендемічних для Середнього Сходу рослин з таким специфічним місцерозташуванням досягав Європи природніми вітрами, оскільки пилок з багатьох регіонів неможливо знайти у Франції.
  • Є багато незалежних історичних, мистецьких та наукових даних про те, що Плащаниця є середньовічним артефактом і створена у ХІV столітті художником у Франції. Є достатньо причин сумніватись, що Плащаниця була коли-небудь у Палестині чи Туреччині, і тому результати Фрея сумнівні – настільки, що не можуть сприйматися серйозно. Зараз, беручи до уваги радіовуглецеве датування, цей аргумент є навіть сильнішим.
Кружочком позначене місце, де три рослини, знайдені на Плащаниці можуть бути зібрані разом, більше вони разом не зустрічаються ніде в світі

Кружочком позначене місце, де три рослини, знайдені на Плащаниці можуть бути зібрані разом, більше вони разом не зустрічаються ніде в світі

Отже, докази Шейферсмана зводяться до таких – пилку надто мало (але його і не могло бути багато), пилок не міг бути занесений вітром (в цьому не сумніваються і прихильники автентичності), Плащаниця є підробкою (сумнівне твердження, яке вимагає широкого розгляду і не може бути доказом у питанні щодо пилку, оскільки не стосується даної теми), пилок важко ідентифікувати (а він був ідентифікований вузькими спеціалістами у даній галузі і тільки вони могли твердити так). Стівен Шейферсман спробував заперечити дані Макса Фрея, проте його докази є слабшими за докази прихильників автентичності.

Дослідники STURP також брали проби пилку за допомогою клейких стрічок, але пилку не виявили. Пояснення цьому досить просте – дослідники STURP брали проби безпосередньо з поверхні полотна, притискуючи стрічни до Плащаниці. Макс Фрей протягував стрічки по тканині, і таким чином на них потрапляв пил не тільки із поверхні, але і з-поміж волокон полотна, де пилок зберігся у більшій кількості. Це довів дослід, який у 1986 році провела організація ASSIST. Дослідженню підлягали чотири проби, які взям Макс Фрей у 1978 році. Ретельний мікроаналіз усіх чотирьох проб показав, що 95 % усього пилку розміщено на перших ½ дюйма чи на “початковій” ділянці стрічки. Це показує, що техніка взяття проби за допомогою липкої стрічки шляхом її притискання є дуже чутливою, найбільша кількість пилку на стрічках співпадає із найбільшою кількістю льняних волокон на цих зразках [30].

Крім версій природнього розміщення пилку на полотні, існують три версії, що пов’язані із людською діяльністю [31]: першу висунув Стівен Шейферсман – пилок, який був знайдений між волокнами полотна, приніс Макс Фрей. Ця версія не має підстав через добру репутацію дослідника. Також існує версія, що пилок був розміщений на полотні під час пізніших літургій, коли під час показів Плащаниці на ній розміщували квіти та інші рослини. Ця версія є абсурдною, оскільки виявлено сліди перебування на полотні багатьох рослин, серед яких є ендемічні для району Палестини та рідкісні рослини. Залишається ще одна версія – розміщення рослин на полотні під час поховання. Звичай ставити квіти у могилу у Палестині підтверджений археологічно – у Єрусалимі знайдено поховання першого століття, на якому був розміщений букет квітів. При чому це було не початкове поховання, а повторне, у так званому “оссуарії” – скриньці, куди збирались зітлілі останки людини.

Зображення рослин на полотні Плащаниці

Фісташки на савані Ісуса Христа

Фісташки на савані Ісуса Христа

Як відомо, на Плащаниці були досліджені численні зображення рослин. Як вони утворилися? Наразі невідомо, але фізик Шеуерман створював схожі зображення на тканині з квітів за допомогою коронального розряду [32]. Рослинні зображення об’єктивно присутні на Плащаниці, вони були досліджені на чорно-білих фотографіях Секондо Піа (1898), Енрі (1931), на кольорових фотографіях Міллера (1978), а також безпосередньо на самій Плащаниці, тому можливість оптичного дефекту повністю виключена [33].

Уперше рослинні зображення були визначені Освальдом Шеуерманом, німецьким учителем фізики, який повідомив Алана Венджера, проф. у відставці Дюкського університету у Північній Кароліні, що навколо обличчя фігури можна побачити квіткоподібні плями [34]. Оглянувши названі зображення, Венджер розпізнав їх як “суцвіття королівської хризантеми” [35]. Алан та його дружина Мері Венджери продовжили свої дослідження, використовуючи збільшені фотографії Плащаниці, які зробив у 1931 р. Енрі. Свої висновки вони порівнювали з монографією Майкла Зогари та Наомі Фрейнбурн “Флора Палестини”, визначивши 28 рослин. Усі з них ростуть в Ізраїлі. Дослідники звернулися у 1995 році до д-ра Авіноама Даніна, проф. Єврейського університету у Єрусалимі, який підтвердив знахідки Венджерів. Пізніше до досліджень приєднався Урі Барух [36].

Алан і Мері Венджер розробили спеціальну оверлейну методику порівняння образів у поляризованому світлі. Вона полягає в тому, що зображення, що співставляються, проектують через фільтри, які поляризують світло, з двох сторін на екран – одне на одне, і точно вирівнюють. Тепер, коли отримане зображення проглядають через третій, що обертається, поляризований фільтр, два зображення поступово змінюються одне на одне. Вказаний спосіб дозволяє провести детальне порівняння незвичайних слідів на поверхні Туринської Плащаниці з колекціями ботаніків [37].

На Плащаниці були досліджені зображення відкритих квіток, відкритих бутонів, суцвіть, листків, колючок, стебел і плодів. Особливо багато є квітів та суцвіть, їх нараховують сотнями [38]. Венджер вказував, що багато квіток були зібрані у букети і розташовані на грудній клітці [39].

Зображення листків Zygophyllum dumosum – в ділянці грудної клітки, над водяною плямою, що залишилась від гасіння пожежі у Чамбері в 1532 році [40]. Зображення Zygophyllum dumosum найважливіше серед інших. Пилок її був ідентифікований ще Максом Фреєм. Ця рослина росте лише в Ізраїлі, Йорданії та на Синаї, отже є важливим географічним індикатором. Вона має чітку періодичність у розвитку листків – під час дощового періоду взимку виростають листки з двома прилистками. Влітку ці прилистки опадають, залишаються лише черенки, які повільно засихають влітку й оживають тільки взимку, коли виростають нові листки. Лише Zygophyllum dumosum з виду Zygophyllum мають властивість зберігати черенки до трьох років. Саме факт присутності свіжих листків з наявністю минулорічних черенків дає змогу датувати стан розвитку рослини на Плащаниці – навесні [41]. Виявлено відбитки “capparis aegyptia” – вид каперсного куща, що розповсюджений в Ізраїлі [42]. “Capparis aegyptia” росте тільки в Ізраїлі, Йорданії та Синаї. Згідно з Даніном та Барухом, “квіткові бутони цієї різновидності починають відкриватися в полудень, відкриваючись частково і повністю відкриваються перез заходом сонця. Квіти цих видів у такому стані, у якому вони відкриваються з третьої до четвертої години пополудні” [43].

Також знайдено багато плямок, що з’єднуються між собою лініями і інтерпретуються як плоди Pistacia palaestina i Pistacia atlantica. Ця рослина росте на Близькому Сході, але має більший ареал поширення, ніж Zygophyllum dumosum i Gundelia tournefortii. Проблема в тому, що плодоносіння Pistacia не співпадає у часі з цвітінням Gundelia tournefortii. За сучасними етнографічними даними, взятими з розмов з торговцями спеціями на ринках Старого Міста Єрусалиму, плоди Pistacia збирають у вересні, засушують і консервують, щоб була можливість продавати їх цілорічно [44].

На Плащаниці виявлено зображення тернового вінку, який не відповідає уявленням у класичній іконографії. Цей вінок не є вінком, а є щось на зразок шолому (шапочки). У 1970 році у Турині вийшло видання Enciclopedia della Biblia (Біблійна енциклопедія), у якій є стаття, яка присвячена біблійній флорі. Серед рослин, що описуються у цій статті, є такі, які називаються терном. (sirin гебрейською, spinae за Вульгатою). По-між цих рослин є рослина, з якої зроблено корону з терну, що ідентична тій, яка представлена на фресці, яка датована 150 роком у катакомбах Претестато. Ця рослина ідентифікується як Poterium spinosum чи Sarcopoterium spinosum, її пилок виявлено у полотні Максом Фреєм [45].

Є версія, яку висунув Кароль Ліннеус, який, дослідивши зразків терну, що зберігаються у Пізі, Тревірі та Нотр Дамі у Парижі, визначив Zizyphus spina-Christi як рослину, з якої було зроблено терновий вінець, надавши цій рослині власне і таку назву. Однак ці рослини не переносять єрусалимських зим, і тому їх треба відкинути як можливий варіант. Хоч Макс Фрей і знайшов на Плащаниці пилок Zizyphus spina-Christi, цей пилок може бути розпізнаний за аналогічну рослину Paliurus spina-Christi Міллера. Можливо, колись клімат в околицях Єрусалиму був інший і рослина Zizyphus spina-Christi зупиняла тут свій життєвий цикл. Але можливо, що визначення рослини Максом Фреєм є результатом надмірної надії на можливість визначення точної різниці між зернами пилку [46]. Тому питання, з якої рослини був зроблений терновий вінець є суперечливим. Але ймовірно, що це все ж Poterium spinosum чи Sarcopoterium spinosum.

Таким чином, можна зробити висновки:

  • Рослини були колись у безпосередньому контакті з Плащаницею, про що свідчать їхні відбитки та наявність пилку.
  • Плащаниця походить з Близького Сходу, про що свідчать рослини, характерні тільки для цього регіону.
  • Рослини перебували на полотні у період між лютим та травнем.
  • В обряді поховання використовувалася велика кількість квіток, що були зібрані у букети, також Gundelia tournefortii, що має колючі листки, можливо, з неї було зроблено терновий вінець. Зображення Gundelia tournefortii виявлене з правого боку голови людини.

Сліди алое та мирри на тканині

На полотні знайдено сліди пахощів – алое та мирри.

Наявність бавовни і питання про походження полотна

Деякі дослідники стверджують, що у тканині Плащаниці знайдені волокна виду бавовни, яка росте тільки у близькосхідному регіоні [47]. Що можна сказати про походження полотна? Під час досліджень 1973 року д-р Гілберт Раес знайшов сліди бавовни на Плащаниці. Аналізуючи ступінь скручуваності бавовняних волокон, яких нараховують 8 на сантиметр, було встановлено, що це вид Gossypium herbaceum. Як відомо, знайдено тільки сліди бавовни у волокні, тобто потрібно шукати регіон, де льон і бавовна ростуть разом. До Єгипту бавовна була завезена французом Джумалем у 1822 році. Тобто, у Єгипті ця тканина могла бути сплетена тільки з імпортного волокна. Ще один регіон, де могла рости бавовна, це Північна Сирія чи Північна Месопотамія. У Мішні ми можемо прочитати такі рядки: “Зранку він [Великий Вчитель] був одягнений у тканину з Пелузіуму вартістю двадцять мін, після обіду в індійське полотно вартістю вісімсот зуз”. Проте наявність бавовни як доказ близькосхідного походження можна розглядати тільки у сукупності з пилковими даними [48], оскільки існує багато варіантів того, як могли потрапити бавовняні волокна у тканину Плащаниці.

Але може виникнути запитання, коли бавовна потрапила до Європи, якщо припустити, що Плащаниця підробка і була там зроблена. Якщо вірити твердженню сера Джорджа Вотта, ботаніка, що спеціалізується на бавовні, то вона прибула на Сицилію у ІХ столітті. Вчений зазначає: “У Х століття араби принесли бавовняні рослини через Середземномор’я до Іспанії і три століття після того Барселона мала процвітаючу бавовняну індустрію. Немає сумнівів, що рослина, занесена арабами, це Gossypium herbaceum, вид, що культивується у цьому регіоні донині” [49]. Щодо ткацтва бавовняними нитками, то воно було поширене в Іспанії у VІІІ столітті і у Голландії у ХІІ столітті [50]. Отже, необхідно обережно ставитися до питання про історію поширення Gossypium Gerbaceum. Можна припустити, що середньовічний художник взяв для свого витвору полотно європейського походження [51].

 

[1] Przyczyny botanicznego badania Calunu (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/przyczyny.html), 22.11.00 (1997). – С.2 з 3.

[2] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 62.

[3] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[4] Danin Avinoam. Pressed Flowers. Whehe Did the Shroud Originate? A Botanical Quest// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/danin.htm), 25.11.99, (листопад-грудень 1997). – С.2 з 3.

[5] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 62.

[6] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[7] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 62.

[8] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.14 з 21.

[9] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.15 з 21.

[10] Danin Avinoam. The Origin of The Shroud of Turin From the Near East as Evidenced by Plant Images and by Pollen Grains// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/danin2.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 1.

[11] Baruch Uri and Danin Avinoam. Floristic Indicators for the Origin of the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/danix.pdf), 25.11.99, (6 червня 1998). – С.4 з 8.

[12] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.5 – 6 з 18.

[13] Danin Avinoam. The Origin of The Shroud of Turin From the Near East as Evidenced by Plant Images and by Pollen Grains// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/danin2.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 1.

[14] Danin Avinoam. The Origin of The Shroud of Turin From the Near East as Evidenced by Plant Images and by Pollen Grains// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/danin2.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 1.

[15] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.9 з 50.

[16] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.6 з 18.

[17] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.9 з 50.

[18] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 10.

[19] Pylki i dzieje Całunu (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/pylki.html), 22.11.00 (1997). – C.4 з 5.

[20] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 10.

[21] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.3 з 15.

[22] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 63 – 64.

[23] Plant Images and Pollen Grain on the Shroud of Turin – Implications in the Quest for the Historical Jesus (http://historicaljesusquest.com/plants-pollen.htm), 12.05.2004. – С. 1 з 2.

[24] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 64 – 65.

[25] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.3 з 15.

[26] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.6 з 18.

[27] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.4 – 5 з 18.

[28] Schafersman Steven D. Unraveling the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/schafersman.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 11; Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.5 з 18.

[29] Schafersman Steven D. Unraveling the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/schafersman.html), 25.11.99, (1998). – С.4 з 11.

[30] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.4 з 18.

[31] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.5 – 6 з 18.

[32] Danin Avinoam. The Origin of The Shroud of Turin From the Near East as Evidenced by Plant Images and by Pollen Grains// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/danin2.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 1.

[33] Baruch Uri and Danin Avinoam. Floristic Indicators for the Origin of the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/danix.pdf), 25.11.99, (6 червня 1998). – С.4 з 8.

[34] Iannone John C. Floral Images and Pollen Grains on the Shroud of Turin: an Interview With Dr.Alan Whager and Dr.Avinoam Danin// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/iannone.pdf), 21.11.99, (1999). – С.1 з 4.

[35] Iannone John C. Floral Images and Pollen Grains on the Shroud of Turin: an Interview With Dr.Alan Whager and Dr.Avinoam Danin// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/iannone.pdf), 21.11.99, (1999). – С.1 з 4.

[36] Iannone John C. Floral Images and Pollen Grains on the Shroud of Turin: an Interview With Dr.Alan Whager and Dr.Avinoam Danin// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/iannone.pdf), 21.11.99, (1999). – С.1 з 4.

[37] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 109 – 110.

[38] Baruch Uri and Danin Avinoam. Floristic Indicators for the Origin of the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/danix.pdf), 25.11.99, (6 червня 1998). – С.3 з 8.

[39] Iannone John C. Floral Images and Pollen Grains on the Shroud of Turin: an Interview With Dr.Alan Whager and Dr.Avinoam Danin// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/iannone.pdf), 21.11.99, (1999). – С.2 з 4.

[40] Baruch Uri and Danin Avinoam. Floristic Indicators for the Origin of the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/danix.pdf), 25.11.99, (6 червня 1998). – С.3 з 8.

[41] Baruch Uri and Danin Avinoam. Floristic Indicators for the Origin of the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/danix.pdf), 25.11.99, (6 червня 1998). – С.3 з 8.

[42] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 110.

[43] Plant Images and Pollen Grain on the Shroud of Turin – Implications in the Quest for the Historical Jesus (http://historicaljesusquest.com/plants-pollen.htm), 12.05.2004. – С. 1 з 2.

[44] Baruch Uri and Danin Avinoam. Floristic Indicators for the Origin of the Shroud of Turin// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/pdfs/danix.pdf), 25.11.99, (6 червня 1998). – С.3, 4, 5 з 8.

[45] Rosliny, ktore na Calune pozostawily swoj slad (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/slady.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 7.

[46] Rosliny, ktore na Calune pozostawily swoj slad (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/slady.html), 22.11.00 (1997). – С.2 з 7.

[47] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.4 з 15.

[48] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

[49] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

[50] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.9 з 50.

[51] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nine + 5 =