Церква і питання автентичності Плащаниці

Іоанн Павло ІІ молиться перед Плащаницею

Іоанн Павло ІІ молиться перед Плащаницею

Є два підходи до проблеми: науковий та релігійний. Причому у більшості випадків звичайна цікавість і схильність до сумнівів, самостійності суджень спонукає і віруючих і невіруючих серйозно ставитись до наукових результатів і методів досліджень. Навіть у ранньому середньовіччі один з основних теоретиків християнства св. Аврелій Августин писав: “Віра в авторитет значно спрощує справу і не вимагає ніяких зусиль”, а необхідна вона “для користі найпростіших”, “більш тупих чи зайнятих щоденними турботами”. Такі віруючі “легко одурюються шляхом логічних доказів”. “Якщо вони надто ліниві, чи прив’язані до інших занять, чи нездатні до науки, нехай вони вірять…” [1].

Слід зазначити, що відношення до Туринської Плащаниці було неоднозначним. Не всі вважали її автентичною навіть у середньовіччя. Зокрема під час короткої експозиції у Льєжі у Бельгії (1449) комісія, що була створена місцевим єпископом, дослідила полотно і визначила, що Плащаниця є намальованою. Але виникає запитання, чому намальоване полотно вимагає комісії, яка мусить визначати, що картина намальована? [2].

Зараз ставлення церкви до Плащаниці є поміркованим – Католицька церква надає великого значення висновкам вчених. Після результатів радіовуглецевого аналізу 1988 року Римо-Католицька церква погодилася з висновками, що Плащаниця не є автентичною, але церква заохочує християн далі продовжувати вшановувати її як ікону Христа [3].

23-24 травня 1998 року відбувся візит папи Іоанна-Павла ІІ до Турина. Тоді ж понтифік виголосив промову, у якій тезово охарактеризував Плащаницю як реліквію [4]:

  • Плащаниця як виклик нашому розуму. Папа зазначив, що визначати, є полотно автентичним чи ні, не є справою церкви, це повинні зробити вчені. “Церква стверджує, що Плащаниця повинна вивчатись без упередженості; вона запрошує вчених працювати з внутрішньою свободою [тобто без тиску ззовні] і з повагою як до наукової методології, так і до почуттів віруючих.”
  • Плащаниця є відображенням (віддзеркаленням) Євангелія. Церква схиляється до думки, що на Плащаниці дійсно зображення Христа.
  • На Плащаниці відображене людське страждання. Зображення на полотні нагадує нам про людські страждання, примушує замислитись над сучасними проблемами, що породжують страждання: “війни, що заливають нації кров’ю, жорстока експлуатація жінок і дітей, мільйони людей, що живуть у злиднях і приниженнях на околицях великих міст, особливо у розвинутих країнах,… тортури і тероризм, работоргівля…”.
  • Плащаниця є також зображенням Божої любові, як і людської гріховності. Бог “так полюбив світ, що віддав свого єдиного Сина” (Ів. 3:16). Тобто страждання Ісуса Христа – за гріхи усього людства, і віруючі повинні “вірити у Божу любов, найдорожчий скарб, що подарований людству, і втікати від гріха як найбільшої біди всіх часів”.
  • Плащаниця є також зображенням нашого безсилля перед смертю. Усі люди безсилі перед смертю, але Бог кличе нас до воскресіння та вічного життя.
  • Плащаниця є зображенням мовчання. Внутрішня тиша допомагає замислитись над вічним. У наш вік численні звуки, зображення і балачки заважають нам почути голос Бога.
  • Усі можуть врятуватись. “Плащаниця таким чином починає запрошувати увесь людський досвід, усі переживання, включаючи страждання і безпомічність, із запевненням для тих, хто вірить, що Божа милосердна любов переможе будь-яку силу, усі перешкоди, усі спокуси впасти у відчай.”

Таким чином, Католицька церква виступає з позицій релігійної організації за вшанування реліквії, але не наполягає на її автентичності, віддаючи це питання на розгляд учених.

Туринська Плащаниця (копія) у соборі святого Юра у Львові

Туринська Плащаниця (копія) у соборі святого Юра у Львові

Двадцять восьмого вересня 2002 року до Львова було привезено копію Туринської Плащаниці. З цієї нагоди Блаженніший Кардинал Любомир Гузар виголосив промову в якій вказував: “Перебування коші Туринської Плащаниці в Україні – це час Божої благодаті. Щороку ми переживаємо подібний період, який завершується відвідуванням Господнього гробу у Велику П’ятницю. Однак Плащаниці, яку ми прийняли сьогодні, відрізняється від тих, що ми звикли бачити в наших храмах: на відміну від іконографічного представлення знятого з хреста тіла Ісуса, Туринська Плащаниця – це фотографічне відтворення, що відкриває для нашого ока Його страждання і смерть, прийняті добровільно з любові до нас і перенесені в останні дні земного життя. Що для нас повинно означати похоронне покривало Ісуса Христа? Хтось може вбачати в ньому історичну пам’ятку. Інші дивитимуться на Туринську Плащаницю як на святу річ, якій належить віддати честь у врочистих богослужіннях. Обидва погляди, а особливо перший, далекі від істини. Споглядання Плащаниці повинно нагадати нам про Божу любов, доказом якої є, власне, це полотнище” [5].

 

[1] Баландин Р.К. Чудо или научная загадка? Наука и религия о Туринской плащанице: Серия “Знак вопроса” (1’89).-М.: Знание, 1989.-64 с. – С.7,8.

[2] Allen Nicolas. How Leonardo did not fake the Shroud of Turin// Scientific and Historical Research apropos the Turin Srhoud (http://www.petech.ac.za/shroud/Leonard.htm), 25.11.00, (1995). – C.3 з 10.

[3] Turin, Shroud of// Encyclopaedia Britannica (http://www.britannica.com/bcom/eb/article/5/0,5716,75765+1,00.html), 16.03.00, (1999-2000). – С.1 з 1.

[4] The Shroud whispers: believe in God`s love and flee from the misfortune of sin// Archiodiese of Turin Website (http://sindone.torino.chiesacattolica.it/en/past/papagp.htm), 21.03.00, (23-24 травня 1998). – С.1-3 з 3.

[5] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 3 – 4.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × 2 =