Середній етап історії Плащаниці

Фреска із зображенням Плащаниці з храму Віверони, біля 1578 року

Фреска із зображенням Плащаниці з храму Віверони, біля 1578 року

Площа перез замком у Шамбері, де Плащаниця експонувалася 17 серпня 1561 року

Площа перез замком у Шамбері, де Плащаниця експонувалася 17 серпня 1561 року

Історичний етап розпочинається, за Баррі Шворцом, у квітні 1349 року. Так датується лист, у якому французький рицар Жофруа де Чарні пише папі Клементу VІ про свій намір збудувати церкву Святої Марії у Ліреї (Франція) на честь свого чудесного звільнення з англійського полону (саме тоді йшла Столітня війна) [1]. Саме в цьому храмі Жофруа де Чарні, очевидно в часі між його заснування та своєю смертю (1356 р.) і розмістив Плащаницю [2].

Питання автентичності Туринської Плащаниці

Показ Плащаниці в 1613 році

Показ Плащаниці в 1613 році

Вперше Плащаниця згадана у “Меморандумі Д’Арсі” – документі, що написаний у 1389 році. Згадка датується 1355 роком і присвячена першому показу Плащаниці. Ця експозиція привернула до себе величезний натовп паломників і на честь цієї події навіть була викарбувана медаль. Але єпископ Генрі заборонив вірити, що Плащаниця є справжньою, і наказав припинити показ [3]. Експозицію було припинено [4]. Генрі стверджував, що Плащаницю зробив якийсь невідомий художник [5]. Так одразу після появи на арені історії полотна з’явились і сумніви щодо його достовірності.

У 1356 році Жофруа де Чарні офіційно передав Плащаницю канонікам м.Лірей. На цей час вона перебувала у його власності щонайменше три роки [6].

Листівка з показу Плащаниці 1684 року

Листівка з показу Плащаниці 1684 року

19 вересня 1356 року Жофруа де Чарні гине у битві при Пуатьє, і Плащаниця переходить у спадок до його сина Жофруа ІІ. Король Франції Карл VІ наказує у 1389 році перенести Плащаницю із Лірея до Труа, але цей наказ через пасивний спротив лірейського духовенства не виконано – не було відкрито скарбницю церкви, де зберігалось полотно [7]. Оскільки Плащаниця була на той час дуже відомою, крім того приносила значні прибутки, розпочалася боротьба за неї між власниками та сторонніми зацікавленими особами – церквою з коронованими особами.

Європейська подорож Туринської Плащаниці

Європейська подорож Туринської Плащаниці

У 1389 році єпископ П’єр Д’Арсі пише антипапі Клементу VІІ листа, де описує Плащаницю і сумнівається у її достовірності [8], наголошуючи, що Плащаниця збирає натовпи паломників, це приносить її власнику, Жофруа ІІ, великі прибутки і ніби-то для цього була зроблена [9]. Клемент VІІ загрожує Д’Арсі відлученням від Церкви, якщо той буде перешкоджати подальшим показам Плащаниці, і навіть заохочує паломників у 1390 році до прощі, видавши буллу, у якій відпускає гріхи усім, хто відвідає Плащаницю.

Про важливість реліквії свідчить той факт, що Клемент VІІ, авіньйонський антипапа, присвячує полотну дві булли та два листи [10]. Але усе ж папа дозволив вшановувати Туринську Плащаницю не як справжню плащаницю Ісуса Христа, а як звичайну ікону [11]. Таким чином, Церква вже тоді визнала Плащаницю реліквією, до якої можна здійснювати паломництво, але особливо не претендувала на неї, очевидно, надаючи їй значення як такій, що має великий вплив лише на релігійну свідомість віруючих.

Боротьба за право власності над полотном

Савойська фортеця Верруа, де Плащаниця зберігалася з 1471 по 1473 роки

Савойська фортеця Верруа, де Плащаниця зберігалася з 1471 по 1473 роки

Далі події розвиваються стрімко – 22 травня 1390 року помирає Жофруа ІІ де Чарні. Плащаниця переходить до його доньки Маргарет [12]. Маргарет часто переїжджає з місця на місце, організовуючи експозиції полотна, які мали чималий успіх. Це викликало конфлікт з лірейськими каноніками. Невідомо, чи Жофруа де Чарні І передав Плащаницю церкві як дар, чи вона вважалась реліквією церкви Святої Марії у Ліреї, але перебувала у власності родини Чарні, – каноніки Лірея мали серйозні претензії щодо полотна. Подальші події засвідчили їх фінансові, а не релігійні підстави. Треба враховувати, що покази Плащаниці були досить гучними і, очевидно, лірейські каноніки уважно слідкували за ними.

Палацо Мадамо в Турині, савойська фортеця 14 століття, тут Плащаниця зберігалася з 2 липня по 5 жовтня 1473 року

Палацо Мадамо в Турині, савойська фортеця 14 століття, тут Плащаниця зберігалася з 2 липня по 5 жовтня 1473 року

У 1418 році Плащаницю під загрозою бойових дій перевозять до замку Монтфорт біля Монтбарду. Уже у 1443 році розпочинається судовий процес каноніків Лірея проти Маргарет [13]. Він тривав роками не на користь Маргарет – у цей час вона дає численні покази у різних місцях, збуджуючи пристрасті навколо полотна. Під час експозицій полотна виникали різноманітні несподіванки – зокрема, в одному з невеликих містечок від Маргарет почали вимагади документів, що б підтверджували автентичність полотна. Власниця не могла нічого представити, окрім сумнівних постанов Клемента VІІ [14]. Збіднілому роду було важко втримати реліквію під тиском впливових осіб.

Савойська фортеця Івреа, де Плащаниця зберігалася з 5 жовтня до 18 липня 1974 року і з 25 серпня 1974 по 5 жовтня 1475 року

Савойська фортеця Івреа, де Плащаниця зберігалася з 5 жовтня до 18 липня 1974 року і з 25 серпня 1974 по 5 жовтня 1475 року

Тоді Маргарет погоджується на пропозицію савойського герцога Людовіка І і заповідає йому полотно в обмін на земельні маєтності [15]. У 1453 році Маргарет де Чарні передає полотно Анні Лузіньяно, дружині герцога Людовіка Савойського, який поміщує реліквію у Чамбері [16]. Передача Плащаниці відбулась таємно, оскільки її було заборонено продавати чи купувати [17]. Для зберігання Плащниці у Чамбері було споруджено розкішну каплицю [18]. Це стало останньою краплею терпіння ієрархії Католицької церкви – 30 травня 1457 року графиню було відлучено від Церкви [19].

Питання незабаром вирішилося: брат Маргарет де Чарні – Шарль де Нуа розпочав переговори про матеріальну компенсацію лірейським канонікам за їхню втрату Плащаниці, і у 1459 році екскомуніку було знято [20].

Савойський замок Монкальєрі, де Плащаниця перебувала з 18 липня по 25 серпня 1474

Савойський замок Монкальєрі, де Плащаниця перебувала з 18 липня по 25 серпня 1474

У 1460 році Маргарет помирає. У 1464 році Людовік І Савойський запропонував канонікам Лірея щорічну ренту, ця пропозиція була прийнята [21].

Таким чином, Плащаниця до кінця ХХ століття знайшла свого незмінного власника – Савойську династію, у володінні якої перебувала до 1983 року, поки згідно із заповіддю останнього короля Італії, Умберта ІІ, реліквія не була передана у власність в особі папи Ватикану [22].

Шлях до Турина

Розпочинаються зміни місця перебування полотна, мандрівка, що завершилася Турином.

Відреставрований після пожежі 1532 року собор у Шамбері

Відреставрований після пожежі 1532 року собор у Шамбері

У 1465 році герцог Людовік помирає у Ліоні. Двома десятиліттями пізніше савойські хроністи писатимуть, що придбання Плащаниці є найбільшою заслугою його життя [23]. Савойська династія використовувала Плащаницю у політичних цілях. Відколи полотно стало власністю савойських князів, було затверджено його культ, зросла його слава, водночас почалось дослідження реліквії. Плащаниця виставлялась під час значних подій у житті пануючої династії, як от – вступ на трон, одруження, хрещення. Однак хибно було б стверджувати, що Плащаницю без жодних застережень використовували для утримування влади. Радше у доктринальному контексті тієї епохи реліквію розглядали як знак Божої милості, першоджерело великої влади, що протиставляло пануючу династію іншим могутнім і старовинним родам. Також Плащаниця виступає оберегом роду перед загрозами воєн та епідемій. Зображення реліквії під час правління Емануеля Філіберта на адміральському прапорі малого п’ємонтського флоту у битві під Лепанто (1571), також на вівтарі каплиці, де зберігалась Плащаниця, була поміщена таблиця, яку розмістив там магістрат Турину як дар після відступу епідемії у 1630 році [24].

Ніша в соборі Чамбері, де плащаниця зберігалася з 1502 по 1532 роки

Ніша в соборі Чамбері, де плащаниця зберігалася з 1502 по 1532 роки

Полотно переходить до сина Людовіка герцога Амадея ІХ, бездіяльного, але побожного правителя. Його релігійність поділяє і дружина – герцогиня Йоланда Французька. Амадей заснував культ Плащаниці у 1502 році у капличці у Чамбері. Йоланда у свою чергу засновує у Чамбері монастир Бідних кларисок, монашки якого згодом відремонтували Плащаницю після пожежі. Однак Амадей занедбав зобов’язання батька виплачувати щорічну ренту лірейським канонікам [25].

У 1471 році папа Сикст ІV визнає право власності Савойської династії на реліквію. Юлій ІІ видав індульгенції для тих, хто відбув прощу до реліквії [26].

Савойський замок Ріволі, де Плащаниця зберігалася після Шамбері і був показ 4 травня 1535 року

Савойський замок Ріволі, де Плащаниця зберігалася після Шамбері і був показ 4 травня 1535 року

У 1472 році помирає Амадей ІХ. Його спадкоємцем стає шестилітній син Філіберт І. Вдова герцогиня Йоланда стає регентшою. Лірейські монахи нагадують про ренту за вісім років, яку вимагають виплатити, або взамін повернути Плащаницю [27].

Далі настає період частих переїздів Плащаниці з міста до міста, у кожному вона виставляється публічно. Та все ж постійним осідком полотна вважається каплиця у Чамбері, де були створені спеціальні умови для зберігання; її відсутність завжди вважалась тимчасовою, незважаючи на те, що полотно майже завжди було у роз’їздах. Були також приватні покази для знатних осіб (так, у 1516 році вшанувати Плащаницю спеціально до Чамбері приїхав французький король Франціск І) [28].

У 1506 році папа Юлій ІІ встановлює Месу і Службу на честь Плащаниці, дозволяючи публічні богослужіння [29]. 25 квітня 1506 року з нагоди встановлення цієї служби папа сказав: “ця найвідоміша Плащаниця, у яку був загорнутий наш Спаситель, коли він лежав у могилі, урочисто і шанобливо зберігається у срібній скриньці”. Так само з любов’ю понтифік говорив і про дорогоцінну кров. Попередник Юлія ІІ, папа Сикст ІV, зазначав: “люди повинні бачити за справжньою кров’ю і портретом Ісуса Христа його самого” [30]. Таким чином, церква максимально наблизилась до визнання Плащаниці автентичною, але все ж не визнала її донині.

У 1509 році за замовленням Маргарити Австрійської фламандський майстер Левін ван Латам виготовив скриньку для зберігання реліквії, що коштувала 12 тисяч золотих екю. Встановлення в ній Плащаниці відбулося 10 серпня в капличці у Чамбері [31].

Сестри бідні клариски ремонтують Плащаницю після вогню у Шамбері в 1532 році

Сестри бідні клариски ремонтують Плащаницю після вогню у Шамбері в 1532 році

У ніч з 3 на 4 грудня 1532 року у капличці виникла пожежа, яка серйозно пошкодила внутрішню обстановку. Плащаниця була за вівтарем у стінній ніші за гратами з чотирма замками. Поки її видобули, полотно всередині скриньки було обпалене і пропалене краплями срібла з скриньки, що почала плавитись. Справа в тому, що скринька була дерев’яна і зверху покрита пластинами срібла. З 16 квітня по 2 травня тривало відновлення Плащаниці. Монашки ордену Бідних кларисок зашили підкладку і на пошкодження лицьової частини наклали латки [32].

Далі Плащаниця продовжувала свою подорож. Її неушкодженість при пожежі додала ще більшої популярності: Плащаницю навіть згадує Рабле у своєму романі про Гаргантюа. Щоправда, письменник повірив поширеним чуткам, що полотно загинуло у вогні, цю версію і зазначає у своєму творі.

Подальші події стосуються того, як Плащаниця потрапила у Турин, де безперервно перебуває донині.

Сувенірна листівка для паломників з нагоди показу Туринської Плащаниці 1608 року

Сувенірна листівка для паломників з нагоди показу Туринської Плащаниці 1608 року

У 1535 році через військові дії полотно перенесли з Чамбері до Турина, потім до Верцеллі, Мілана, Ніси і потім знову до Верцеллі; тут вона залишалась до 1561 року, коли повернулась назад до Чамбері [33].

У 1578 році кард. Карл Борромео (1538-1584) вирішив пішки пройти від Мілана до Чамбері, щоб подякувати Плащаниці за звільнення міста від чуми. Щоб вберегти старого священика від важкого переходу через Альпи, Плащаницю урочисто перенесли до Турина, де 10-15 жовтня відбувались експозиція і урочистості на честь Плащаниці і кард. Борромео та його супутників [34]. Відтоді Плащаниця постійно перебуває у Турині (за окремими винятками).

У Турині

Показ Туринської Плащаниці у Турині у 1613 році

Показ Туринської Плащаниці у Турині у 1613 році

1 червня 1694 року реліквію помістили до каплички, що була прибудована до туринського катедрального собору архітектором Гуаріно Гуаріні. Цього ж року бл. Севастьян Вальфре поновлює латки на Плащаниці і відремонтовує пошкоджені частини [35].

У червні 1706 році Плащаницю переносять до Генуї у зв’язку з облогою Турина. У жовтні повертають назад до головного міста П’ємонту [36].

У листопаді 1804 року відбувається приватний показ Плащаниці для папи Пія VІІ, що фактично був в’язнем на шляху з Риму до Парижа, куди він прямував, аби коронувати Наполеона. Згідно із записом Санна Соларо: “…Папа став на коліна, щоб поклонитись її, потім дослідив кожен її куточок, цілуючи із ніжною побожністю…”. Присутніми були сім кардиналів, вісім єпископів і багато інших знатних осіб [37].

Квітень 1868 року – показ Плащаниці з нагоди одруження принца Умберто з принцесою Маргарет. Полотно показано з балкона Палаццо Мадама, як і в 1815 та у 1842 роках. Чотири дні Плащаниця була публічно виставлена над високим вівтарем катедрального собору Турина. Принцеса Клотільда Савойська 28 квітня замінила підкладку Плащаниці з чорного шовку, що була пришита у 1694 році Севастьяном Вальфом. Її замінили малиновою тафтою. Точними вимірами полотна виявили параметри 410х140 сантиметрів [38].

Під час показу реліквії 1848 року було вирішено сфотографувати полотно за допомогою дагеротипу, але умови освітлення, а також пилюка, яка була піднята натовпом (так було написано в газеті) не дозволили здійснити дану операцію [39].

 

[1] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.1 з 21.

[2] Zaccone Gian Maria. Całun w Lirey (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/lirey.html), 23.12.00 (1997). – С.1 з 2.

[3] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.1-2 з 21; Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[4] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.1-2 з 21.

[5] Debunking The Shroud: Made by Human Hands// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bar.htm), 25.11.99. – С.9 з 14.

[6] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[7] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.2 з 21.

[8] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.2 з 21.

[9] Debunking The Shroud: Made by Human Hands// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/bar.htm), 25.11.99.

[10] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[11] The Holy Shroud of Turin// The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/13762a.htm), 4.08.99, (1912). – С.2 з 3.

[12] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.2 з 22.

[13] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.2-3 з 21.

[14] Zaccone Gian Maria. Małgorzata de Charny i ród sabaudyki (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/malgorzata.html), 23.12.00 (1997). – С.1 з 3.

[15] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[16] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[17] Dalleur Ph. The Shroud of Turin. A bit of history…//(http://users.win.be/W0003740/sm/hisuaireus.html), 25.11.99. – С.1 з 4.

[18] Chronology of the Holy Shroud// (http://www.di.unito.it/shroud/chrono.htm), 15.10.99. – С.1 з 3.

[19] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[20] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[21] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[22] Zaccone Gian Maria. Małgorzata de Charny i ród sabaudyki (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/malgorzata.html), 23.12.00 (1997). – С.1-2 з 3.

[23] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[24] Zaccone Gian Maria. Małgorzata de Charny i ród sabaudyki (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/malgorzata.html), 23.12.00 (1997). – С.3 з 3.

[25] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[26] Dalleur Ph. The Shroud of Turin. A bit of history…//(http://users.win.be/W0003740/sm/hisuaireus.html), 25.11.99. – С.1 з 4.

[27] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.3 з 21.

[28] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.5 з 21.

[29] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[30] The Holy Shroud of Turin// The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/13762a.htm), 4.08.99, (1912). – С.1 з 3.

[31] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.4 з 21.

[32] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.5 з 21; Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[33] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[34] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.6 з 21.

[35] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[36] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[37] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.8 з 21.

[38] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.8 з 21.

[39] Zaccone Gian Maria. Całun w Turynie (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/turyn.html), 23.12.00 (1997). – С.2 з 6.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

thirteen + 4 =