Період наукового вивчення Плащаниці

Фотограф STURP Марк Еванс

Фотограф STURP Марк Еванс

До Плащаниці відносилися зазвичай як до звичайної релігійної реліквії. Та ХІХ століття стало часом посилення антихристиянських та взагалі атеїстичних виступів. Усе, як вважалось, вирішувала наука. Зокрема, поширення набули праці проф. теології та історії Древса, який стверджував, що Христос та інші євангельські особи є персонажами солярного міфу. Користуючись його ж методом, француз Прево з ще більшою логікою доводив, що Наполеон – французький народний міф про спопеляючу силу Сонця; він зійшов на сході Франції (Корсика), зайшов в Атлантичному океані (острів Св. Єлени), мав дванадцять маршалів, як дванадцять знаків зодіака, навіть воскресав під час 100 днів Наполеона [1]. Поль Клаудел у своєму листі писав: “Я згадую нещасливий період, що тривав із 1890 по 1910 роки. Це були роки моєї юності та зрілості, роки матеріалізму і роки агресивного і тріумфального скептицизму, що було спричинено творами Ренана. Як багато зусиль було затрачено на те, щоб заперечити Христову божественність, очорнити християнство, стерти його риси натовпами крикунів за допомогою ерудиції та сумнівів” [2].

Але одного разу наука була поставлена у глухий кут. Питання, що виникли тоді, не знаходять наукового пояснення навіть з використанням наукових методів наприкінці ХХ століття. Цей предмет привертає увагу вчених як ніякий інший, бо питання не вирішене.

Період зародження сіндологічної науки

Фотограф Секондо Піа з камерою, якою сфотографував Плащаницю

Фотограф Секондо Піа з камерою, якою сфотографував Плащаницю

25 травня – 2 червня 1898 року проходила публічна виставка Плащаниці з нагоди шлюбу Віктора Емануїла ІІІ з Єленою ді Монтенегро. Святкування також відбувались з нагоди 400-ліття катедрального собору, 1500-ліття Туринського собору, також 300-ліття заснування Братств Святої Плащаниці та Святого Роха. Під час показу, Плащаницю побачило 800 тисяч людей, виставка тривала 199 годин (протягом 9 днів показ денно відвідувало 95 тисяч чоловік) [3].

28 травня Секондо Піа, італійський фотограф, зробив першу фотографію Туринської Плащаниці. Він так описав цей факт: “Один, закритий у темній кімнаті, увесь зосереджений на роботі, я був свідком великої сенсації, коли я бачив, як проявляється Святе Обличчя. Я був одночасно здивований і щасливий, тому що у цей самий момент я був впевнений, що моя робота є успішною…” [4]. З цього часу розпочинається нова ера історії Плащаниці – ера наукового вивчення [5]. Але розпочинаються і нападки на Секондо Піа, його звинувачували в шахрайстві. Суперечки щодо автентичності фотографій продовжувались аж до наступного фотографування Джузеппе Енрі у 1931 році.

Туринську Плащаницю переставляють на столик для дослідів в 1978 році

Туринську Плащаницю переставляють на столик для дослідів в 1978 році

Під час експозиції 1898 року великому художнику, проф. Кусетті було довірено виготовити копію полотна у натуральному розмірі. Професор був дуже здивований, що оригінал створений без використання контурних ліній – сам художник був змушений використовувати їх у своїй роботі. Незважаючи на величезну старанність і майстерність Кусетті, йому вдалося створити лише силует, що тільки розмірами і загальними рисами був подібний на Плащаницю. І це у позитиві. Якщо перевести копію Кусетті у негатив, то взагалі виходило далеке від оригіналу зображення [6].

Відкриття незвичайного зображення, яке з’явилось на фотографічному негативі, справило, з одного боку, думки про чудо, але в той час у всьому світі піднеслись голоси скептиків, які проявились у підозрах, полеміці, а також у відвертих наклепах [7]. На початку ХХ століття дослідження над Плащаницею проводились насамперед у медично-юридичній сфері [8].

1900 року у Парижі було видано важливий документ – Canon Ulysse Chevalier’s Etude critique sur l’origine du Saint Suaire de Lirey-Chambry-Turin (Етюди каноніка Уліса Шевальє. Критика автентичності Туринської Плащаниці). Це видання містило Меморандум Д’Арсі та інші середньовічні документи, що вказували на полотно як на середньовічну підробку [9].

1901 рік – Поль Віньйон прочитав чудову статтю перед французькою Академією Наук, в якій стверджував, що відбиток на Плащаниці є результатом “вапорографії”, зумовленої аміачними випаровуваннями, що виходили з тіла Христа після його насильницької смерті. Цю версію він довів експериментально, зумівши створити темно-червону пляму, що мала різну інтенсивність у залежності від відстані полотна від обличчя. Полотно було просочене олією та алоєм [10].

У 1902 році фотографії Піа були представлені французькими науковцями Віньйоном та Делаже. У Сорбонському університеті відмовилися приймати їхні висновки. Поміж найбільш палкими опонентами Віньйона та Делаже були каноніки Ілюс і Шевальє та їхній друг Мелі. Вони також робили закиди Секондо Піа. Вслід за їхніми висновками прелат Турина, що не назвався, заявив, що маємо справу з позитивною фотографією Плащаниці. Продовжуючи тему, слід зазначити, що 3 лютого 1905 року перед “Академією написів і каліграфії” де Мелі експериментально показав, як Піа зробив свої знамениті фотографії, маніпулюючи кольорами [11]. Таких висновків початку ХХ століття щодо фальшивості фотографій можна навести багато. Надто великою була сенсація, яку важко було усвідомити і пояснити.

21 квітня 1902 року проф. анатомії Ів Делаже представив статтю про Плащаницю на розгляд Паризької Академії Наук, подаючи медичні і загальнонаукові аргументи на доказ того, що Плащаниця дійсно обгортала тіло Христа. Але секретар фізичної секції академії, винахідник термохімії і затятий атеїст Марцелін Бертелот наказав переписати статтю, вказуючи, що зображення на полотні утворилося внаслідок випаровування цинку і не має жодного відношення до Христа [12]. Зазначимо, що таке випаровування цинку утворює негативне зображення на фотопластинці [13], тобто Марцелін Бертелот вірив, що Плащаниця є звичайною фотографією. За наступні суперечки Делаже поплатився науковою кар’єрою [14].

Далі у пресі одна за одною з’являлися статті, які можна поділити на два типи – одні робили заяви: Плащаниця є справжньою, інші – підробкою, причому серйозних доказів не наводили.

У травні 1931 році відбулася восьма публічна експозиція з нагоди одруження Умберто Савойського, під час якої у присутності багатьох свідків Джузеппе Енрі зробив фотографії Плащаниці, які довели науковість фотографій Секондо Піа [15].

Восени 1933 року відбулася виставка Плащаниці з нагоди Святого Року. Це була річниця Воскресіння. Молодий сілезійський священик Петер Рінальді, що вільно володів французькою, італійською та англійською мовами, виступав перекладачем [16].

1937 року було засновано першу сіндологічну організацію Америки – Американську комісію з вивчення Святої Плащаниці, засновником якої був о. Едвард Вюншель, вчитель редемптористської школи у монастирі Святого Езопа у Нью-Йорку, що підтримував тісні зв’язки з Джузеппе Енрі і Полем Віньйоном [17].

Далі з’явились перші наукові роботи про Плащаницю, дослідники підтримували тісні зв’язки, але дослідження перервала ІІ Світова війна. На час війни Плащаниця була схована у монастирі Монтеверджін (Авелліно) (25 вересня 1939-28 жовтня 1946 рр.) [18].

1950 року відбулася дуже визначна подія у дослідженні Плащаниці – в Римі проходив Міжнародний сіндологічний конгрес. О. Адам Оттербейн розпочав видання рукописів свого наставника о. Вюншеля. Для пошти він використав назву “Гільдія Святої Плащаниці” (“Holy Shroud Guild”) [19].

6 жовтня 1951 року за сприяння Релігійного товариства шанувальників Найсвятішої Плащаниці Господа Нашого Ісуса Христа було засновано Гільдію Святої Плащаниці (Holy Shroud Guild). Засновником і першим президентом був о. Адам Оттербейн. О. Вюншель, що був у Римі, став почесним президентом. Також було два радники, оо. Франсіс Філас і Петер Рінальді [20]. Ця організація мала дві мети: 1) поширювати точну інформацію про Плащаницю, щоб сприяти вшануванню розп’ятого Христа; 2) заохочувати наукову та дослідницьку роботу [21].

18 грудня 1959 року було засновано Centro Internazionale di Sindologia, Міжнародний сіндологічний центр [22]. Міжнародний сіндологічний центр було засновано при Братстві Святої Плащаниці декретом архієпископа для продовження справи організації Cultores Sanctae Sindonis [23].

Наукове дослідження Плащаниці

Тривимірне зображення Плащаниці Христа

Тривимірне зображення Плащаниці Христа

Діячі церкви в цей період часто допускають науковців до безпосередніх досліджень Плащаниці. Саме тоді зроблені основні дослідження, взято проби і зразки, які стали базою для сучасних досліджень.

1960 р. – Уперше висувається ідея радіовуглецевого датування Плащаниці. Це був лист британської ентузіастки Віри Барклай до науковців Дослідницької організації ядерної енергії, місто Гарвелл [24]. Але ця пропозиція була відхилена, можливо, через те, що метод був ще у стадії розробки, для такого аналізу необхідно було багато матеріалу.

16-18 червня 1969 р. – Проводився огляд Плащаниці комісією, яку очолював кардинал Мішель Пелегріно. Зроблено перші кольорові фотографії Плащаниці фотографом Джованні Батіста [25]. Ця подія знаменна тим, що вчені вперше були допущені до Плащаниці. Мета дослідження – вияснення стану Плащаниці і вироблення пропозицій щодо її подальшого зберігання [26].

4 жовтня 1973 року д-р Макс Фрей та інші дослідники, що зібрались у Турині, засвідчили автентичність фотографій, зроблених Джованні Батіста [27].

23 листопада 1973 року – Плащаниця була вперше показана по телебаченню. Також було показано виступ папи Павла VІ [28].

24 листопада 1973 року Плащаниця досліджена комісією експертів, яку зібрав кард. Пеллегріно. Д-р Макс Фрей, шведський кримінолог взяв за допомогою клейкої стрічки 12 проб поверхневого пилу [29]. Згодом виявилось, що з 57 видів квіткового пилку рослин 12 належить рослинам, які характерні для Центральної Європи, 16 інших притаманні для Палестини, але зустрічаються також у Європі, шість є специфічними для Туреччини і Північної Сирії, а ще сім інших належать виключно рослинам, що ростуть у гірській місцевості Ізраїлю. Таким чином, Плащаниця, ймовірно, несе на собі у вигляді пилку рослин сліди своєї подорожі по усьому світу [30].

Професор Джованні Ріджі збирає з Туринської Плащаниці пилок за допомогою спеціального пилососа

Професор Джованні Ріджі збирає з Туринської Плащаниці пилок за допомогою спеціального пилососа

19 лютого 1976 року відбулася значна подія, що зробила переворот у свідомості вчених. До цього вони мали справу з явищами на Плащаниці, які можна було повторити, маючи певний технічний рівень. Цього ж разу було досліджено цікаву дрібницю – американські вчені д-р Джон Джексон і Білл Моттерн вперше оглянули тривимірне зображення Плащаниці за допомогою аналізатора VP8 [31], який був винайдений у 60-х роках ХХ століття і використовувався до того тільки для аналізів фотографій ландшафту для відновлення тривимірних об’єктів. Робота приладу базувалася на залежності висоти об’єкту і яскравості його зображення на фотографії: встановлена пряма залежність від висоти об’єкту і яскравості його зображення на фотографії. Звичайні фотографії предметів не мають такої властивості – при аналізі на апараті VP8 можна побачити лише спотворене передання світлих і темних відтінків. Плащаниця має чітке передання залежності тривимірності – ділянки тіла, що були ближчими до полотна (щоки, ніс), темніші і, навпаки, віддалені частини тіла світліші. Таким чином, за допомогою аналізатора VP8 було утворене об’ємне зображення людини з полотна [32]. Цей момент став переломним – Плащаниця зацікавила провідних вчених світу і сприяла утворенню наукової групи STURP [33].

Квітень 1976 року – відбулася друга подія, що дала відповідь на одні запитання і водночас поставила інші – були опубліковані результати досліджень д-ра Макса Фрея, що брав пилкові проби у 1973 році з поверхні Плащаниці. Було знайдено пилок рослин, що росли виключно в Ізраїлі і Туреччині. Таким чином, зроблено припущення, що Плащаниця колись перебувала у цих країнах [34].

У травні 1977 року було випробувано метод радіовуглецевого датування з прискоренням частинок. При цьому значно зменшувалась кількість матеріалу, необхідного для датування. Одним з основних дослідників цього методу був проф. Рочестерського університету Гаррі Гув. Згодом цей метод буде використано для датування Плащаниці [35].

2-3 вересня 1978 року в Амстоні, штат Коннектікут, була створена наукова група на чолі з д-ром Джоном Джексоном для дослідження Плащаниці. Її названо Shroud of Turin Research Project (STURP) (Проект із дослідження Туринської Плащаниці) [36].

Науковці STURP вивчають рентгенівські знімки Туринської Плащаниці

Науковці STURP вивчають рентгенівські знімки Туринської Плащаниці

8-12 жовтня 1978 року під час чергового публічного показу Плащаниці здійснюються дослідження STURP, які безперервно тривали 120 годин. Науковці провели десятки дослідів, зробили сотні фотографій, мікрофотографій, рентгенограм і спектрограм. Це були найгрунтовніші дослідження Плащаниці за всю її історію [37]. Саме на результатах досліджень 1978 року грунтуються всі висновки вчених про фізичні та хімічні властивості тканини, зображення та сліди, що ототожнюються зі слідами крові [38]. Радянський вчений П.А. Ваганов писав: “Мабуть, жоден археологічний об’єкт і жодний витвір мистецтва ніколи не були атаковані із застосуванням такого потужного арсеналу наукових сил та засобів, як Туринська реліквія, що вивчалась протягом п’яти днів і ночей у жовтні 1978 року. Комплекс методів, що призначались для дослідження, включав такі, які успішно зарекомендували себе при вирішенні різних проблем криміналістики і виявленні всяких підробок. Багато було зроблено для того, щоб вивчити тканину на атомно-молекулярному рівні. Спектроскопія у видимій, ультрафіолетовій та інфрачервоній областях, флуоресценція з різними видами збудження, радіографія та інфрачервона радіометрія, хімічний мікроаналіз, фотографія і мікрофотографія – ось далеко не повний перелік методів, що були приготовлені для “атаки”. Великі надії покладались на аналіз, що здатний дати інформацію про елементний склад речовини. Так, за допомогою збудження і реєстрації характеристичного рентгенівського випромінювання передбачалося встановити, які саме хімічні елементи присутні на поверхні тканини, чи немає серед них таких, які входять у склад фарби як домішки. Цікавою була при цьому ідентифікація мікроелементів, що звичайно є у людській крові” [39].

Дослідження Плащаниці під мікроскопом в 1978 році

Дослідження Плащаниці під мікроскопом в 1978 році

24-25 березня 1979 року STURP видав у Санта Барбарі (Каліфорнія) “Перші дані аналітичної роботи на Плащаниці”. Згідно з цими попередніми даними, зображення не є витвором художника; зображення не є наслідком обпалювання; зображення крові було присутнє на полотні перед утворенням зображення тіла [40]. У висновках, зокрема, було сказано: “Таким чином, питання, як зображення було утворене чи що утворило зображення, це питання зараз, як і у минулому, є загадкою. Ми можемо зробити висновок на даному етапі, що зображення на Плащаниці є людським силуетом катованої, розп’ятої людини. Зображення не є витвором художника. Кров’яні плями складаються з гемоглобіну і також дали позитивний результат на наявність сироватки альбуміну. Зображення є зараз загадкою і поки не будуть зроблені майбутні хімічні дослідження, чи то групою науковців чи окремими науковцями, проблема залишиться невирішеною” [41]. Але Волтер МакКрон (досліджував зображення) заявив, що він знайшов докази того, що Плащаниця є витвором художника. Ця суперечка переросла у довготривалу дискусію між STURP і МакКроном [42].

Собор в Турині

Собор в Турині

12-14 жовтня 1979 року члени STURP знову зустрілися, щоб видати звіт з кожного експерименту. О. Франсіс Філас уперше представив свою “монетну теорію” [43].

1980 року під час візиту до Турина 13 квітня папа Іоанн-Павло ІІ мав можливість вшанувати Плащаницю під час приватного показу [44]. Він був другим в історії папою, який особисто вшанував Плащаницю [45].

18 березня 1983 року помирає король Умберто ІІ. За заповітом, Плащаниця перейшла до папи римського та його наступників, але за умови, що вона буде перебувати у Турині [46].

14 січня 1983 року помирає д-р Макс Фрей, залишивши незакінчену книжку, у якій він пише про свої дослідження пилку з Плащаниці [47].

15 січня 1983 року помирає о. Франсіс Філас, автор “монетної теорії”, за якою Плащаниця датується першим століттям нашої ери [48].

У 1985-87 роках ведеться інтенсивна підготовка до радіовуглецевого датування Плащаниці.

21 квітня 1988 року були взяті зразки з Плащаниці і розіслані у три незалежні лабораторії світу для радіовуглецевого датування [49]. Цього моменту чекали довго: довелось очікувати дозволу Католицької церкви, що отримала реліквію від Савойської сім’ї у 1983 році, довелось домовлятись з різними лабораторіями, експертами, спостерігачами тощо [50].

13 жовтня 1988 року на прес-конференції у Турині кард. Баллестреро, архієпископ Турина, оголосив результати радіовуглецевого аналізу усіх трьох лабораторій. Вони такі: в межах 1260 і 1390 року [51], тобто це приблизно час появи Плащаниці в писемних джерелах.

Дослідник Ян Вілсон зазначає: “Слід тверезо рахуватись з тим фактом, що Плащаницю датували чесно і компетентно особи беззаперечної репутації, використовуючи всіма визнаний науковий метод і що датована вона ХІV століттям. Більш того,  слід також тверезо визнати,  що саме ХІV століття сумно відомий підробками різних реліквій, таких, як Плащаниця. Як дещо перебільшено, але все ж справедливо відзначив оксфордський професор Холл на конференції у Британському музеї: “Виготовлення підробок у ХІV столітті було багатомільйонним бізнесом. Хтось просто взяв шмат полотна і підробив зображення й сліди бичування” [52].

В науці настало затишшя і невизначеність, песимізм, який згодом переріс у жорстоку наукову суперечку. Радіовуглецеве датування дало поштовх до нових досліджень і переосмислень старих результатів.

Період наукової полеміки

Церква після радіовуглецевого датування неохоче довіряла Плащаницю науковцям. Це пояснюється тим, що зібрані матеріали недостатньо опрацьовані, аби робити на їх основі остаточні висновки. Та і сучасні методи дослідження можуть завдати непоправної шкоди Плащаниці. Матеріали, зібрані науковцями у 70-80 роках, дають великий простір для роботи. На даному етапі немає нагальної потреби безпосереднього контакту з Плащаницею, учені багатьох наук розробляють зібрані матеріали відповідно зі своєю специфікою.

Саме в цей період російський науковець Дмитрій Кузнєцов експериментально довів, що пожежа 1532 року змінила кількість вуглецю у Плащаниці, змінивши дату, яка мусить бути віднесена до І століття н.е. Цього ж року американський науковець Леонсіо Гарца-Вальдес довів існування біологічного комплексу, створеного грибками та бактеріями, які вкривали волокна Плащаниці як патина, що не може бути знята звичайними методами очистки. Вживаючи спеціальний очищувач ферментів, можливо видалити це забруднення і визначити дату Плащаниці першим століттям нашої ери [53].

24 березня 1989 року у повідомленні для преси Великобританії йшлося, що 45 б з несменів і “багатих друзів” пожертвували 1 мільйон доларів для створення кафедри археологічних наук в Оксфорді, а також для консервації лабораторії радіовуглецевого датування, яку заснував професор Едвард Холл [54].

28 квітня 1989 року в інтерв’ю під час планової подорожі, що була частиною папського візиту до Африки, папа Іоанн-Павло ІІ обережно говорив про Плащаницю як про автентичну реліквію, наполягаючи на тому, що “Церква ніколи цього не стверджувала” [55].

22-23 червня 1990 року вчені з Італії, Іспанії, Франції, Австралії та Сполучених Штатів Америки зібралися в університеті Св. Луїса, штат Міссурі, на сіндологічний симпозіум. На ньому була сформульована американська позиція щодо консервації та майбутніх досліджень Плащаниці [56].

7 вересня 1992 року група експертів проводить дослідження Плащаниці. Спеціалісти запрошені для розробки заходів для кращого збереження полотна [57].

24 лютого 1993 року Плащаниця тимчасово перенесена за головний вівтар Туринської катедри через реставрацію каплички Гуаріні. Реліквія поміщена у прозору раку зі стінками товщиною 39 мм та контролем температури і вологості [58]. 28 лютого 1993 року помер о. Петер Рінальді, один із співзасновників Гільдії Святої Плащаниці, що разом з оо. Адамом Оттербейном та Францісом Філасом допомагали STURP отримати дозвіл для проведення досліджень над Плащаницею у 1978 році [59].

15 квітня 1993 року американський педіатр д-р Леонсіо Гарца-Вальдес, шанований мікробіолог-аматор, подав статтю “Покриття Lichenothelia” на щорічний з’їзд Товариства американських археологів у Санта Луїсі, Міссурі [60].

2-3 вересня 1994 року на круглому столі у Центрі здоров’я техаського університету Сан-Антоніо проф. Гаррі Гув підтвердив наявність біопластикового покриття на волокнах Плащаниці (існування якого припустив Леонсіо Гарца-Вальдес) [61].

Пожежники рятують Плащаницю від вогню 1997 року

Пожежники рятують Плащаницю від вогню 1997 року

5 вересня 1995 року кардинал Джованні Сальдаріні, архієпископ Турина та відповідальний за Плащаницю, оголосив про проведення двох наступних експозицій – з 18 квітня до 14 червня 1998 (святкування століття першої фотографії) і з 29 квітня до 11 червня 2000 року (під час Великого Ювілею Спасіння). 5-7 червня 1998 року планувалось провести ІІІ Міжнародний конгрес сіндологічних досліджень у Турині, організатором виступила Centro Internazionale di Sindologia di Torino (Міжнародний центр з вивчення Туринської Плащаниці). 29 травня 1998 року дата проведення експозиції 2000 року була змінена: з 26 серпня до 22 жовтня [62].

У 1996 році голова групи STURP, голова американського Центру Туринської Плащаниці, фізик д-р Джексон заснував філіал свого Центру у Москві для привернення уваги православних учених різних спеціальностей до вивчення Плащаниці [63]. Розпочав свою роботу The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com), який швидко став найбільшим Інтернет-ресурсом Плащаниці [64].

Зустріч сіндологів в Техасі в 1997 році - справа на ліво - А.Дрейзбах, Ян Вілсон, Ю.Вілсон, П.Баклін, Р. Баклін, І.Пічек, Ф.Брінкман, Б.Шворц, М.Мінор, К.Піплз, Р.Орарео

Зустріч сіндологів в Техасі в 1997 році – справа на ліво – А.Дрейзбах, Ян Вілсон, Ю.Вілсон, П.Баклін, Р. Баклін, І.Пічек, Ф.Брінкман, Б.Шворц, М.Мінор, К.Піплз, Р.Орарео

У ніч з 11 на 12 квітня 1997 року вогонь завдав значних пошкоджень капличці, де зберігалася Плащаниця. На щастя, з 1993 року полотно було перенесене до катедрального собору через реставраційні роботи у капличці. Службовець Маріо Трематоре розбив куленепробивну скляну вітрину і врятував Плащаницю. 14 квітня комісія експертів, включаючи також кардинала Джованні Сальдаріні, вивчила стан полотна, відзначила відсутність яких-небудь пошкоджень, і кардинал підтвердив незмінність намірів проведення експозицій, що планувались на 1998 та 2000 роки. 25 червня 1997 року була проведена приватна експозиція у церкві Святого Сударіуму (Плащаниці) у Турині. З цієї нагоди зроблено високоточні фотографії Плащаниці спеціальними камерами [65].

Сіндологічна конференція у Далласі 1998 року

Сіндологічна конференція у Далласі 1998 року

З 18 квітня до 14 червня 1998 року тривала публічна експозиція з нагоди святкування першої фотографії, зробленої Секондо Піа 25-28 травня 1898 року. У тому ж 1998 році виповнилось 1600 років після проведення місцевого церковного собору єпископів Галлії, головуючим на якому був святий Максімус, а також 400 років від заснування Братства Святого Сударіуму (Плащаниці) і 20 років після останньої експозиції. Для експозиції та нормального подальшого зберігання дорогоцінної тканини було зроблено нову скриню. Полотно зберігалось у нескладеному вигляді під куленепробивним водонепроникним склом, без повітря, в середовищі інертного газу, полотно було захищеним від світла і зберігалось у сталих кліматичних умовах за допомогою різноманітних приладів. 24 травня папа Іоанн-Павло ІІ приїхав до Турина і молився перед Святою Реліквією. 5-7 червня у Турині було проведено ІІІ Міжнародний конгрес сіндологічних досліджень на тему “Плащаниця та наука – результати, плани на межі третього тисячоліття” [66].

Роджер Морріс, член STURP помер у листопаді 1999 року

Роджер Морріс, член STURP помер у листопаді 1999 року

22 січня 1999 року, у п’ятницю ввечері, було проведене дослідження Плащаниці у присутності папського опікуна полотна, кардинала Джованні Сальдаріні і учасників Єпархіальної комісії з вивчення консервування реліквії. Дослідження дали в цілому позитивний результат: застосування нової вітрини з інертним газом необхідне і створює оптимальні умови для зберігання Плащаниці. Організація Центр Туринської Плащаниці Річмонду (штат Вірджинія, США), провела 18-20 червня конференцію, на яку прибуло 300 учасників з США та усього світу, на тему – “Міждисциплінарне дослідження загадки”. Організація Hospital dos Servidores do Estado із Ріо де Жанейро (Бразилія) провела 2-4 вересня 1999 року перший південноамериканський конгрес з більш як 300 учасниками з Латинської Америки та Італії, на тему: “O Santo Sudario”. Керівником був 66-річний Северіно Полетто, з червня – новий архієпископ Турина. Папа Іоанн-Павло ІІ призначив його після прийняття відставки за станом здоров’я кардинала Джованні Сальдаріні. Введення у посаду номіната відбулось 5 вересня 1999 року у Туринському катедральному соборі [67].

Читайте Ранній етап історії Плащаниці та Середній етап історії Плащаниці.

 

Дон Лінн досліджує Плащаницю у 1978 році - він займався комп'ютерним аналізом зображень реліквії, помер у 2000 році

Дон Лінн досліджує Плащаницю у 1978 році – він займався комп’ютерним аналізом зображень реліквії, помер у 2000 році


[1] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/ material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.3 з 14.

[2] Fossati Luigi. Remembrance of the 1898 Exibition// The Shroud of Turin website (http://www.shroud.com/colleg14.htm), 08.07.99, (листопад-грудень 1994). – С.1 з 4.

[3] Zaccone Gian Maria. Całun w Turynie (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/turyn.html), 23.12.00 (1997). – С.2-3 з 6.

[4] Haelst Remi Van. The First Shroud Photo// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/vanhels4.htm), 8.07.99, (1997). – С.5 з 7.

Сіндологічна конференція у Далласі в 2005 році

Сіндологічна конференція у Далласі в 2005 році

[5] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.8 з 21.

[6] Fossati Luigi. Photographing the Holy Shroud During the 1898 Exibition// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/colleg10.htm), 8.07.99, (вересень-жовтень 1994). – С.6,7 з 14.

[7] Zaccone Gian Maria. Całun w Turynie (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/turyn.html), 23.12.00 (1997). – С.4 з 6.

Альберт Дрейзбах (1934 - 2006)

Альберт Дрейзбах (1934 – 2006)

[8] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/ EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[9] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.8 з 21.

[10] The Holy Shroud of Turin// The Catholic Encyclopedia (http://www.newadvent.org/cathen/13762a.htm), 4.08.99, (1912). – С.1 з 3.

[11] Haelst Remi Van. The First Shroud Photo// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/vanhels4.htm), 8.07.99, (1997). – С.6 з 7.

[12] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.8 з 21.

Професор Луїджі Гонелла (справа) обговорює Плащаницю з кардиналом Анастасіо Баллестреро, архієпископому Турина у 1978 році

Професор Луїджі Гонелла (справа) обговорює Плащаницю з кардиналом Анастасіо Баллестреро, архієпископому Турина у 1978 році

[13] Allen Nicolas Peter. Is the Shroud of Turin the First Recorded Photograph?// Scientific and Historical Research apropos the Turin Srhoud (http://www.petech.ac.za/ shroud/isthe.htm), 25.11.00, (1993). – С.7 з 13.

[14] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.2 з 15.

[15] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.9 з 21; Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[16] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.9 з 21.

[17] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.9 з 21.

Доктор Євгенія Нітовські (1949 - 2007), засновник Аріельського музею Біблійної археології і дослідник Плащаниці

Доктор Євгенія Нітовські (1949 – 2007), засновник Аріельського музею Біблійної археології і дослідник Плащаниці

[18] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[19] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.10 з 21.

[20] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.10 з 21; Crispino Dorothy. The Fathers of American Sindology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/crispino.htm), 12.11.99, (1996). – С.2 з 3.

[21] Crispino Dorothy. The Fathers of American Sindology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/crispino.htm), 12.11.99, (1996). – С.3 з 3.

[22] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.10 з 21.

Сіндолог Джон Браун, співпрацював з Реєм Роджерсом та Альбертом Дрейзбахом (1925 - 2009)

Сіндолог Джон Браун, співпрацював з Реєм Роджерсом та Альбертом Дрейзбахом (1925 – 2009)

[23] Zaccone Gian Maria. Całun w Turynie (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/turyn.html), 23.12.00 (1997). – С.4 з 6.

[24] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.10 з 21.

[25] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.10-11 з 21; Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[26] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.3 з 15.

Кардинал Джованні Салдаріні, архієпископ Турина (1989 - 1999)

Кардинал Джованні Салдаріні, архієпископ Турина (1989 – 1999)

[27] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[28] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[29] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[30] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.3 з 15.

[31] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

Теолог та історик Тадеуш Тренн, жив у Канаді, вів лекції по Плащаниці у Ванкувері в 2005 році (? - 2013)

Теолог та історик Тадеуш Тренн, жив у Канаді, вів лекції по Плащаниці у Ванкувері в 2005 році (? – 2013)

[32] Schwortz Barrie M. Image of the Shroud of Turin as it appears on The screen of a VP-8 Image Analyser// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/78strp10.htm), 10.01.00, (1997). – С.1 з 2.

[33] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[34] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[35] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.11 з 21.

[36] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.12 з 21.

[37] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.13 з 21.

Дороті Кріспіно (1916 - 2014), засновниця і редактор журналу Shroud Spectrum International

Дороті Кріспіно (1916 – 2014), засновниця і редактор журналу Shroud Spectrum International

[38] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.2 з 9.

[39] Баландин Р.К. Чудо или научная загадка? Наука и религия о Туринской плащанице: Серия “Знак вопроса” (1’89).-М.: Знание, 1989.-64 с. – С.24.

[40] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.13 з 21.

[41] Schwortz Barrie M. A Summary of STURP’s Conclusions// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/78conclu.htm), 10.01.00, (1981). – С.1 з 1.

Петрус Сунз робить презентацію Плащаниці в Старій Базиліці Гваделупської Діви у Мехіко

Петрус Сунз робить презентацію Плащаниці в Старій Базиліці Гваделупської Діви у Мехіко

[42] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.13 з 21.

[43] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.14 з 21.

[44] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.4 з 6.

[45] Zaccone Gian Maria. Całun w Turynie (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/turyn.html), 23.12.00 (1997). – С.5 з 6.

[46] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.14 з 21.

[47] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.14 з 21.

[48] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.15 з 21.

[49] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.17 з 21.

[50] Dalleur Ph. The Shroud of Turin. A bit of history…//(http://users.win.be/W0003740/sm/hisuaireus.html), 25.11.99. – С.2 з 4.

[51] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.18 з 21.

[52] Уилсон Ян. Туринская Плащаница, Нерукотворный спас и другие христианские святыни. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 288 с. – С. 20.

[53] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.5 з 6.

[54] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.18 з 21.

[55] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.18 з 21.

[56] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.19 з 21.

[57] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.5 з 6.

[58] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.5 з 6.

[59] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.19 з 21.

[60] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.19 з 21.

[61] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.19 – 20 з 21.

[62] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.5 з 6.

[63] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.2 з 9.

[64] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.20 з 21.

[65] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.5 з 6.

[66] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.6 з 6.

[67] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.6 з 6.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × three =