Туринська Плащаниця та іконографія

Порівняння обличчя з Плащаниці та ікони Христа 5 століття з монастиря святої Катерини на Синайському півострові

Порівняння обличчя з Плащаниці та ікони Христа 5 століття з монастиря святої Катерини на Синайському півострові

Знайдення у 525 році Мандиліону у стінній ніші в місті Едесса (сучасна Урфа) на півночі Месопотамії радикально вплинуло на канон зображення Ісуса Христа. До VІ століття його зображали круглолицим, без бороди і з коротким волоссям, щось на зразок імператорів чи грецьких богів [1]. Але з ІІ-ІV століття відомі ранні зображення, на яких Христос був з бородою, з семітичним обличчям, що більш близьке до зображення на Плащаниці [2]. Тобто єдиного канону не було, та все ж існувала певна традиція, яка проявлялась у деяких зображеннях. Зокрема, Євсевій у своїй Церковній історії говорить, що бачив прижиттєві портрети Христа і апостолів [3].

Зображення Мандиліону

Зображення Мандиліону

Як відомо, з Мандиліону було намальовано багато копій, чимало з яких дійшло донині. Хроніка Михайла Сирійського розповідає про те, як у ІV столітті знатний аристократ Афанасій замовив копію Мандиліону; ця копія була зроблена і майже не відрізнялася від оригіналу. Найраннішим зображенням Мандиліону вважаються дверцята триптиха, що у даний час складають одну ікону. Курт Вейцман наполягав на Константинопільському її походженні і датував Х століттям. Пізніше зображень Мандиліону стало набагато більше, реліквію ввели у структуру візантійської храмової декорації, зображення Мандиліону стало з’являтись на мініатюрах багатьох візантійських рукописів [4]. За американськими законами, 60 ідентичних ділянок на двох зображеннях вказують, що це зображення однієї особи. Зображення з копій Мандиліону та монет, які почали карбувати з VІІ століття, і зображення обличчя з Плащаниці мають більше 100 ідентичних ділянок [5], з них більше двадцяти ознак, взятих з порівняння ікон “Нерукотворного Спаса” та Плащаниці, є переконливими [6].

Схожість обличчя з Плащаниці і лиця Христа з візантійської монети

Схожість обличчя з Плащаниці і лиця Христа з візантійської монети

Віньйон у 1939 році зазначив 20 характерних рис на обличчі Плащаниці (наприклад, поперечна смужка, що проходить через чоло, V-подібна форма мостика носа, роздвоєння бороди тощо), що є загальними для візантійської іконографії. Він припустив, що Плащаниця була джерелом цієї художньої традиції [7]. Основні із спільних характерних рис, притаманних Туринській Плащаниці та ранньої християнської іконографії також відзначив Пфайфер: довге розділене волосся з одного боку обличчя, пасмо з декількох коротких волосин на чолі; виступаючі надбрівні дуги, трикутний значок біля основи носа; великі, глибоко посаджені очі, широко розкриті з ненормально збільшеними райдужними оболонками, глибокі очні впадини; кістки вилиць, що виступають, іноді вкриті плямами; впалі щоки, малий рот, не закритий вусами; не дуже довга борода, розділена навпіл, а іноді – на три частини [8].

Подружжя Венджерів, вживаючи систему поляризованого світла для накладання зображень, знайшло 46 точок узгодженості між рисами обличчя з Плащаниці та мозаїкою VІ ст. з Синайського монастиря; 63 точки узгодженості між обличчям з Плащаниці та обличчям Христа на візантійській монеті VІІ ст. [9], зокрема, таке узгодження спостерігається на золотому соліді Юстиніана ІІ (692 р. н.е.) [10]. Співставлення обличчя з Плащаниці з іконою VІ століття з монастиря Святої Катерини у Синаї показує 170 точок узгодженості [11].

З іншого боку, зображення з Плащаниці помітно відрізняється від візантійського мистецтва ранніх століть тим, що на Туринській Плащаниці зображено мертвого Христа, вкритого ранами і кров’ю, оголеного, без показу величності і святості. Розп’яття і сцени розп’яття V-VІІІ ст. незмінно показують нестраждаючого, возвеличеного Христа, з відкритими очима, огорнутого тунікою, без кровотечі чи слідів фізичної агонії. Ці дані свідчать, що зображення з Плащаниці не походить з цього чи якогось іншого часу, а має своє, особливе джерело походження [12].

Слід зазначити, що скептики вважають: не іконографія ставить в основу Плащаницю, а Плащаниця була намальована на основі візантійської іконографії. Так, зокрема, хрестоносці могли принести зразки візантійської іконографії до Франції і з них малювалась Плащаниця. Але, зрештою, навіть такий скептик, як Стівен Шейферсман, визнає схожість і обгрунтованість спільних ознак Плащаниці та візантійських зображень Христа [13]. Щоб визначити, що саме Плащаниця послужила зразком для наслідування, а не навпаки, необхідно знайти зображення, що було достовірно створене перед ХІV століттям і відображало саме Туринську Плащаницю. Деякі зразки таких зображень знайдені [14].

У минулому на складеній Плащаниці через пошкодження з’явилися “пропалені отвори”, можливо, це був акт вандалізму щодо “християнської реліквії” чи “проба вогнем” фанатичних християн. Через те, що Плащаниця була складена, утворився “L-подібний” порядок розміщення даних отворів. Розгорнута Плащаниця має чотири місця розташування цих чотирьох пропалених отворів симетрично на обох – лицьовій і зворотній поверхнях Плащаниці, і це є доказом того, що “пропалені отвори” утворилися на складеному у декілька шарів полотні. Ці отвори є унікальними для Туринської Плащаниці. У візантійську християнську еру літера “гамма” та стрічки вживалися для декорації тунік і полотна вівтаря. Християни, які пристосували цей звичай для своїх потреб, не знали, що стрічки і гамма вживалися на туніках чоловіків (стрічки) та жінок (гамма) відповідно. Під час візантійського періоду, біля V та VІ століть, якраз у цей час “Едеське зображення” було віднайдене у міських стінах, знак “гамма” почали вживати для полотна вівтаря, що називався “гаммадія”. Можливо, деякі фанатичні християни і вандали і мали це на увазі, коли пропалювали “гаммоподібну” фігуру на складеному полотні. У книзі з Будапешта, що відома як “Рукопис Прея” і точно датується 1192 роком, знайдено ілюстрацію похованого і огорнутого полотном Ісуса з Назарету. Ілюстрація не лише показує унікальний знак пропалених отворів у формі літери “L”, але і унікальну структуру тканини Плащаниці [15]. У зображенні зустрічі жінок з ангелом при гробі Господньому у полотно ніби-то має “ялинкову” структуру розміщення ниток [16]. Окрім того, на цій ілюстрації Ісус нагий та лежить у характерній для зображення на Плащаниці позі.

Те, що L-подібні пропалені отвори були до пожежі 1532 року, достовірно відомо з льєрської копії 1516 року: на цій копії групи отворів зображені у такому ж порядку, як і на Плащаниці [17].

Іконографія “Христа у гробі” у грецькому світі отримала назву Akra Tapeinosis (“найвище пониження”), а у слов’янському – “Сум або Упокорення Нашого Господа” (у Росії, очевидно, з ХVІ ст. її стали називати “Не рыдай Мене, Мати”). Вона представляє собою образ мертвого Ісуса по плечі або по пояс, іноді – стоячим у гробі, зі схиленою головою і закритими очима, які схрещені спереду чи безсильно опущеними вздовж тіла руками, слідами кривавих ран від Розп’яття [18]. Прототипом таких ікон могла бути Плащаниця, яка зберігалася поміж інших страсних реліквій, у церкві Богоматері Фароської. Реліквія незадовго до падіння Константинополя була перенесена (чи переносилася на деякий час) у Влахернську церкву, де у 1204 р. її бачив Робер де Кларі, історіограф Четвертого хрестового походу. Згідно з його описом святий сіндон (саван), “яким був огорнутий наш Господь”, “привідкривали кожну п’ятницю, так що можна було добре бачити лик Нашого Господа”. З цього можна зробити висновок, що його закріпляли у вертикальному положенні. Вказівка на можливість бачити не все тіло, а лишень лик Господа, дозволяє зробити висновок про підняття верхньої частини лицьової сторони плащаниці, можливо, до рівня схрещених рук Спасителя, на яких були сліди крові від цвяхів Розп’яття. Слід відзначити, що техніко-технологічні дослідження Дж. Джексона, які були проведені над Плащаницею, підтверджують наявність специфічних поперечних складок у центрі лицьової і зворотньої сторін сіндона, що свідчать саме про таке складення тканини. Судячи із слідів вигину, вона залишалася у такому становищі протягом дуже тривалого часу. Цим вже вченим був встановлений факт прикріплення складеної вдвоє плащаниці до бруса, що піднімав її вверх в цьому місці і до якого вона була прикріплена цвяхами, сліди яких також були знайдені при дослідженні [19].

Всі пам’ятки іконографії “Христос у гробі” свідчать про існування двох достатньо стійких композиційних варіантів. Для першого іконографічного типу характерне погрудне (чи трошки нижче, але ще не поясне зображення Христа, з опущеними і притиснутими до тіла руками, з кривавою раною на грудях, іноді зі струйкою крові. Інший варіант аоказує фігуру Христа по пояс, чи навіть по бедра, але особливою рисою його іконографії стають схрещені перед груддю чи на животі руки мертвого Ісуса, часто зі стигматами від розп’яття. При цьому слід відзначити, що найстійкішими рисами іконографії “Христа у гробі” є схилена голова мертвого Ісуса і його закриті очі. Оголене тіло Ісуа і набедрена пов’язка свідчать, що образ походить не від поясного, а від повнофігурного зображення. Причому обидва варіанти – погрудний з притиснутими до тіла руками чи поясний із схрещеними спереду руками – могли відображувати одну і ту ж модель, але як би показану на різному рівні. Враховуючи мотив схрещених рук, таким прототипом могло бути лишень мертве тіло Спаса, вже знятого з хреста і покладеного на плащаницю [20].

Але найближчим до розглядуваного варіанта є найдавніший тип плащаниці, відомий по двом іконографічно ідентичним сербським епітафіям, що, можливо, походили з одної константинопольської майстерні першої чверті ХІV століття. Одна з них зберігається у музеї Принстонського універститету і, згідно з грецьким написом, містить згадку Михайла, сина Кіпріяна. Напис на церковно-слов’янській мові згадує сербського короля Уроша ІІ Мілутіна (1282 – 1321) – плащниця була вкладом його вдови в Мілютинський мавзолей-храм у Банському монастирі. На обидвох плащаницях зображений лишень нагий та мертвий Христос, причому так, як би на плащаницю було покладено і приготовано до поховання реальне тіло Ісуса. Він показаний зверху, фронтально, із схрещеними на животі руками і кривавими ранами розп’ятого, прямо фіксованою головою і повітряною тканиною, що вкриває бедра. Тіло його свідчить про перенесені страсті [21].

В Кодексі Прея полотно Плащаниці зіткано ялиночкою

В Кодексі Прея полотно Плащаниці зіткано ялиночкою

Також відомий візантійський виріб зі слонової кістки, на якому зображено померлого Ісуса зі схрещеними руками, як на Плащаниці. На фресці з катедрального собору Вінчестера, датованій 1225 роком, зображено Ісуса, якого знімають з хреста, на задньому плані чоловік тримає плащаницеподібне полотно, щоб загорнути його. Петер Карр пропонує такі висновки [22]: А) Плащаниця зроблена з кодекса Прея (чи з подібних простих зображень). З цим важко погодитись, оскільки манускрипт передає дуже примітивний ескіз, у якому немає мистецьких деталей, нема зворотнього плану. Б) Обидва документи зроблені зі спільного джерела, раніше джерело зараз невідоме і невизначене. В) Манускрипт Прея був зроблений з Плащаниці, отже Плащаниця повинна була існувати перед 1192 роком, а значить, результати радіовуглецевого аналізу неправильні.

Продовжуючи характеристику іконографії, слід зазначити, що окрім видимих ознак – форма обличчя, бороди, існують такі, які оком помітити важко. Так, груба структура ниток тканини Плащаниці в ділянці між бровами та струмок крові посеред чола призвели до характерних рис, які можна виявити на іконах “Нерукотворного Спаса”. Якщо образ на Плащаниці формувався, коли вона огортала собою тіло, то при повертанні її у площину повинна була утворитися зворотня перспектива. Можливо, звідси бере свій початок зворотня перспектива, що прийнята у Православній церкві [23].

Асиметрія нижніх кінцівок, яку можна побачити на полотні Туринської Плащаниці (ліва нога більш зігнута), можливо, стала причиною появи легенди про кульгавість Христа, що відображено у так званому “візантійському хресті” з нахиленою перекладиною для ніг [24].

Розглянемо іншу характерну рису. Це фокус очей, легкий, але чіткий нахил справа наліво, якщо дивитись на Плащаницю, стоячи навпроти. Ця риса добре прослідковується на таких візантійських монетах, як треміс з 692 року, солід 692-695 року. Особливо чітко риса простежується на іконі Христа-Пантократора з монастиря Святої Катерини (Синай), 550 рік.

Якщо поглянути на зображення Христа з катакомб Святого Марцеліна та Петра (ІV століття), можна помітити, що нахил очей інший, зліва направо. Це зображення малювалось за переказами, згідно з традицією, і не мало жодного відношення до Пантократора з Синаю. В цілому зображення з катакомб і синайської ікони ідентичні, окрім фокусу очей, випуклості носа та щік [25]. Рекс Морган дослідив в Orpheus cubiculum (частина катакомб Domitilla у Римі) з намальованим христоподібним зображенням, що, ймовірно, датується І століттям (базуючись на радіовуглецевому датуванні та мистецькому порівняльному методі та стилі). Це зображення дуже схоже на зображення з Туринської Плащаниці [26].

Якщо зображення Плащаниці формувалося, відбиваючись на полотні, то відмінність у нахилі брів між синайським і римським зображенням з катокомб цілком зрозуміле: відбите зображення дзеркально передало нахил брів і в дійсності фокус очей був іншим.

Сучасні технології дозволили як відновити зображення із Плащаниці, так і зробити його об’ємним. Зараз у світі сформувався новий напрямок іконографії Ісуса, що базується на цих реконструкціях.

Історик Джек Марквардт подає такі тези, які допомагають визначити час походження полотна та пошкоджень вогнем [27]:

  1. Базуючись на ілюстрації, що міститься в угорському рукописі Прея, пошкодження вогнем були завдані перед 1192-1195 рр.
  2. Базуючись на фізичних даних, пошкодження вогнем мали місце, коли Плащаниця була складена один раз у довжину та один раз в ширину, отже, не в час, коли Плащаниця була “складена чотири рази” (tetradiplon) як портрет.
  3. Базуючись на Діяннях Тадея, Плащаниця була складена у портретний tetradiplon аж у VІ ст.
  4. Базуючись на мистецьких портретних та інших доказах, які представлені у теорії Мандиліону, Плащаниця зберігалася у вигляді портрету під час свого перебування в Едессі з VІ до Х ст.
  5. Очевидно, пошкодження відбулися не тоді, коли зображення було портретизоване, і найімовірніше, ці пошкодження сталися до кінця VІ ст.
  6. Плащаниця відома пошкодженою вогнем тільки один раз до кінця VІ ст., тобто під час перської облоги Едесси у 544 році, отже, очевидно, пошкодження відбулися саме в цей час.

Як відомо, на Плащаниці знайдені зображення численних предметів, що пов’язані з катуванням та розп’яттям (спис, цвяхи, терновий вінець і багато інших предметів). Не вникаючи у дискусії про присутність цих зображень на полотні, визначимо історію зображень предметів, що пов’язані з розп’яттям (“Arma Christi”), в іконографії. Arma Christi були вперше достовірно зображені у VІ ст. Ці об’єкти разом зображувались до 1290 року і включали спис, губку, три цвяхи, терновий вінець. Потім несподівано з’явились молоток, щипці та щітка. У 1314 році у Германії були додані два батоги, три гральні кості та туніка. На початку 1320 року було додано обличчя типу “Мандиліон”. В Англії у 1350 році з’явилося стилізоване зображення мантії. Між 1350 та 1360 роками виник несподіваний потік детальних мистецьких робіт, особливо у Германії, де зображалось багато інструментів розп’яття, що досить схожі до зображень на Плащаниці, тільки інакше розміщені. На деяких картинах є зображення квітів. Порівняно велика кількість цих творів мистецтва були створені до 1520 року, пізніше їх стало менше. Це пояснюється тим, що до пожежі 1532 року зображення на Плащаниці було більш чітке; через пожовтіння полотна від вогню зображення стало менш чітким [28].

 

[1] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.3 з 9.

[2] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.13 з 50.

[3] Успенский Леонид. Нерукотворный Образ Спасителя// Студенческая газета “Татьянин день” (http://jupiter.math.msu/church/russian/TD/9/obraz.html), 11.08.99. – С.4 з 4.

[4] Герстель Шарон. Чудотворный Мандилион. Образ Спаса Нерукотворного в византийских иконографических програмах// Загадка Туринской Плащаницы (http://www.shroud.orthodoxy.ru/scharon.htm), 25.11.99. – С.2 з 5.

[5] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.2 з 6.

[6] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.3 з 9.

[7] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.6 з 10.

[8] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 105.

[9] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.13 з 50.

[10] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.6 з 10.

[11] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.6 з 10.

[12] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.13 з 50.

[13] Schafersman Steven D. Unraveling the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/schafersman.html), 25.11.99, (1998). – С.8 з 11.

[14] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.6 з 10.

[15] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.7 з 10.

[16] Zaccone Gian Maria. Konstantynopol (з книги Zaccone Gian Maria. Śladami Całunu. Historia dawna i wspólczesna) (http://www.calun.org/strony/slad/konstantynopol.html), 23.12.00 (1997). – С.2 з 2.

[17] Markwardt Jack. Was The Shroud In Languedoc Durin The Missing Years?// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/markward.htm), 12.11.99, (1997). – С.11 з 16.

[18] Шалина И.А. Икона «Христос во гробе» и нерукотворный образ на константинопольськой плащанице // Восточнохристианские реликвии / Редактор-составитель А.М. Лидов. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – 656 с. – С. 305 – 324. – С. 306.

[19] Шалина И.А. Икона «Христос во гробе» и нерукотворный образ на константинопольськой плащанице // Восточнохристианские реликвии / Редактор-составитель А.М. Лидов. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – 656 с. – С. 305 – 324. – С. 317.

[20] Шалина И.А. Икона «Христос во гробе» и нерукотворный образ на константинопольськой плащанице // Восточнохристианские реликвии / Редактор-составитель А.М. Лидов. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – 656 с. – С. 305 – 324. – С. 312 – 313.

[21] Шалина И.А. Икона «Христос во гробе» и нерукотворный образ на константинопольськой плащанице // Восточнохристианские реликвии / Редактор-составитель А.М. Лидов. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – 656 с. – С. 305 – 324. – С. 314.

[22] Carr Peter. Dating and Formation of the Shroud by Peter Carr// The Shroud of Turin Website (http://www.shroud.com/carr.pdf), 25.11.99, (березень 1999). – С.2 з 7.

[23] Беляков Александр. Современное состояние исследования Туринской Плащаницы// Туринская Плащаница SHROUD.SHM.RU Российский Центр Туринской Плащаницы (http://www.shm.ru/Shr_iss.htm), 07.11.99, (1996). – С.4 з 9.

[24] Main Events// Collegamento pro Sindone, (http://space.tin.it/scienza/bachm/EVENTS.HTM), 25.11.99. – С.3 з 6.

[25] Piczek Isabel. The Concept of Negativity Through the Ages vs The Negative Image on the Shroud// The Shroud of Turin, (http://www.shroud.com/piczek3.htm), 11.12.99, (1997). – С.5 з 18.

[26] 1999 Shroud of Turin International Research Conference… an overview of developments// Shroud of Turin Center (http://members.aol.com/turin99/confer.htm), 25.11.99, (1999). – С.3 з 5.

[27] Markwardt Jack. The Fire and the Portrait// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/markwar2.htm), 25.11.99, (1998). – С.3 з 11.

[28] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.14 – 15 з 20.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

sixteen − nine =