Прихований портрет як теорія виникнення зображення на Туринській Плащаниці

Художниця і мистецвознавец Ізабель Пічек довела, що Туринську Плащаницю неможливо намалювати

Художниця і мистецвознавец Ізабель Пічек довела, що Туринську Плащаницю неможливо намалювати

Деякі вчені пов’язали можливість виникнення зображення з тим, через багато років зображення може “проявлятись”. Жан Фольскрінгер, голова Паризького об’єднання аптекарів, привів для прикладу те, що через багато років зображення виникає через контакт рослин з папером. Continue reading

Діяльність бактерій як теорія виникнення зображення на Туринській Плащаниці

Теорія діяльності бактерій не пояснює властивостей зображення, наприклад деталізації чи тривимірних властивостей

Теорія діяльності бактерій не пояснює властивостей зображення, наприклад деталізації чи тривимірних властивостей

Цю теорію представила команда вчених, яку очолюють Леонсіо Гарца-Вальдес, д-р медицини, ад’юнкт-професор мікробіології і Стефен Маттінглі, д-р філософії, професор мікробіології. Д-р Гарца – педіатр з Сан-Антоніо і археолог, займається експертизою доколумбійських артефактів. Д-р Маттінглі, президент Техаського відділення Американського товариства мікробіології, добре відомий дослідженнями стрептококів групи В та хвороб новонароджених [1]. Continue reading

Випромінювання тіла як версія походження Туринської Плащаниці

Позитив і негатив зображення обличчя з Плащаниці

Позитив і негатив зображення обличчя з Плащаниці

Вже у 1930 р. Ножуер де Маліан сформулював гіпотезу, яка пояснювала утворення зображення на Плащаниці під впливом світлового випромінювання, пов’язаного з воскресінням Христа. У 1966 р. британський вчений Ж. Аше повернувся до цієї гіпотези. Згодом цей погляд підтримали деякі вчені, серед яких був Ж.Б.Юдіка Кордіглі. Було проведено експерименти із застосуванням різних джерел тепла. Було встановлено, що злегка обпалені волокна прозорі і мають значну схожість у фізичних та хімічних властивостях з волокнами зображення на Плащаниці. Однак зображення на Плащаниці під впливом ультрафіолетового випромінювання не випромінює світлових променів, які випромінюють підгорілі ділянки [1]. Continue reading

Святий Андрій Боболя

Святий Андрій Боболя

Св. Андрій Бобо́ля (польскою мовою. św.Andrzej Bobola) був народжений 30 листопада 1591 у місті Страхоцін Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства у Польщі, упокоївся 16 травня 1657 року в місті Янові (Іванові), Брестської області у Білорусі. Хоч він є польським римо-католицьким святим, священномучеником, ченцем єзуїтського ордену, він діяв на українських та білоруських етнічних землях. Continue reading

Версія про мистецьке походження Туринської Плащаниці

Ізабель Пічек довела, що Плащаниця не могла бути намальованою

Ізабель Пічек довела, що Плащаниця не могла бути намальованою

У “Меморандумі Д’Арсі” зазначається, що приблизно у 1355 році в церкві міста Лірей з’явилась плащаниця, на якій хитрим чином зроблене подвійне зображення, яке видавалось за справжнє поховальне полотно Христа. Зазначалось, що ця Плащаниця привертала натовпи паломників і була створена, щоб збирати гроші. У цей самий час єпископ Труа Генрі де Пуатьє провів слідство і встановив, що зображення на Плащаниці намалював художник, ім’я якого не називалось [1]. Continue reading

Вапорографія як версія походження зображення на Туринській Плащаниці

Туринська Плащаниця - не тільки реліквія, а й загадка для науковців

Туринська Плащаниця – не тільки реліквія, а й загадка для науковців

Уперше теорію вапорографії запропонував архидиякон храму Святої Софії Георгій, який висловив припущення, що нерукотворний образ виник буквально через “випаровування смерті на обличчі Спасителя” [1]. У своїй промові з нагоди перенесення Мандиліону з Едесси до Константинополя Григорій твердив, що образ на Мандиліоні сформувався за допомогою поту і крові і води з боку Спасителя [2]. Continue reading

Фотографія як версія походження Туринської Плащаниці

Секондо Піа зробив першу фотографію Плащаниці

Секондо Піа зробив першу фотографію Плащаниці

Нещодавно вийшла книга під заголовком “Туринська Плащаниця: чиє зображення? Вражаюча правда відповідає на запитання” (“Turin Shroud: In whose image? The shocking truth unveiled”). Співавторами цього видання були Лінн Пікнет і Клів Прінс. Вони висунули версію, що Туринська Плащаниця була зроблена Леонардо да Вінчі у 1492 році. Основними тезами цієї книги такі [1]: Continue reading

Короткий виклад висновків STURP

Кімната, в якій було обладнання для дослідження Плащаниці в 1978 році

Кімната, в якій було обладнання для дослідження Плащаниці в 1978 році

У 1978 році велика команда науковців з усього світу, більша частина з яких була членами Shroud of Turin Research Project (STURP), провела два роки у підготовці тестів, що повинні були зібрати велику кількість даних з Туринської Плащаниці за відносно короткий проміжок часу. Першочерговим завданням STURP було визначення наукових властивостей зображення на Туринській Плащаниці і як воно утворилось [1]. Ще одне завдання – вияснити природу кров’яних плям [2]. Continue reading

Туринська Плащаниця та іконографія

Порівняння обличчя з Плащаниці та ікони Христа 5 століття з монастиря святої Катерини на Синайському півострові

Порівняння обличчя з Плащаниці та ікони Христа 5 століття з монастиря святої Катерини на Синайському півострові

Знайдення у 525 році Мандиліону у стінній ніші в місті Едесса (сучасна Урфа) на півночі Месопотамії радикально вплинуло на канон зображення Ісуса Христа. До VІ століття його зображали круглолицим, без бороди і з коротким волоссям, щось на зразок імператорів чи грецьких богів [1]. Але з ІІ-ІV століття відомі ранні зображення, на яких Христос був з бородою, з семітичним обличчям, що більш близьке до зображення на Плащаниці [2]. Тобто єдиного канону не було, та все ж існувала певна традиція, яка проявлялась у деяких зображеннях. Зокрема, Євсевій у своїй Церковній історії говорить, що бачив прижиттєві портрети Христа і апостолів [3]. Continue reading

Туринська Плащаниця і археологія

У світі знайдено 13 лепт Пилата, 5 з них на фотографії

У світі знайдено 13 лепт Пилата, 5 з них на фотографії

Туринська Плащаниця є безумовно археологічним об’єктом. В історії відома ще одна тканина, на якій зберігся відбиток людського тіла, – коптська льняна поховальна туніка, яка зараз зберігається у приватній колекції. Ця туніка містить відбиток спини корпусу людини в одязі. Сліди на полотні були досліджені у лікарні Хаадаш у Єрусалимі, де лікар підтвердив, що це відбиток трупа [1]. Науці невідомі інші плащаниці страчених людей. Це пояснюється двома причинами: полотно руйнується під дією розкладеного тіла, отже, якщо Плащаниця є автентичною, тіло не було у тривалому контакті з нею. Друга причина, за якою до нас не дійшли подібні плащаниці, є та, що розп’яття використовувалося для страти найстрашніших злочинців. Люди не мали звички огортати плащаницями таких злочинців – але Ісусові послідовники таким чином вшанували його [2].

Питання збереженості полотна

Потрібно задатись питанням, як Плащаниця могла зберегтись протягом двох тисяч років і дійти до нас у доброму стані? Матеріал складається із волокон целюлози, як бавовна і льон, що є складниками усіх матерій. З-поміж цих двох матеріалів льон краще зберігається і гірше зношується. Збереженість матерії залежить від багатьох чинників в оточуючому середовищі. Але очевидно, що якщо дотримуватись спеціальних умов, таке полотно може зберігатись протягом тривалого часу у доброму стані. Згідно із д-ром К.А.Джейксом та Л.Р.Сіблі, визначаючи властивості бавовни чи льону, ми мусимо дослідити преценденти знайдення таких полотен в археологічній практиці [3].

Історії відомий одяг із могили Тутанхамона, що експонується в Каїрському музеї і чудово зберігся. Джин Мейпс із Коледжу Філадельфії Текстилю та Науки, також співробітник Дослідницького Центру міста Палей вказують, що вони часто прали стародавні полотна у пральній машинці без шкоди для тканини. Це підтверджує Аліса Багінські із Шенкарського Коледжу Моди та Текстильних Технологій (Рамат Ган, Ізраїль), яка є всесвітньовідомим авторитетом у питаннях, що стосуються Коптських полотен [4].

Що стосується окислення полотна, відомо, що воно прискорюється контактом із металами, як кобальт, залізо, марганець та сповільнюється сріблом та природніми антиоксидантами. І залізо (у сполуках та у вигляді дрібних частинок) і срібло (у скриньці, у якій полотно зберігалось до пожежі 1532 року) контактували із Плащаницею та мають вплив на як на зображення на полотні, так і на збереження реліквії [5].

Монетна теорія

Розміщення монети на очах Христа на полотні

Розміщення монети на очах Христа на полотні

Літери на фотографіях Плащаниці були вперше ідентифіковані грецьким класичним нумізматом Майклом Марксом[6]. У жовтні 1979 року на зібранні STURP о. Франціск Філас уперше представив свою монетну теорію [7]. Цьому передувала комп’ютерна обробка фотографії Туринської Плащаниці проф. Тамбуреллі наприкінці 70-х років [8]. Дослідженнями Стівенсона та Габермаса було виявлено на обох очах гудзикоподібні предмети, розпізнані як монети. Випуклість на них ставала чіткішою при однорідному збільшенні. Незалежно від STURP, працюючи з тривимірними збільшеннями фотографій 1931 року, відзначив присутність предмету над правим оком, що безумовно містить букви UCAI. Фільтровані фотографії і збільшення, що були зроблені STURP, також показали контури літер UC та AI, але дещо нечітко. Алан Венджер знайшов узгодженість між обрисами і написом на римській монеті з Палестини та зображенням над правим оком, коли обидва варіанти співставили у поляризованому світлі. Але немає загальної узгодженості щодо напису та ідентифікації зображень як монет [9].

Прорисовка лепти Пилата з зображення на полотні

Прорисовка лепти Пилата з зображення на полотні

Після того, як були отримані дані про чотири літери “UCAI” біля вигину брів, Філас та італійський експерт з нумізматики Маріо Мороні визначили цей напис як частину напису на лепті, відкарбованій у 29 році нашої ери під час правління Понтія Пилата в Іудеї. “UCAI” є частиною напису “TIBEPIOU CAICAPOC” [10].

Це історія монетної теорії. Після цього розпочались суперечки. У правильності теорії сумніваються не тільки скептики, але і прихильники автентичності Плащаниці. Так, зокрема, російський дослідник Бєляков зазначає: “Автором гіпотези про наявність монет на очах людини, що зображена на Плащаниці, був д-р Джексон, і зробив він це припущення для пояснення збільшеної форми очей. Пізніше він сам відмовився від цієї гіпотези, але гарячі ентузіасти з великим бажанням та за допомогою штучного збільшення фотографій, зроблених у взаємно поляризованих променях, почали бачити те, чого на Плащаниці насправді не існує” [11].

Помилка в написі на монеті

Помилка в написі на монеті

Як відомо, Бєляков і Джексон є палкими прихильниками автентичності Плащаниці. А отже, у монетної теорії є противники як серед скептиків, так і серед прихильників автентичності реліквії.

Розглянемо заперечення скептиків.

  • Фотографії монет зроблені за допомогою великого збільшення, у взаємно поляризованих променях та комп’ютерно оброблені. Таким чином видається бажане за дійсне [12].
  • На тривимірному зображенні монети з полотна зображена швидше буква Y, а не U [13].
  • На монетах Тиберія у грецькому слові “цезар” завжди вживається літера К і ніколи – С “TIBEPIOY KAICAPOC”. Тільки таке написання є правильним і зовсім негідно видавати у монетах, що пошкоджені корозією, К за С [14].
  • У єврейському звичаї І століття не було традиції класти монети на очі померлому. Незважаючи на те, що спеціаліст з єврейських поховальних обрядів проф.Хачлілі знайшов монети у черепі померлого, він ніколи не стверджував, що такий звичай був характерним для євреїв І століття. Отже, монетна теорія не підтверджується археологічно [15].

Розглянемо відповіді на заперечення скептиків.

  • Метод поляризованого накладання фотографій використовується у криміналістиці при вивченні відбитків пальців. Але читання літер “UCAI” не залежить від фотографічного збільшення чи комп’ютерної обробки, не дивлячись на те, що ці методи допомагають зробити зображення чіткішим. Літери досить видимі на позитивній повнорозмірній фотографії голови, яка була зроблена Енрі у 1931 році, як і на фотографіях, які були зроблені Піа у 1898 році. На фотографіях 1978 року літери не так видимі, оскільки деякі волокна, які проходили через ділянку правого ока, явно були видалені під час показу Плащаниці 1973 року, таким чином фрагментуючи зображення. Сліди літер не відображають структуру полотна, це було показано у 1983 році грунтовними дослідженнями проф. Роберта Гараліка, всесвітньовідомого експерта у комп’ютерному аналізуванні зображень. У статті “Аналіз цифрових зображень Туринської Плащаниці”. Р. Гаралік зазначав, що літери “OUCAIC” дійсно присутні на Плащаниці – як на оригінальному, так і на цифрово обробленому зображенні [16].
  • Користуючись технікою накладання зображень у поляризованому світлі, один з дослідників нарахував 74 точки співпадання монети Пилата із зображенням правого ока. Слід зазначити, що для визнання ідентичними двох відбитків пальців, достатньо виявити 14 точок співпадання [17].
  • Різчики штампів у давнину в провінціях часто робили помилки на монетах і найімовірніша з них – це плутання літери С та К, оскільки на римських монетах у латинському написі вживалося слово CAESAR. Ця помилка ніколи не занотовувалась, однак її можливість була вперше припущена після виявлення літер на Плащаниці. Дивно, але у Франсіса Філаса була лепта, у якій була ця помилка. Згодом таку помилку знайшли і на інших монетах. Відомо шість монет із літерою С, і це дійсно літера С, а не зруйнована корозією літера К, як припускали скептики. Монета о. Філаса датована 16-м роком правління імператора Тіберія або 29 р. н.е. У скороченні ім’я Тіберія дійсно грецька літера іпсилон, яка подібна на U з маленьким хвостиком. Існують численні транслітерації цього слова – в одних використовується IOY, в інших – IOU для одного і того ж напису [18]. Ідентифіковано не дві, а три монети, серед яких над лівою бровою ідентифіковано так звану лепту Юлія, яка карбувалась тільки у 29 році н.е. [19]. Щодо лепти Юлії, виявлено 73 точки співпадання зображення на полотні із зображенням на монеті [20].
  • Розміщення монет на очах померлих не зафіксоване серед стародавніх звичаїв євреїв, відомий поганський звичай класти монети у рот небіжчикам, щоб вони могли заплатити Харону, охоронцю ріки, яка веде у землю мертвих. У Палестині І ст. разом проживали євреї, нащадки ассирійських переселенців, які змішались з ізраїльтянами – тобто самаряни, греки і багато інших народностей. Вони сповідували різні релігії, але за рахунок близького спілкування елліністичний вплив обов’язково відображався на консервативних іудейських звичаях. У 1990 р. в Єрусалимі було знайдено оссуарій І ст., тобто посудину для зберігання решток померлого. На боці оссуарія зберігся арамейський напис: “Йосип, син Кайафи”. Вчені вважають, що це поховання того самого первосвященика, який засудив Ісуса Христа. В похованні звертає на себе увага важлива деталь: всередині черепа, який вийнято з місця поховання, знайдена монета, яку вклали в рот померлому за грецьким звичаєм. Очевидно, родичі померлого не дуже турбувались про точне збереження національних звичаїв і частково притримувались елліністичної культури [21].
  • Відомий випадок розміщення двох монет Ірода Агріппи І (41-44 рр.) на черепі у єврейській могилі. Відомо також про знахідку лепти 42/43 рр. у черепі жінки, що розміщувався в оссуарії (ритуальній поховальній скриньці) [22]. В Єрихоні було знайдено скелети часів Ісуса з монетами в черепах, а в пустельній частині Палестини – скелет, датований початком ІІ ст. н.е. з монетами на обох очах [23]. У похованні, яке було розкопане у 1956 р., знайшли багато мідних монет: п’ять – епохи Хасмонеїв (165 – 37 рр. до н.е.), дві – часів правління Ірода (37 – 4 рр. до н.е.) і тридцять шість – періоду прокураторів (6 – 73 рр. н.е.). З цих монет сім датуються 29 р. н.е., так звані “лепти Пилата”. Археологи знайшли серед грошей епохи прокураторів 21 “лепту Пилата”, але що відноситься до 30 р. н.е. Можна стверджувати, що в першій половині І ст. при похованні померлих на очі ставили дрібні гроші [24]. Такий звичай існував протягом тисячоліть і застосовувався для того, аби повіки у померлого не відкривались після того, як були закриті [25].
  • Як відомо, поховання Ісуса Христа здійснене поспіхом, обряд не був довершеним. Крім того, монети, які доторкнулись до померлого, були нечистими, за єврейськими звичаями, тому їх могли забрати згодом або не забирати взагалі. Можливо, після того, як тіло накрили полотном, про монети забули. На Плащаниці є дані про трупний спазм (миттєва смерть, під час якої внаслідок трупного задубіння очі залишаються відкритими). За єврейськими звичаями, очі обов’язково мусили бути закритими [26].

Зображення амулету на полотні

Монети на правому і лівому оці на Плащаниці

Монети на правому і лівому оці на Плащаниці

Не вникаючи у подробиці, слід зазначити, що ще у 1980 році Уголотті та Марастоні знайшли декілька латинських та грецьких написів на полотні, між 1994 та 1996 роками Institut d`Optique d`Orsay (з науковцями А.Маріоном та А.‑Л.Куражем) підтвердили присутність грецьких і латинських написів на Плащаниці (нічого не було написано старофранцузькою мовою, як дехто вважав) [27]. Такого роду знахідки важко перевірити, оскільки вони базуються на суб’єктивному сприйманні зображень на полотні, але є зображення, об’єктивність існування яких дискутується.

Одного разу Антоніо Ломбатті у суперечці з Венджером стосовно монетної теорії іронічно зауважив, що на збільшеному полотні можна бачити що завгодно. Для прикладу він навів знахідку зображення амулета на Плащаниці. Так, німецький дослідник Освальд Шеуерман у своїй статті “Зображення амулета з Туринської Плащаниці” (видання Collegamento Pro Sindone, за березень-квітень 1988) знайшов напис в ділянці грудної клітки. Ці арамейські літери, видимі без комп’ютерної обробки зображення фотографій полотна, утворюють напис: “Mara (dak) ranm” (Боже, пам’ятай мене). Цей амулет міг надіти на шию Христа Йосип з Ариматеї [28].

Монети з Туринської Плащаниці

Монети з Туринської Плащаниці

Алан Венджер на таке критичне зауваження відповів, що він добре знає Шеуермана як точного, наполегливого і перспективного дослідника, що уперше виявив зображення квіток, як і амулету на Плащаниці. Також Шеуерман відомий як дослідник утворення зображення на полотні за допомогою коронального розряду. Німецький дослідник вперше виявив окреме зображення у центрі грудей – 14 сантиметрів висотою і від 2,5 до 3 сантиметрів шириною з двома виступами вверх на 2 сантиметри. Припускається, що цей предмет був підвішаний на шию. Верхня частина предмета кругла і у ній проявляється шнурок, за який він був підвішений. Лінгвіст, якому показали дане зображення, зазначив: “плетиво тканини спотворює зображення, що може привести до невірної інтерпретації. Тому дане питання вимагає майбутньої перевірки та підтвердження. Але ці дані вже можуть бути використані для майбутніх спекуляцій” [29].

Алан Венджер та його дружина Мері зацікавилися зображенням на поверхні грудей і вирішили дослідити це питання. Коли збільшили фотографії цієї ділянки полотна, несподівано стали видимі дві людські фігури на круглому об’єкті. Вони сиділи, один, ймовірно, чоловічої статі, тримав вертикально палицю, можливо, спис у правій руці. Інша фігура, ймовірно жінка, тримала скіпетроподібний предмет над лівим плечем. Між головами істот був маленький овальний предмет. Зрозуміло, що це вигравіюваний амулет, тільки незрозуміло, чий він і що собою представляв. Після пошуку відповіді на запитання у великій кількості книжок, де були ілюстрації єврейських та римських амулетів і вирізаних речей, Алан Венджер знайшов одне зображення амулету, на якому був чоловік, що тримав спис і сидів з богинею, яка тримала скіпетр, також було зображено овальний знак козерога між їхніми головами. Цей чоловік був Tiberius Caesar, той самий, чиї монети були зображені над очима [30].

Лепта пилата на Плащаниці

Лепта пилата на Плащаниці

Згодом, як виявилось, принаймі два такі самі амулети прикрашали єврейські плащі. Це зображення було опубліковане у книзі Венджера “The Shroud of Turin: an Adventure of Discovery”, щоб переконатись, чи усі люди бачать його так само чітко. Утворення даного зображення дослідник пояснює так – якщо зображений на Плащаниці був Христос, то на нього наділи королівську мантію з таким самим амулетом, що відбився на закривавленому тілі [31]. Отже, коли амулет було знято, залишився точний кривавий відбиток медальйону.

Видимі літери на матерії

Видимі літери на матерії

Ще один напис був знайдений за допомогою комп’ютерного дослідження зображення, яке було проведене декількома вченими – Г. Капланом, М. Алонсо, А. Маріоном у 1995 р. Ці вчені вказали на існування двох написів – з одного і другого боку обличчя людини з Плащаниці. Дослідження робилися у співробітництві з Паризьким інститутом оптики. Для них використовувалися мікроденсинометри. Найчіткішими були літери NECE, які, можливо, відповідають частині напису IN NECEM (це вирок смерті). Існування цих написів було вперше повідомлено аптекарем П’єро Уколотті у 1978 р., а згодом вони досліджувалися філологом А. Стоні, викладачем Католицького університету в Мілані[32].

Розп’яття та катування

Римський батіг флагрум і сліди від нього на Плащаниці

Римський батіг флагрум і сліди від нього на Плащаниці

Є підстави твердити, що тіло, огорнуте Плащаницею, було жертвою римського розп’яття. Не дивлячись на те, що цей спосіб страти використовували перси, фінікійці, греки та інші суспільства античності, розп’яття у римському світі особливе тим, що здійснювалося різними способами. Бичування незмінно передувало страті і застосовувалось перед виходом засудженого до місця страти; засуджений мусив нести перекладину свого хреста, його прибивали чи прив’язували до цієї перекладини, потім він піднімав хрест; замість хреста могла бути Т-подібна основа. На Плащаниці є ознаки, що доводять дані твердження, за винятком того, що руки під час бичування були підняті догори чи протягнуті над головою. Більше того, рани від бича і у боці були завдані римськими предметами. На відміну від зображень середньовічних художників, гантелеподібне зображення ран від бичування і їхнє розміщення групами з двох чи трьох точно співставляються з plumbatae (дробини), що прикріплювалися до кожного кінця багатопаскового римського flagrum (батога), зразок якого викопано у Геркуланумі. Рана у боці овальної форми і узгоджується зі зразками листоподібного наконечника lancea (списа), що зазвичай використовувався у охорони: рана відповідає типовому hasta (дротику), hasta veliaris (короткому дротику) чи pilum (метальному спису), що вживалися піхотинцями. Спис проколов бік Христа у місці, що, за Орігеном (ІV століття), розміщувалось, за римськими військовими звичаями, sub allas (нижче передпліч), де знаходиться рана на зображенні Плащаниці [33].

Спосіб, у який катували Христа бичуванням

Спосіб, у який катували Христа бичуванням

Археологами знайдено одинокий скелет розп’ятої людини, так званого Йоханнона у Giv’at Ha-Mivtar. Руки були прибиті до перекладини, очевидно, через зап’ястя (на зап’ясті, на радіальній кістці знайдено подряпину від цвяха, вона була відполірована і зглажена від тертя кістки до цвяха під час розп’яття, від агоній людина мусила активно рухатись). Ноги були прибиті одним цвяхом так, як показано на Плащаниці. На цвяхові, що проходив через п’яткову кістку, було знайдено сліди дерева (очевидно, з хреста). Початкова довжина цвяха, який повністю не зберігся, була 17-18 сантиметрів. Цікаво, що на Плащаниці є зображення трьох великих цвяхів, два з них видно частково, але один чітко видно у повну довжину – 16,8 см [34]. За перетином сліда від цвяха у ранах на лівому зап’ясті, його можна порівняти з  цвяхом з базиліки Святого Хреста у Римі (його довжина 15 см, у перетині він є квадратом зі стороною 9 мм), який за традицією вважається знайденим при розкопках, які були здійснені за розпорядженням Костянтина Великого на Голгофі [35].

Кістка, пробита цвяхом від розп'яття, зберігається в Ізраїльському музеї, Єрусалим

Кістка, пробита цвяхом від розп’яття, зберігається в Ізраїльському музеї, Єрусалим

Поза тіла, що зображена на полотні, повністю відповідає розміщенню костей розкопаних поховань єсеїв у Кумрані, кладовище яких датується 200 р. до н.е. – 70 р. н.е. [36]

На Плащаниці виявлено зображення тернового вінку, який не відповідає уявленням у класичній іконографії. Цей вінок не є вінком, а є щось на зразок шолому (шапочки) [37]. Як відомо, для східних народів корона має вигляд шапочки, а не вінця, як у європейських народів.

Виявлено слабкі зобаження численних предметів (цвяхи, спис, губка на тростині, корона з колючок, молоток, батіг, щипці (кліщі), кості (для гри) і так далі), що супроводжують розп’яття[38]. Звичайно, наявність усіх цих зображень суперечлива, але фотографії Плащаниці широко доступні і кожен може для себе вирішити, зображені ці чи інші предмети на полотні, чи їх присутність надумана.

Тканина з погляду археології

Тип тканини

Якщо перевести розміри Плащаниці у філатеричні лікті, матимемо параметри 8х2 лікті. Слід зазначити, що така мірка використовувалась у Палестині протягом І століття н.е. [39].

З розповіді паломників 1104 – 1107 рр.: “Гріб Господній висічений у кам’яній стіні, як невелика печерка, з малими дверками, чотири локті в довжину і чотири в ширину. І як влізеш малими дверками в цю малу печеру, то з правого боку буде невелика лавка, яка висічена з того ж печерного каменя. І на тій лавці лежало тіло Ісуса Христа… Лавка ж, де лежало тіло Христа, в довжину чотири лікті, в ширину два лікті…”. Отже, поховальне ложе гробу Господнього співпадає з розмірами складеного вдвоє Туринського полотна [40].

Як відомо, тканина Плащаниці зіткана ялинкою 2/1. Ця технологія застосовувалась у Палестині в І столітті нашої ери. У 1953 році д-р Йонатан Аароні і команда ізраїльських археологів дослідили чимало печер у регіоні Нагал Гевер. За керамікою та іншими свідченнями, що були знайдені у печерах, археологічні пам’ятки датуються періодами двох Єврейських воєн, що мали місце у 70 та 135 роках. Між знахідками тканин був одинокий зразок жовтої шерстяної тканини з такою ж ткацькою основою – 2 до 1 у діагоналі [41].

Нитка для полотна була спрядена вручну, а тканина зіткана на ручному, примітивному ткацькому станку. В Європі ж після 1200 р. всюди використовувалась колісна прялка[42]. Кожне переплетення тканини складається з 70 – 120 ниток, що мають узор у визляді “Z” в напрямку годинникової стрілки, на противагу узору“S”, що йде в протилежному напрямку, популярному в Стародавньому Єгипті. Ця особливість дає підставу думати про сирійсько-палестинське походження походження полотна [43].

Такі тканини виробляли на Близькому Сході, зокрема у Сирії протягом ІІ ст.до н.е. – І ст.н.е., вони отримали назву “дамаск”. В інший час вони в цьому регіоні невідомі [44]. Тканину, практично ідентичну Плащаниці, знайдено археологами у фортеці-палаці Масада, в Палестині [45]. Тканина, зіткана ялинкою виявлена в Іраку, у 80 км від стародавнього Вавилону. Ця знахідка датується 140 р.до н.е. з можливістю похибки у 100 років [46]. Шматки шовку, який був витканий такою ж системою, що і Плащаниця, знайдені в Пальмірі. Інші схожі полотна походять з греко-римського періоду з Дура-Европос, Сирія [47]. Відомо також два невеликих єгипетських поховальних полотен ІІ ст., які зіткані тією самою технікою, що вживалась для виготовлення Плащаниці [48]. Професор технології ткацтва Туринської політехніки Франко Тесторе відзначає, що цю техніку ткацтва знали в Єгипті понад 3400 років до Христа і такі полотна використовувалися для виготовлення наметів (вживалася товства нитка). Ткання у вигляді перевернутого “V” надає полотну більшої міцності та довговічності. Дослідник Тімоссі стверджує, що деякі зразки полотен ІІ тисячоліття до н.е. та деякі зображення полотен ІІІ тис. до н.е. вказують на те, що така техніка переплетення і ткацтва була вже відома. Полотна із захоронень в Кгаї та Мірім (2405 р. до н.е.) містять переплетення по діагоналі (косі) під кутом 45º. У захороненнях в Антиної (Верхній Єгипет, початок ІІ ст. н.е.) знайдено фрагменти шовкових полотен з узорами, схожими на переплетення Плащаниці, але виконані технікою два на два, а не два на один. Слід зазначити, що й римляни в часи імператорів володіли технікою переплетень “риб’ячого скелета” [49]. Таке полотно не було дуже поширеним через дорожнечу [50], використання для Плащаниці дамаску свідчить про заможність Йосипа, що зазначено у Євангелії (“багата людина з Ариматеї” – Мт 27:57”) [51]. Хоч є одна цікава версія, висунута Ребеккою Джексон, вона базується на мультиспектральному аналізі деяких плям, походження яких важко пояснити. Дослідниця припускає, що полотно могло використовуватись на Останній Вечері як скатертина [52]. Хоч походження таких плям могло бути будь-яким, сама по собі версія цікава.

Ортодоксальні євреї настилали нову скатертину на святкування іудейської паски, щоб гарантувати чистоту і бездоганність споживання ритуальної їжі. На думку Ребекки Джексон, висока ймовірність того, що Йосип з Ариматеї був членом священного товариства (chevrah kidusha) – офіціного єврейського поховального товариства. Таким чином, він формально міг вимагати тіло Ісуса Христа у Пилата, але, ймовірно, не мав достатньо часу, щоб до настання заходу сонця знайти нову тканину для похорон і використав для поховання скатертину, яка під час Тайної Вечері один раз накривала стіл. Тканина Туринської Плащаниці відповідає всім вимогам, які характерні для єврейського савана тахріхім, і має достатні розміри, щоб слугувати скатертиною для пасхального столу на 13 чоловік [53].

Тип тканини і єврейська традиція

Д-р Раес знайшов змішання льону і шерсті у Плащаниці. За єврейським законом, існував жорский контроль за вживанням подібних сумішей. Так, в одному з законів сказано: “Шерсть і льон у чистому виді заборонені законом Різних видів”, тобто заборонялось поєднання двох різних видів волокон для тканин, які використовувались для одягу. Але були винятки, зокрема, для поховальних саванів. В законі сказано: “Тканина для трупа чи сідел не підлягає закону про Різні види” [54].

Плащаниця і єврейська поховальна практика

Практика покладення рослин у поховання

Як відомо, на Плащаниці було знайдено пилок багатьох рослин та їх зображення. У давніх євреїв поховання складалося з двох фаз. Початкова фаза, яка тривала біля року, полягала у тому, що тіло клали для розкладу. Практикували і “вторинне поховання”: кістки збирали для того, щоб перемістити у спеціальне поховальне місце. Протягом І століття нашої ери кісткові ящики чи оссуарії, як вони відомі, служили вмістилищем, де збирали людські рештки. Один такий оссуарій знайдено в Єрусалимі, він вміщував поховання, зверху якого лежав букет квітів [55]. У 13 з 15 оссуаріїв, що містили залишки 35 чоловік, була рідина, що законсервувала вміст поховальних скриньок. Тут добре збереглися рослини, у тому числі букети зів’ялих квітів чи сплетені колоски злаків [56]. Донині православні і копти під час богослужінь, що пов’язані зі смертю і похованням Христа, кладуть квіти на EPITAPHIOI, літургійну скатертину, що відображають покладення Христа у гріб [57].

Дослідження розкопок єврейського кладовища на віллі Торлонія у Римі (І століття) дозволило встановити єврейські поховальні звичаї з використанням пахощів, які клали у могилу довкола тіла. Можливо, ці пахощі були представлені, окрім алое та мірри, також нардовою олією [58]. Важливими є і розкопки у базиліці Гробу Господнього, під час яких виявили “Анастазис” – зображення Воскресіння часів імператора Костянтина Великого (306 – 337 рр.). Ці розкопки підтверджують те, що печера, викладена мармуром і вшанована як Гріб Господній, є дійсно новою усипальницею, куда Йосип з Ариматеї вніс окривавлене тіло Христа, яке було загорнуте у Плащаницю [59].

Полотно, що вживалось для поховання

У стародавньому світі існувало два основних поховальних звичаї – спалення (crematio) і поховання в землю (inhumatio). Поховання тіла померлого в “цілому вигляді” дотримувались стародавні перси, єгиптяни та євреї. Тонка льняна матерія, яка називалась по-грецьки “сіндон” – плащаниця або саван, як свідчить Геродот, застосовувалась при похованні ще у Стародавньому Єгипті: “обмивши померлого, огортають все його тіло льняним сіндоном” [60].

Талмудист Кон-Шербок вказує на те, що для поховальної практики у євреїв шився спеціальний поховальний одяг, який був легко сшитий нитками для того, щоб він легко відділявся від тіла після смерті і не перешкоджав тлінню тіла. Цей звичай відповідав Писанню, де зазначається: “із пороху ти створений, у порох ти перетворишся”. Кон-Шербок зазначає, що згідно Вавилонського Талмуду один шмат полотна не використовувався як саван [61].

Але у Єрусалимському Талмуді йдеться про поховання раввина, ІІ століття нашої ери Юди Патріарха: rbqn dha nydsb ybr “Раввин був похований в одній льняній плащаниці (без іншого одягу)”. Єврейське слово dna, “один” означає, що йдеться про одиноке полотно, розмір якого достатній для того, аби огорнути тіло, також – раввин був похований голим. Крім того, Будж, завідуючий Департаментом Єгипетських старожитностей у Британському музеї, вказує на випадки використання одиноких плащаниць поміж єгиптянами. Він зазначає: “Кожна могила вміщувала мумію, яка була загорнута у великий відріз коричнувато-жовтого полотна, що було цільним”. Нещодавно Карол Андруз, також з Департаменту Єгипетських старожитностей Британського музею, зазначив у дискусії про єгипетські мумії, що нормальна плащаниця мала більш як 14,5 футів (4,5 м) довжини та 4 фути (1,2 м) ширини, огорталась так, щоб захоплювати ноги та голову [62].

Рабин Альфред Леві про звичаї поховання померлих І століття н.е. каже наступне. Після смерті очі та рот померлого закривали і ноги складали у правильну позицію, а потім тіло клали в особливу, великого розміру тканину – тахріхім, льняну тканину, і клали на рівну поверхню. Коли збирались ховати померлого, тіло виймали з савану, обмивали водою і змащували або посипали прянощами. Потім тіло одягали у звичайний одяг. Закінчували підготовку до поховання тим, що кожну частину тіла обв’язували вузькими пеленами зі смолистими пахощами, за звичаєм, який був, ймовірно, взятий з Єгипту, а потім загортали померлого у поховальне полотно і зав’язували його шнурками. Процес приготування до поховання тривав досить довго, але якщо через брак часу не можна було дотриматись усіх поховальних обрядів, померлого одразу ж ховали у поховальному савані – тахріхім. Залишити ж тіло нагим, без поховального полотна, вважалось ганьбою для всього народу [63].

 

[1] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.7 з 18.

[2] Hart Jeffrey. A Photograph of Jesus? (Book review “The Blood and the Shroud: New Evidence That the World’s Most Sacred Relic Is Real”, by Ian Wilson)// Britannica.com (http://www.britannica.com/bcom/magazine/article/0,5744,44044,0.html), 1.02.00, (05.18.98). – С.2 з 3.

[3] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.1 з 18.

[4] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.1 – 2 з 18.

[5] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

[6] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 з 20.

[7] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.14 з 21.

[8] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[9] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.9 з 50.

[10] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[11] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.4 з 15.

[12] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.4 з 15; Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[13] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[14] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[15] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[16] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.2 – 3 з 20.

[17] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 80.

[18] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 з 20.

[19] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.6 з 20.

[20] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 80.

[21] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 49.

[22] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 – 6, 8 з 20.

[23] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 81.

[24] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 129 – 130.

[25] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 – 6, 8 з 20.

[26] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.6 – 7 з 20.

[27] Dalleur Ph. The Shroud of Turin. A bit of history…//(http://users.win.be/W0003740/sm/hisuaireus.html), 25.11.99. – С.2 з 4.

[28] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.9 з 20.

[29] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.12 з 20.

[30] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.13 з 20.

[31] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.13 з 20.

[32] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 81.

[33] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.11-12 з 50.

[34] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.6,14 з 20; Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.12 з 50.

[35] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 37.

[36] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 44.

[37] Rosliny, ktore na Calune pozostawily swoj slad (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/slady.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 7.

[38] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.14 з 20.

[39] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 10.

[40] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 56.

[41] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

[42] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 57.

[43] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 11.

[44] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.4 з 15.

[45] Cloth from the Masada Fortress and their Implications in the Quest for the Historical Jesus (http://historicaljesusquest.com/linen-cloth.htm), 12.05.2004. – С. 1 з 2.

[46] Od rosliny do calunowego plotna i jego skladu chemicznego (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/odroslin.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 3.

[47] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 13.

[48] Od rosliny do calunowego plotna i jego skladu chemicznego (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/odroslin.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 3.

[49] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 13 – 14.

[50] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.2 з 10.

[51] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.4 з 15.

[52] 1999 Shroud of Turin International Research Conference… an overview of developments// Shroud of Turin Center (http://members.aol.com/turin99/confer.htm), 25.11.99, (1999). – С.5 з 5.

[53] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 60.

[54] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 з 18.

[55] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.6 з 18.

[56] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.14 з 20.

[57] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 32.

[58] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 19.

[59] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 20.

[60] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 45.

[61] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 з 18.

[62] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 – 4 з 18.

[63] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 47 – 48.

 

Розглянемо відповіді на заперечення скептиків.

  • Метод поляризованого накладання фотографій використовується у криміналістиці при вивченні відбитків пальців. Але читання літер “UCAI” не залежить від фотографічного збільшення чи комп’ютерної обробки, не дивлячись на те, що ці методи допомагають зробити зображення чіткішим. Літери досить видимі на позитивній повнорозмірній фотографії голови, яка була зроблена Енрі у 1931 році, як і на фотографіях, які були зроблені Піа у 1898 році. На фотографіях 1978 року літери не так видимі, оскільки деякі волокна, які проходили через ділянку правого ока, явно були видалені під час показу Плащаниці 1973 року, таким чином фрагментуючи зображення. Сліди літер не відображають структуру полотна, це було показано у 1983 році грунтовними дослідженнями проф. Роберта Гараліка, всесвітньовідомого експерта у комп’ютерному аналізуванні зображень. У статті “Аналіз цифрових зображень Туринської Плащаниці”. Р. Гаралік зазначав, що літери “OUCAIC” дійсно присутні на Плащаниці – як на оригінальному, так і на цифрово обробленому зображенні[16].
  • Користуючись технікою накладання зображень у поляризованому світлі, один з дослідників нарахував 74 точки співпадання монети Пилата із зображенням правого ока. Слід зазначити, що для визнання ідентичними двох відбитків пальців, достатньо виявити 14 точок співпадання[17].
  • Різчики штампів у давнину в провінціях часто робили помилки на монетах і найімовірніша з них – це плутання літери С та К, оскільки на римських монетах у латинському написі вживалося слово CAESAR. Ця помилка ніколи не занотовувалась, однак її можливість була вперше припущена після виявлення літер на Плащаниці. Дивно, але у Франсіса Філаса була лепта, у якій була ця помилка. Згодом таку помилку знайшли і на інших монетах. Відомо шість монет із літерою С, і це дійсно літера С, а не зруйнована корозією літера К, як припускали скептики. Монета о. Філаса датована 16-м роком правління імператора Тіберія або 29 р. н.е. У скороченні ім’я Тіберія дійсно грецька літера іпсилон, яка подібна на U з маленьким хвостиком. Існують численні транслітерації цього слова – в одних використовується IOY, в інших – IOU для одного і того ж напису[18]. Ідентифіковано не дві, а три монети, серед яких над лівою бровою ідентифіковано так звану лепту Юлія, яка карбувалась тільки у 29 році н.е.[19]. Щодо лепти Юлії, виявлено 73 точки співпадання зображення на полотні із зображенням на монеті[20].
  • Розміщення монет на очах померлих не зафіксоване серед стародавніх звичаїв євреїв, відомий поганський звичай класти монети у рот небіжчикам, щоб вони могли заплатити Харону, охоронцю ріки, яка веде у землю мертвих. У Палестині І ст. разом проживали євреї, нащадки ассирійських переселенців, які змішались з ізраїльтянами – тобто самаряни, греки і багато інших народностей. Вони сповідували різні релігії, але за рахунок близького спілкування елліністичний вплив обов’язково відображався на консервативних іудейських звичаях. У 1990 р. в Єрусалимі було знайдено оссуарій І ст., тобто посудину для зберігання решток померлого. На боці оссуарія зберігся арамейський напис: “Йосип, син Кайафи”. Вчені вважають, що це поховання того самого первосвященика, який засудив Ісуса Христа. В похованні звертає на себе увага важлива деталь: всередині черепа, який вийнято з місця поховання, знайдена монета, яку вклали в рот померлому за грецьким звичаєм. Очевидно, родичі померлого не дуже турбувались про точне збереження національних звичаїв і частково притримувались елліністичної культури[21].
  • Відомий випадок розміщення двох монет Ірода Агріппи І (41-44 рр.) на черепі у єврейській могилі. Відомо також про знахідку лепти 42/43 рр. у черепі жінки, що розміщувався в оссуарії (ритуальній поховальній скриньці) [22]. В Єрихоні було знайдено скелети часів Ісуса з монетами в черепах, а в пустельній частині Палестини – скелет, датований початком ІІ ст. н.е. з монетами на обох очах[23]. У похованні, яке було розкопане у 1956 р., знайшли багато мідних монет: п’ять – епохи Хасмонеїв (165 – 37 рр. до н.е.), дві – часів правління Ірода (37 – 4 рр. до н.е.) і тридцять шість – періоду прокураторів (6 – 73 рр. н.е.). З цих монет сім датуються 29 р. н.е., так звані “лепти Пилата”. Археологи знайшли серед грошей епохи прокураторів 21 “лепту Пилата”, але що відноситься до 30 р. н.е. Можна стверджувати, що в першій половині І ст. при похованні померлих на очі ставили дрібні гроші[24]. Такий звичай існував протягом тисячоліть і застосовувався для того, аби повіки у померлого не відкривались після того, як були закриті[25].
  • Як відомо, поховання Ісуса Христа здійснене поспіхом, обряд не був довершеним. Крім того, монети, які доторкнулись до померлого, були нечистими, за єврейськими звичаями, тому їх могли забрати згодом або не забирати взагалі. Можливо, після того, як тіло накрили полотном, про монети забули. На Плащаниці є дані про трупний спазм (миттєва смерть, під час якої внаслідок трупного задубіння очі залишаються відкритими). За єврейськими звичаями, очі обов’язково мусили бути закритими[26].

Зображення амулету на полотні

Не вникаючи у подробиці, слід зазначити, що ще у 1980 році Уголотті та Марастоні знайшли декілька латинських та грецьких написів на полотні, між 1994 та 1996 роками Institut d`Optique d`Orsay (з науковцями А.Маріоном та А.‑Л.Куражем) підтвердили присутність грецьких і латинських написів на Плащаниці (нічого не було написано старофранцузькою мовою, як дехто вважав)[27]. Такого роду знахідки важко перевірити, оскільки вони базуються на суб’єктивному сприйманні зображень на полотні, але є зображення, об’єктивність існування яких дискутується.

Одного разу Антоніо Ломбатті у суперечці з Венджером стосовно монетної теорії іронічно зауважив, що на збільшеному полотні можна бачити що завгодно. Для прикладу він навів знахідку зображення амулета на Плащаниці. Так, німецький дослідник Освальд Шеуерман у своїй статті “Зображення амулета з Туринської Плащаниці” (видання Collegamento Pro Sindone, за березень-квітень 1988) знайшов напис в ділянці грудної клітки. Ці арамейські літери, видимі без комп’ютерної обробки зображення фотографій полотна, утворюють напис: “Mara (dak) ranm” (Боже, пам’ятай мене). Цей амулет міг надіти на шию Христа Йосип з Ариматеї[28].

Алан Венджер на таке критичне зауваження відповів, що він добре знає Шеуермана як точного, наполегливого і перспективного дослідника, що уперше виявив зображення квіток, як і амулету на Плащаниці. Також Шеуерман відомий як дослідник утворення зображення на полотні за допомогою коронального розряду. Німецький дослідник вперше виявив окреме зображення у центрі грудей – 14 сантиметрів висотою і від 2,5 до 3 сантиметрів шириною з двома виступами вверх на 2 сантиметри. Припускається, що цей предмет був підвішаний на шию. Верхня частина предмета кругла і у ній проявляється шнурок, за який він був підвішений. Лінгвіст, якому показали дане зображення, зазначив: “плетиво тканини спотворює зображення, що може привести до невірної інтерпретації. Тому дане питання вимагає майбутньої перевірки та підтвердження. Але ці дані вже можуть бути використані для майбутніх спекуляцій”[29].

Алан Венджер та його дружина Мері зацікавилися зображенням на поверхні грудей і вирішили дослідити це питання. Коли збільшили фотографії цієї ділянки полотна, несподівано стали видимі дві людські фігури на круглому об’єкті. Вони сиділи, один, ймовірно, чоловічої статі, тримав вертикально палицю, можливо, спис у правій руці. Інша фігура, ймовірно жінка, тримала скіпетроподібний предмет над лівим плечем. Між головами істот був маленький овальний предмет. Зрозуміло, що це вигравіюваний амулет, тільки незрозуміло, чий він і що собою представляв. Після пошуку відповіді на запитання у великій кількості книжок, де були ілюстрації єврейських та римських амулетів і вирізаних речей, Алан Венджер знайшов одне зображення амулету, на якому був чоловік, що тримав спис і сидів з богинею, яка тримала скіпетр, також було зображено овальний знак козерога між їхніми головами. Цей чоловік був Tiberius Caesar, той самий, чиї монети були зображені над очима[30].

Згодом, як виявилось, принаймі два такі самі амулети прикрашали єврейські плащі. Це зображення було опубліковане у книзі Венджера “The Shroud of Turin: an Adventure of Discovery”, щоб переконатись, чи усі люди бачать його так само чітко. Утворення даного зображення дослідник пояснює так – якщо зображений на Плащаниці був Христос, то на нього наділи королівську мантію з таким самим амулетом, що відбився на закривавленому тілі[31]. Отже, коли амулет було знято, залишився точний кривавий відбиток медальйону.

Ще один напис був знайдений за допомогою комп’ютерного дослідження зображення, яке було проведене декількома вченими – Г. Капланом, М. Алонсо, А. Маріоном у 1995 р. Ці вчені вказали на існування двох написів – з одного і другого боку обличчя людини з Плащаниці. Дослідження робилися у співробітництві з Паризьким інститутом оптики. Для них використовувалися мікроденсинометри. Найчіткішими були літери NECE, які, можливо, відповідають частині напису IN NECEM (це вирок смерті). Існування цих написів було вперше повідомлено аптекарем П’єро Уколотті у 1978 р., а згодом вони досліджувалися філологом А. Стоні, викладачем Католицького університету в Мілані[32].

Розп’яття та катування

Є підстави твердити, що тіло, огорнуте Плащаницею, було жертвою римського розп’яття. Не дивлячись на те, що цей спосіб страти використовували перси, фінікійці, греки та інші суспільства античності, розп’яття у римському світі особливе тим, що здійснювалося різними способами. Бичування незмінно передувало страті і застосовувалось перед виходом засудженого до місця страти; засуджений мусив нести перекладину свого хреста, його прибивали чи прив’язували до цієї перекладини, потім він піднімав хрест; замість хреста могла бути Т-подібна основа. На Плащаниці є ознаки, що доводять дані твердження, за винятком того, що руки під час бичування були підняті догори чи протягнуті над головою. Більше того, рани від бича і у боці були завдані римськими предметами. На відміну від зображень середньовічних художників, гантелеподібне зображення ран від бичування і їхнє розміщення групами з двох чи трьох точно співставляються з plumbatae (дробини), що прикріплювалися до кожного кінця багатопаскового римського flagrum (батога), зразок якого викопано у Геркуланумі. Рана у боці овальної форми і узгоджується зі зразками листоподібного наконечника lancea (списа), що зазвичай використовувався у охорони: рана відповідає типовому hasta (дротику), hasta veliaris (короткому дротику) чи pilum (метальному спису), що вживалися піхотинцями. Спис проколов бік Христа у місці, що, за Орігеном (ІV століття), розміщувалось, за римськими військовими звичаями, sub allas (нижче передпліч), де знаходиться рана на зображенні Плащаниці[33].

Археологами знайдено одинокий скелет розп’ятої людини, так званого Йоханнона у Giv’at Ha-Mivtar. Руки були прибиті до перекладини, очевидно, через зап’ястя (на зап’ясті, на радіальній кістці знайдено подряпину від цвяха, вона була відполірована і зглажена від тертя кістки до цвяха під час розп’яття, від агоній людина мусила активно рухатись). Ноги були прибиті одним цвяхом так, як показано на Плащаниці. На цвяхові, що проходив через п’яткову кістку, було знайдено сліди дерева (очевидно, з хреста). Початкова довжина цвяха, який повністю не зберігся, була 17-18 сантиметрів. Цікаво, що на Плащаниці є зображення трьох великих цвяхів, два з них видно частково, але один чітко видно у повну довжину – 16,8 см.[34]. За перетином сліда від цвяха у ранах на лівому зап’ясті, його можна порівняти з  цвяхом з базиліки Святого Хреста у Римі (його довжина 15 см, у перетині він є квадратом зі стороною 9 мм), який за традицією вважається знайденим при розкопках, які були здійснені за розпорядженням Костянтина Великого на Голгофі[35].

Поза тіла, що зображена на полотні, повністю відповідає розміщенню костей розкопаних поховань єсеїв у Кумрані, кладовище яких датується 200 р. до н.е. – 70 р. н.е.[36]

На Плащаниці виявлено зображення тернового вінку, який не відповідає уявленням у класичній іконографії. Цей вінок не є вінком, а є щось на зразок шолому (шапочки)[37]. Як відомо, для східних народів корона має вигляд шапочки, а не вінця, як у європейських народів.

Виявлено слабкі зобаження численних предметів (цвяхи, спис, губка на тростині, корона з колючок, молоток, батіг, щипці (кліщі), кості (для гри) і так далі), що супроводжують розп’яття[38]. Звичайно, наявність усіх цих зображень суперечлива, але фотографії Плащаниці широко доступні і кожен може для себе вирішити, зображені ці чи інші предмети на полотні, чи їх присутність надумана.

Тканина з погляду археології

Тип тканини

Якщо перевести розміри Плащаниці у філатеричні лікті, матимемо параметри 8х2 лікті. Слід зазначити, що така мірка використовувалась у Палестині протягом І століття н.е.[39].

З розповіді паломників 1104 – 1107 рр.: “Гріб Господній висічений у кам’яній стіні, як невелика печерка, з малими дверками, чотири локті в довжину і чотири в ширину. І як влізеш малими дверками в цю малу печеру, то з правого боку буде невелика лавка, яка висічена з того ж печерного каменя. І на тій лавці лежало тіло Ісуса Христа… Лавка ж, де лежало тіло Христа, в довжину чотири лікті, в ширину два лікті…”. Отже, поховальне ложе гробу Господнього співпадає з розмірами складеного вдвоє Туринського полотна[40].

Як відомо, тканина Плащаниці зіткана ялинкою 2/1. Ця технологія застосовувалась у Палестині в І столітті нашої ери. У 1953 році д-р Йонатан Аароні і команда ізраїльських археологів дослідили чимало печер у регіоні Нагал Гевер. За керамікою та іншими свідченнями, що були знайдені у печерах, археологічні пам’ятки датуються періодами двох Єврейських воєн, що мали місце у 70 та 135 роках. Між знахідками тканин був одинокий зразок жовтої шерстяної тканини з такою ж ткацькою основою – 2 до 1 у діагоналі[41].

Нитка для полотна була спрядена вручну, а тканина зіткана на ручному, примітивному ткацькому станку. В Європі ж після 1200 р. всюди використовувалась колісна прялка[42]. Кожне переплетення тканини складається з 70 – 120 ниток, що мають узор у визляді “Z” в напрямку годинникової стрілки, на противагу узору“S”, що йде в протилежному напрямку, популярному в Стародавньому Єгипті. Ця особливість дає підставу думати про сирійсько-палестинське походження походження полотна[43].

Такі тканини виробляли на Близькому Сході, зокрема у Сирії протягом ІІ ст.до н.е. – І ст.н.е., вони отримали назву “дамаск”. В інший час вони в цьому регіоні невідомі[44]. Тканину, практично ідентичну Плащаниці, знайдено археологами у фортеці-палаці Масада, в Палестині[45]. Тканина, зіткана ялинкою виявлена в Іраку, у 80 км від стародавнього Вавилону. Ця знахідка датується 140 р.до н.е. з можливістю похибки у 100 років[46]. Шматки шовку, який був витканий такою ж системою, що і Плащаниця, знайдені в Пальмірі. Інші схожі полотна походять з греко-римського періоду з Дура-Европос, Сирія[47]. Відомо також два невеликих єгипетських поховальних полотен ІІ ст., які зіткані тією самою технікою, що вживалась для виготовлення Плащаниці[48]. Професор технології ткацтва Туринської політехніки Франко Тесторе відзначає, що цю техніку ткацтва знали в Єгипті понад 3400 років до Христа і такі полотна використовувалися для виготовлення наметів (вживалася товства нитка). Ткання у вигляді перевернутого “V” надає полотну більшої міцності та довговічності. Дослідник Тімоссі стверджує, що деякі зразки полотен ІІ тисячоліття до н.е. та деякі зображення полотен ІІІ тис. до н.е. вказують на те, що така техніка переплетення і ткацтва була вже відома. Полотна із захоронень в Кгаї та Мірім (2405 р. до н.е.) містять переплетення по діагоналі (косі) під кутом 45º. У захороненнях в Антиної (Верхній Єгипет, початок ІІ ст. н.е.) знайдено фрагменти шовкових полотен з узорами, схожими на переплетення Плащаниці, але виконані технікою два на два, а не два на один. Слід зазначити, що й римляни в часи імператорів володіли технікою переплетень “риб’ячого скелета”[49]. Таке полотно не було дуже поширеним через дорожнечу[50], використання для Плащаниці дамаску свідчить про заможність Йосипа, що зазначено у Євангелії (“багата людина з Ариматеї” – Мт 27:57”)[51]. Хоч є одна цікава версія, висунута Ребеккою Джексон, вона базується на мультиспектральному аналізі деяких плям, походження яких важко пояснити. Дослідниця припускає, що полотно могло використовуватись на Останній Вечері як скатертина[52]. Хоч походження таких плям могло бути будь-яким, сама по собі версія цікава.

Ортодоксальні євреї настилали нову скатертину на святкування іудейської паски, щоб гарантувати чистоту і бездоганність споживання ритуальної їжі. На думку Ребекки Джексон, висока ймовірність того, що Йосип з Ариматеї був членом священного товариства (chevrah kidusha) – офіціного єврейського поховального товариства. Таким чином, він формально міг вимагати тіло Ісуса Христа у Пилата, але, ймовірно, не мав достатньо часу, щоб до настання заходу сонця знайти нову тканину для похорон і використав для поховання скатертину, яка під час Тайної Вечері один раз накривала стіл. Тканина Туринської Плащаниці відповідає всім вимогам, які характерні для єврейського савана тахріхім, і має достатні розміри, щоб слугувати скатертиною для пасхального столу на 13 чоловік[53].

Тип тканини і єврейська традиція

Д-р Раес знайшов змішання льону і шерсті у Плащаниці. За єврейським законом, існував жорский контроль за вживанням подібних сумішей. Так, в одному з законів сказано: “Шерсть і льон у чистому виді заборонені законом Різних видів”, тобто заборонялось поєднання двох різних видів волокон для тканин, які використовувались для одягу. Але були винятки, зокрема, для поховальних саванів. В законі сказано: “Тканина для трупа чи сідел не підлягає закону про Різні види”[54].

Плащаниця і єврейська поховальна практика

Практика покладення рослин у поховання

Як відомо, на Плащаниці було знайдено пилок багатьох рослин та їх зображення. У давніх євреїв поховання складалося з двох фаз. Початкова фаза, яка тривала біля року, полягала у тому, що тіло клали для розкладу. Практикували і “вторинне поховання”: кістки збирали для того, щоб перемістити у спеціальне поховальне місце. Протягом І століття нашої ери кісткові ящики чи оссуарії, як вони відомі, служили вмістилищем, де збирали людські рештки. Один такий оссуарій знайдено в Єрусалимі, він вміщував поховання, зверху якого лежав букет квітів[55]. У 13 з 15 оссуаріїв, що містили залишки 35 чоловік, була рідина, що законсервувала вміст поховальних скриньок. Тут добре збереглися рослини, у тому числі букети зів’ялих квітів чи сплетені колоски злаків[56]. Донині православні і копти під час богослужінь, що пов’язані зі смертю і похованням Христа, кладуть квіти на EPITAPHIOI, літургійну скатертину, що відображають покладення Христа у гріб[57].

Дослідження розкопок єврейського кладовища на віллі Торлонія у Римі (І століття) дозволило встановити єврейські поховальні звичаї з використанням пахощів, які клали у могилу довкола тіла. Можливо, ці пахощі були представлені, окрім алое та мірри, також нардовою олією[58]. Важливими є і розкопки у базиліці Гробу Господнього, під час яких виявили “Анастазис” – зображення Воскресіння часів імператора Костянтина Великого (306 – 337 рр.). Ці розкопки підтверджують те, що печера, викладена мармуром і вшанована як Гріб Господній, є дійсно новою усипальницею, куда Йосип з Ариматеї вніс окривавлене тіло Христа, яке було загорнуте у Плащаницю[59].

Полотно, що вживалось для поховання

У стародавньому світі існувало два основних поховальних звичаї – спалення (crematio) і поховання в землю (inhumatio). Поховання тіла померлого в “цілому вигляді” дотримувались стародавні перси, єгиптяни та євреї. Тонка льняна матерія, яка називалась по-грецьки “сіндон” – плащаниця або саван, як свідчить Геродот, застосовувалась при похованні ще у Стародавньому Єгипті: “обмивши померлого, огортають все його тіло льняним сіндоном”[60].

Талмудист Кон-Шербок вказує на те, що для поховальної практики у євреїв шився спеціальний поховальний одяг, який був легко сшитий нитками для того, щоб він легко відділявся від тіла після смерті і не перешкоджав тлінню тіла. Цей звичай відповідав Писанню, де зазначається: “із пороху ти створений, у порох ти перетворишся”. Кон-Шербок зазначає, що згідно Вавилонського Талмуду один шмат полотна не використовувався як саван[61].

Але у Єрусалимському Талмуді йдеться про поховання раввина, ІІ століття нашої ери Юди Патріарха: rbqn dha nydsb ybr “Раввин був похований в одній льняній плащаниці (без іншого одягу)”. Єврейське слово dna, “один” означає, що йдеться про одиноке полотно, розмір якого достатній для того, аби огорнути тіло, також – раввин був похований голим. Крім того, Будж, завідуючий Департаментом Єгипетських старожитностей у Британському музеї, вказує на випадки використання одиноких плащаниць поміж єгиптянами. Він зазначає: “Кожна могила вміщувала мумію, яка була загорнута у великий відріз коричнувато-жовтого полотна, що було цільним”. Нещодавно Карол Андруз, також з Департаменту Єгипетських старожитностей Британського музею, зазначив у дискусії про єгипетські мумії, що нормальна плащаниця мала більш як 14,5 футів (4,5 м) довжини та 4 фути (1,2 м) ширини, огорталась так, щоб захоплювати ноги та голову[62].

Рабин Альфред Леві про звичаї поховання померлих І століття н.е. каже наступне. Після смерті очі та рот померлого закривали і ноги складали у правильну позицію, а потім тіло клали в особливу, великого розміру тканину – тахріхім, льняну тканину, і клали на рівну поверхню. Коли збирались ховати померлого, тіло виймали з савану, обмивали водою і змащували або посипали прянощами. Потім тіло одягали у звичайний одяг. Закінчували підготовку до поховання тим, що кожну частину тіла обв’язували вузькими пеленами зі смолистими пахощами, за звичаєм, який був, ймовірно, взятий з Єгипту, а потім загортали померлого у поховальне полотно і зав’язували його шнурками. Процес приготування до поховання тривав досить довго, але якщо через брак часу не можна було дотриматись усіх поховальних обрядів, померлого одразу ж ховали у поховальному савані – тахріхім. Залишити ж тіло нагим, без поховального полотна, вважалось ганьбою для всього народу[63].

[1] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.7 з 18.

[2] Hart Jeffrey. A Photograph of Jesus? (Book review “The Blood and the Shroud: New Evidence That the World’s Most Sacred Relic Is Real”, by Ian Wilson)// Britannica.com (http://www.britannica.com/bcom/magazine/article/0,5744,44044,0.html), 1.02.00, (05.18.98). – С.2 з 3.

[3] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.1 з 18.

[4] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.1 – 2 з 18.

[5] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

[6] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 з 20.

[7] Schwortz Barrie M. Shroud History// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/history.htm), 04.08.99, (1996). – С.14 з 21.

[8] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[9] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.9 з 50.

[10] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[11] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.4 з 15.

[12] Беляков Александр. О тайне происхождения образа на Туринской Плащанице. (http://www.shroud.ortodoxy.ru/belyev1.htm), 16.09.99. – С.4 з 15; Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[13] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[14] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[15] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.1 з 20.

[16] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.2 – 3 з 20.

[17] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 80.

[18] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 з 20.

[19] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.6 з 20.

[20] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 80.

[21] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 49.

[22] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 – 6, 8 з 20.

[23] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 81.

[24] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 129 – 130.

[25] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.3 – 6, 8 з 20.

[26] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.6 – 7 з 20.

[27] Dalleur Ph. The Shroud of Turin. A bit of history…//(http://users.win.be/W0003740/sm/hisuaireus.html), 25.11.99. – С.2 з 4.

[28] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.9 з 20.

[29] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.12 з 20.

[30] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.13 з 20.

[31] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.13 з 20.

[32] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 81.

[33] Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.11-12 з 50.

[34] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.6,14 з 20; Meacham William. The Authentification of the Turin Shroud: An Issue in Archaelogical Epistemology// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/meacham2.htm), 28.08.99, (червень 1983). – С.12 з 50.

[35] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 37.

[36] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 44.

[37] Rosliny, ktore na Calune pozostawily swoj slad (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/slady.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 7.

[38] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.14 з 20.

[39] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.1 з 10.

[40] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 56.

[41] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.2 з 18.

[42] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 57.

[43] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 11.

[44] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.4 з 15.

[45] Cloth from the Masada Fortress and their Implications in the Quest for the Historical Jesus (http://historicaljesusquest.com/linen-cloth.htm), 12.05.2004. – С. 1 з 2.

[46] Od rosliny do calunowego plotna i jego skladu chemicznego (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/odroslin.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 3.

[47] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 13.

[48] Od rosliny do calunowego plotna i jego skladu chemicznego (з книги Silviano Scannerini. Mirra, aloes, pylki i inne slady. Analiza botaniczna Calunu)// Calun Turynski (http://www.calun.org/strony/mirra/odroslin.html), 22.11.00 (1997). – С.1 з 3.

[49] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 13 – 14.

[50] Kilmon Jack. The Shroud of Turin. Genuine artifact or manufactured relic?// Historian net (http://www.historian.net/shroud.htm), 25.11.99, (1998). – С.2 з 10.

[51] Каледа Глеб. Плащаница Господа нашего Иисуса Христа//(http://www.zhizn.ortodox.ru/material/mat125.htm), 11.08.99, (1997). – С.4 з 15.

[52] 1999 Shroud of Turin International Research Conference… an overview of developments// Shroud of Turin Center (http://members.aol.com/turin99/confer.htm), 25.11.99, (1999). – С.5 з 5.

[53] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 60.

[54] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 з 18.

[55] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.6 з 18.

[56] Lombatti Antonio. Doubts Concerning the Coins Over the Eyes// The Shroud of Turin Website, (http://www.shroud.com/lombatti.htm), 25.11.99, (1997). – С.14 з 20.

[57] Марінеллі Еммануела. Саван – Туринська Плащаниця / Пер. Завальнюк В.М. – Львів, 2002. – 184 с. – С. 32.

[58] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 19.

[59] Новелли Д. Туринская Плащаница: вопрос остается открытым. – М.: Издательство Францисканцев, 2000. – 72 с. – С. 20.

[60] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 45.

[61] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 з 18.

[62] Maloney Paul C. Science, Archaeology, and the Shroud of Turin// The Sceptical Shroud of Turin Website (http://humanist.net/appro-sindone/maloney.html), 25.11.99, (1998). – С.3 – 4 з 18.

[63] Синельников В. Туринская плащаница на заре новой эры. – Издание Сретенского монастыря, 2002. – 176 с. – С 47 – 48.