Іоанн Павло ІІ

Іоанн Павло ІІ

Іоанн Павло ІІ

Іоанн Павло ІІ – Папа миру

Зрозумівши одного разу по-справжньому, що ми є братами і сестрами в єдиному людстві, ми зможемо визначати наше ставлення до життя у світлі солідарності, яка нас об’єднує. Це особливо слушно щодо основного і загального проекту миру.

Іоанн Павло ІІ

Святий Іоанн Павло ІІ (18 травня 1920 – 2 квітня 2005)

На Західній Україні, зокрема у Львові, католики об’єднані у три окремі конфесії – Греко-Католицьку Церкву, Римо-Католицьку Церкву та Вірменську Католицьку Церкву[1]. Тому приїзд Папи до України є особливо актуальним, оскільки діяльність Католицької Церкви тривалий час була забороненою в Україні і приїзд її голови є визнанням значної її ролі у релігійному житті нашої держави. 6 листопада 2000 року було остаточно визначено дату приїзду в Україну Папи Римського Іоанна Павла ІІ.

Президент України Леонід Кучма видав розпорядження «Про організацію державного візиту в Україну Глави Держави Ватикан Папи Іоанна Павла ІІ», який планувався на другу половину червня 2001 року. Згідно з цим розпорядженням утворено організаційний комітет з підготовки та проведення візиту Папи Римського. Його очолює міністр закордонних справ України Анатолій Зленко[2]. Канцелярія Святого престолу повідомила, що Понтифік під час поїздки в Україну зустрінеться з українськими католиками і сподівається, що зможе вплинути на розвиток мирного діалогу між Церквами. Про відстрочку візиту, чого вимагає Українська Православна Церква, не йдеться взагалі. Тому українське МЗС вже запланувало відкрити у львівському аеропорту консульський пункт нашого зовнішньополітичного відомства. Під час візиту Папи Римського до Львова, за попередніми підрахунками, столицю Галичини планують відвідати майже півтора мільйони прочан[3].

Однак перешкодою номер один на шляху Папи до України стала Російська Православна Церква, яка вважає Україну своєю канонічною територією. Цілком ймовірно, що саме з подачі Патріарха всея Русі Алексія І президент Володимир Путін «передумав» запрошувати Іоанна Павла ІІ до Москви. Перешкодою номер два обіцяє стати 30-мільйонна Українська Православна Церква (УПЦ), яка перебуває під духовною опікою Росії. Духовенство УПЦ переконане, що «ніякого добра від приїзду Папи не буде». Мовляв, це призведе до посилення позицій Ватикану і чергового загострення конфлікту між греко-католиками та православними, насамперед в Західній Україні[4].

Іоанн Павло ІІ є главою Вселенської Церкви, до якої належить понад мільярд жителів нашої планети, і важливою особою на сцені світової дипломатії, залишаючись одночасно польським патріотом, польським філософом, польським поетом і польським політиком[5].

Іоанн Павло – політичний довголітній лідер: на Апостольському Престолі з 1978 року і по сьогоднішній день активно займається релігійною, політичною та суспільною діяльністю. Правління Папи носить монархічний характер, він править довше, аніж деякі диктатори минулого (Сталін, Франко). У Ватикані відсутні політичні партії, які могли б вплинути на політику Папи, тому велику роль відіграють особисті якості Святого Отця. Церковні собори не мають вирішального впливу на політику Папи, оскільки їхні рішення набирають сили саме після його підпису. У цьому полягає відмінність від православних, де собор може безпосередньо впливати на патріарха своїми рішеннями через правову зверхність.

Папа об’їздив всі куточки землі, практично всі країни світу. Він вирішив особисто брати участь у творенні нового світу, який мав би замінити старий – світ воєн та несправедливості.

Папа має великий духовний вплив у світі, що особливо важливо тоді, коли політичні засоби безсилі.

Важливе місце належить Папі у розвалі соцтабору. Це особливо актуально для України, оскільки Папа не лише відіграв вирішальну роль у зруйнуванні старої політичної структури Східної Європи, а й виступає за побудову розвиненого та соціально справедливого суспільства на цьому терені, закликаючи багаті країни допомогти тим, хто постраждав від засилля комунізму, і застерігаючи їх від експлуатації постраждалих країн.

У нинішнього Вікарія Христа не така «важка рука», як у декого з його попередників у ХХ столітті, але Іоанн Павло ІІ ніколи не поступався своїми принципами. Він був безжалісним до тих, кого вважали ворогом Церкви, оголошував хрестовий похід проти комунізму, тероризму, націоналізму у його гірших проявах. На думку експертів, його безсумнівна і чи не найголовніша заслуга полягає в тому, що він перетворив «батька» католиків у трибуна, до якого змушений прислухатися увесь світ і який може оцінювати не лише релігійні догми, але й суспільні цінності, висловлюватись і впливати на певні політичні, соціальні і навіть економічні процеси[6].

Папа вважає, що діяльність Церкви повинна впливати на всі сфери людського життя, оскільки Христос прийшов спасти всіх людей. Він відомий своєю миротворчою, екуменічною діяльністю. Святий Отець виступає за зближення усіх націй, релігій, світоглядів, за творення єдиного людського соціально справедливого суспільства, яке було б побудоване на принципах людської моралі, які проповідуються Святим Письмом і які близькі усім людям усіх віросповідань.

Іоанн Павло ІІ є Папою усіх людей, усіх країн і кожного зокрема. Його можна не вважати своїм релігійним чи політичним лідером, але він є, безумовно, духовним лідером світового значення, його ідеї прогресивні, спрямовані у майбутнє, а їх втілення реальне вже зараз, за умови бажання світового співтовариства до об’єднання і спільних дій. Тільки так можна вирішити загальнолюдські проблеми – спільними зусиллями і зусиллями кожного зокрема.

Слово до читачів професора Заборовського Ярослава Юрієвича

Розділ І. Папа Іоанн-Павло ІІ: пошуки та становлення особистості

Дитячі та юнацькі роки Кароля Войтили

Роки німецької окупації і майбутній Папа

Молодий священик Кароль Войтила

Єпископ і кардинал

Перший слов’янин на Апостольському Престолі

Розділ ІІ. Миротворча діяльність Папи

Іоанн Павло ІІ та Українська Церква

Іоанн Павло ІІ – Папа новатор

Джерело натхнення Іоанна Павла ІІ

Міжнародна діяльність Папи

Іоанн Павло ІІ та Європа

Боротьба з расизмом, антисемітизмом, за національне примирення

Екуменічна діяльність Папи

Діяльність, спрямована на міжрелігійне примирення

Боротьба за права людини

Боротьба проти мілітаризації та гонки озброєнь

Недопустимість використання релігії для виправдання насильства

Боротьба проти мафії та тероризму

Соціальна програма Понтифіка у країнах третього світу

Викриття вад капіталізму

Роль Папи у розвалі соціалістичного табору

Боротьба Іоанна Павла ІІ за мир

Розділ ІІІ. Папа ХХІ століття

Візит Іоанна Павла ІІ в Україну

Останні роки життя Папи

Література до книги Олександра Федоріва та Ольги Михайлів “Іоанн Павло ІІ – Папа миру”

Прихований портрет як теорія виникнення зображення на Туринській Плащаниці

Художниця і мистецвознавец Ізабель Пічек довела, що Туринську Плащаницю неможливо намалювати

Художниця і мистецвознавец Ізабель Пічек довела, що Туринську Плащаницю неможливо намалювати

Деякі вчені пов’язали можливість виникнення зображення з тим, через багато років зображення може “проявлятись”. Жан Фольскрінгер, голова Паризького об’єднання аптекарів, привів для прикладу те, що через багато років зображення виникає через контакт рослин з папером. Continue reading

Діяльність бактерій як теорія виникнення зображення на Туринській Плащаниці

Теорія діяльності бактерій не пояснює властивостей зображення, наприклад деталізації чи тривимірних властивостей

Теорія діяльності бактерій не пояснює властивостей зображення, наприклад деталізації чи тривимірних властивостей

Цю теорію представила команда вчених, яку очолюють Леонсіо Гарца-Вальдес, д-р медицини, ад’юнкт-професор мікробіології і Стефен Маттінглі, д-р філософії, професор мікробіології. Д-р Гарца – педіатр з Сан-Антоніо і археолог, займається експертизою доколумбійських артефактів. Д-р Маттінглі, президент Техаського відділення Американського товариства мікробіології, добре відомий дослідженнями стрептококів групи В та хвороб новонароджених [1]. Continue reading

Випромінювання тіла як версія походження Туринської Плащаниці

Позитив і негатив зображення обличчя з Плащаниці

Позитив і негатив зображення обличчя з Плащаниці

Вже у 1930 р. Ножуер де Маліан сформулював гіпотезу, яка пояснювала утворення зображення на Плащаниці під впливом світлового випромінювання, пов’язаного з воскресінням Христа. У 1966 р. британський вчений Ж. Аше повернувся до цієї гіпотези. Згодом цей погляд підтримали деякі вчені, серед яких був Ж.Б.Юдіка Кордіглі. Було проведено експерименти із застосуванням різних джерел тепла. Було встановлено, що злегка обпалені волокна прозорі і мають значну схожість у фізичних та хімічних властивостях з волокнами зображення на Плащаниці. Однак зображення на Плащаниці під впливом ультрафіолетового випромінювання не випромінює світлових променів, які випромінюють підгорілі ділянки [1]. Continue reading

Святий Андрій Боболя

Святий Андрій Боболя

Св. Андрій Бобо́ля (польскою мовою. św.Andrzej Bobola) був народжений 30 листопада 1591 у місті Страхоцін Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства у Польщі, упокоївся 16 травня 1657 року в місті Янові (Іванові), Брестської області у Білорусі. Хоч він є польським римо-католицьким святим, священномучеником, ченцем єзуїтського ордену, він діяв на українських та білоруських етнічних землях. Continue reading

Версія про мистецьке походження Туринської Плащаниці

Ізабель Пічек довела, що Плащаниця не могла бути намальованою

Ізабель Пічек довела, що Плащаниця не могла бути намальованою

У “Меморандумі Д’Арсі” зазначається, що приблизно у 1355 році в церкві міста Лірей з’явилась плащаниця, на якій хитрим чином зроблене подвійне зображення, яке видавалось за справжнє поховальне полотно Христа. Зазначалось, що ця Плащаниця привертала натовпи паломників і була створена, щоб збирати гроші. У цей самий час єпископ Труа Генрі де Пуатьє провів слідство і встановив, що зображення на Плащаниці намалював художник, ім’я якого не називалось [1]. Continue reading

Вапорографія як версія походження зображення на Туринській Плащаниці

Туринська Плащаниця - не тільки реліквія, а й загадка для науковців

Туринська Плащаниця – не тільки реліквія, а й загадка для науковців

Уперше теорію вапорографії запропонував архидиякон храму Святої Софії Георгій, який висловив припущення, що нерукотворний образ виник буквально через “випаровування смерті на обличчі Спасителя” [1]. У своїй промові з нагоди перенесення Мандиліону з Едесси до Константинополя Григорій твердив, що образ на Мандиліоні сформувався за допомогою поту і крові і води з боку Спасителя [2]. Continue reading

Фотографія як версія походження Туринської Плащаниці

Секондо Піа зробив першу фотографію Плащаниці

Секондо Піа зробив першу фотографію Плащаниці

Нещодавно вийшла книга під заголовком “Туринська Плащаниця: чиє зображення? Вражаюча правда відповідає на запитання” (“Turin Shroud: In whose image? The shocking truth unveiled”). Співавторами цього видання були Лінн Пікнет і Клів Прінс. Вони висунули версію, що Туринська Плащаниця була зроблена Леонардо да Вінчі у 1492 році. Основними тезами цієї книги такі [1]: Continue reading

Короткий виклад висновків STURP

Кімната, в якій було обладнання для дослідження Плащаниці в 1978 році

Кімната, в якій було обладнання для дослідження Плащаниці в 1978 році

У 1978 році велика команда науковців з усього світу, більша частина з яких була членами Shroud of Turin Research Project (STURP), провела два роки у підготовці тестів, що повинні були зібрати велику кількість даних з Туринської Плащаниці за відносно короткий проміжок часу. Першочерговим завданням STURP було визначення наукових властивостей зображення на Туринській Плащаниці і як воно утворилось [1]. Ще одне завдання – вияснити природу кров’яних плям [2]. Continue reading

Туринська Плащаниця та іконографія

Порівняння обличчя з Плащаниці та ікони Христа 5 століття з монастиря святої Катерини на Синайському півострові

Порівняння обличчя з Плащаниці та ікони Христа 5 століття з монастиря святої Катерини на Синайському півострові

Знайдення у 525 році Мандиліону у стінній ніші в місті Едесса (сучасна Урфа) на півночі Месопотамії радикально вплинуло на канон зображення Ісуса Христа. До VІ століття його зображали круглолицим, без бороди і з коротким волоссям, щось на зразок імператорів чи грецьких богів [1]. Але з ІІ-ІV століття відомі ранні зображення, на яких Христос був з бородою, з семітичним обличчям, що більш близьке до зображення на Плащаниці [2]. Тобто єдиного канону не було, та все ж існувала певна традиція, яка проявлялась у деяких зображеннях. Зокрема, Євсевій у своїй Церковній історії говорить, що бачив прижиттєві портрети Христа і апостолів [3]. Continue reading