Джерело натхнення Іоанна Павла ІІ

Молитва - джерело натхнення Іоанна Павла ІІ

Молитва – джерело натхнення Іоанна Павла ІІ

Друзі, які знають Войтилу здавна, вважають, що молитва і християнська медитація є головними джерелами його фізичної і розумової сили, а також вражаючої здатності відновлювати енергію – незважаючи на вбивчий графік ватиканського життя і вимотувальні поїздки по усьому світу [132]. Іоанн Павло ІІ в основу своєї діяльності, в тому числі миротворчої, поставив принципи, які випливають зі Святого Письма, з вчення Ісуса Христа, принципи, близькі кожній людині, незважаючи на релігійну, чи національну, чи расову приналежність. Continue reading

Іоанн Павло ІІ – Папа-новатор

Святий Папа Іоанн Павло ІІ

Святий Папа Іоанн Павло ІІ

Ще недавно Церква була предметом нападів різних лівих і ліберальних кіл, а тепер Папа не лише відбиває ці напади, але й атакує лібералізм, комунізм і капіталізм, вказуючи на їхні хиби і недоліки. Іоанн Павло ІІ дисциплінує Церкву, бо знає, що без цього не зможе її об’єднати. Він виступає проти різних вад суспільства – проти контрацепції, абортів, гомосексуалізму, служіння літургій без священиків, висвячення жінок на священиків тощо. Папа підтримав «Opus Dei» та так звану організацію «новонароджених» християн-католиків [121]. Continue reading

Іоанн Павло ІІ та Українська Церква

Проповідь Іоанна Павла ІІ у Львові

Проповідь Іоанна Павла ІІ у Львові

Голова Української Церкви, кардинал Йосиф такими словами привітав папу: «Ми, українці, що належимо до тієї самої великої слов’янської родини народів, що і новообраний Папа, радіємо обранню кардинала Кароля Войтили на Вселенського Архієрея. Радіємо також і тому, що новий Папа був членом ієрархії страждучої Церкви. Він знає, що означає терпіти, бути переслідуваним, не мати прав. Він знає, що таке безбожний комунізм, він теж знає, що таке спрага за правдою. Минулого року, на своїх реколекціях, він нам: «Ніколи не можна відмовляти людині права на правду». З цих слів можна зробити висновок, що він буде відважним оборонцем Божих прав і прав людини в світі. Між найбільш потребуючих цих прав є наша Церква і наш український народ, що вже від літ змагається за осягнення цих прав, на жаль, без належної помочі і зрозуміння. Сподіємось, що тепер будемо мати поміч, і цього сподівається передусім наша Українська Церква… Церква вибором Папи Іоанна Павла ІІ обрала новий напрям, сподіємось, з новою і свіжою думкою для життєвих і пекучих проблем Церкви».

У свою чергу Іоанн Павло ІІ визнає заслуги Української Греко-Католицької Церкви. Так, в апостольському листі з нагоди 400-річчя Берестейської унії він пише: «…Українська Греко-Католицька Церква запитає себе про те, яке значення має для неї повна єдність з Апостольським Престолом, а також і про те, що ця єдність означатиме для неї в майбутньому. Вона з покірною вдячністю прославлятиме Бога за свою героїчну вірність Петровому Намісникові і, просвічена Святим Духом, зрозуміє, що саме ця вірність вимагає сьогодні від неї ревної праці для єдності усіх Церков. За цю вірність в минулому вона заплатила стражданнями і мучеництвом, але все це є жертвою, принесеною Богові, щоб всеблагати в Нього бажану єдність» [117]. У посланні українським католикам з нагоди 1000-ліття Хрещення Київської Русі Папа зазначає: «Апостольський престол має особливе ставлення до вашої Церкви, бо за свою історію вона неодноразово доводила приналежність до Риму, не виключаючи і найвищого доказу мучеництвом».

Іоанн Павло ІІ прилетів до Львова

Іоанн Павло ІІ прилетів до Львова

У своєму виступі перед українцями Перемишля у соборі, який був переданий Українській Католицькій Церкві, Іоанн Павло ІІ сказав: «І хвала Господу – у всіх своїх дітях вона [УКЦ] була у приниженні істинно рабою Господньою. Жоден єпископ не зрікся своєї віри і не відступився від Петрового каменю, незважаючи на всі старання переслідувачів. У роки гонінь Церква подарувала світу сотні і тисячі мучеників. Багатьох ми знаємо по іменах, але багато відомо одному Господу. Всемилостивий Бог дозволив Церкві візантійсько-українського обряду навіть серед переслідувань не втратити обох своїх визначних особливостей: непохитної вірності традиції східного християнства і непохитної єдності з Апостольським Престолом. Якою щирістю дихають слова мого брата кардинала Любачівського: «…Ми невід’ємна частина Вселенської Церкви, ми Церква Київської традиції у єднанні з каменем Петровим, з яким і всі православні Церкви були єдині у перше тисячоліття християнства».

Навіть перебуваючи в Бразилії, Папа відвідав українську общину і заохотив до збереження національної самоідентичності: «…Будьте вірні заповідям Божим, будьте чесними громадянами держави, в якій живете. Шануйте свій обряд, любіть його, бо він береже вашу національну тотожність…» [118]. Не забув про українську громаду Понтифік і під час візиту до Канади у 1984 році. У храмі св.Михайла відбулась екуменічна молитва, а на «Виставковому стадіоні» Папа відслужив Літургію для 60 тисяч українців і поляків [119].

Великого значення надає Іоанн Павло ІІ Українській Католицькій Церкві в екуменічному русі». У листі до кардинала Йосифа він пише: «…Екуменічні змагання наших днів, що означають схильність до взаємного зближення і спілкування – передусім між Церквами західного і східного світу – не можуть… применшувати значення і користі поодиноких спроб відновлення єдності Церкви, що мали місце в минулих століттях і мали, хоч і частковий, успіх. Як документ цієї правди є Ваша Церква між іншими католицькими східними Церквами, які мають свій власний обряд [120].

Велику роль Папа відводить Україні як місцю, де стикаються східна та західна культури. Відзначає також велику роль Церкви, що виникла внаслідок хрещення Русі, у євангелізації континенту. В апостольському посланні «Euntes in mundum» («Ідіть по всьому світу»), присвяченому 1000-літтю Хрещення Київської Русі, Папа пише: «Наслідуючи мого попередника, Пія ХІІ, який побажав урочисто відсвяткувати 950-літній ювілей Хрещення Русі, і я хочу цим Посланням уславити і подякувати невимовному Богові-Отцеві і Синові і Святому Духові, що покликав до віри і благодаті багато народів і націй, доньки і сини яких сприйняли християнське надбання того хрещення, здійсненого у Києві. У східних регіонах європейського континенту це перш за все народи російський, український і білоруський. Завдяки справам Церкви, що отримала початок від хрещення у Києві, цей спадок перейшов за Урал, до багатьох народів Північної Азії, аж до Тихоокеанського узбережжя, навіть ще далі».

Перший слов’янин на Апостольському Престолі

Щойно обраний Іоанн Павло ІІ

Щойно обраний Іоанн Павло ІІ

Якщо і були у Кароля Войтили якісь передчуття щодо свого майбутнього, коли на початку жовтня він приїхав до Риму на другий вже в 1978 році конклав, то зовнішньо це ніяк не проявилося [106]. В Італії склалася криза – фінансовий і урядовий скандал навколо таємничої масонської ложі П-2 кинув тінь на добре ім’я багатьох провідних італійських політичних та урядових діячів, не обминувши і Римської курії. Скандал, як визнав кардинал Круль, вплинув на остаточне рішення іноземних кардиналів на користь неіталійця. Це була одна з найбільших таємниць жовтневого конклаву [107]. Continue reading

Кароль Войтила стає єпископом і кардиналом

Кардинал Кароль Войтила

Кардинал Кароль Войтила

Кароль Войтила був посвячений у сан єпископа 28 вересня 1958 року у Вавельському катедральному соборі. Офіційним девізом він вибрав собі латинське «Totus tuus» («Весь твій»), взяте з праць бретонського святого Людвіга Марії Гріньйон де Монтфора, з «Трактату», який прочитав під час війни на фабриці «Сольвей» і де знайшов релігійне натхнення. З тих пір до нашого часу на кожному документі і листі, що виходять з-під руки К. Войтили, в правому верхньому кутку розміщений цей девіз [74]. У першому своєму папському посланні згадав посвячення: «Тієї хвилини, що була тяжкою і сповненою страху, мусив із синівською відданістю вручити себе Діві Марії, яка у таємниці Христа завжди живе і діє як Мати» [75]. Continue reading

Молодий священик Кароль Войтила

Молодий священик Кароль Войтила

Молодий священик Кароль Войтила

Тринадцятого жовтня 1946 року кардинал А. Сапєга посвятив К. Войтилу в сан субдиякона, а через тиждень – диякона. Того самого дня, 20 жовтня, К. Войтила попросив про проведення тайни посвячення, підтвердивши під присягою, що він повністю визнає обов’язки, які бере на себе, і що робить це «з абсолютно доброї волі». 1 листопада, у День всіх святих, кардинал А. Сапєга у своїй особистій капелі посвятив Кароля Войтилу у священнослужителі Римо-Католицької Церкви[46]. Згодом Папа згадував: «Місцем моїх свячень була приватна каплиця Архієпископів Краківських. У тій каплиці, коли співали Veni Creator Spiritus… лежачи хрестом, я очікував на момент рукопокладення. Це дуже хвилюючий момент. Кожне священиче покликання у своєму найглибшому змісті є великою таємницею, є даром, який цілковито змінює людину. Кожен із нас, священиків, переконується у цьому протягом цілого свого життя. Перед величчю цього дару ми відчуваємо, як дуже до нього не доростаємо»[47]. Continue reading

Роки німецької окупації і Іоанн Павло ІІ

Молодий Кароль Войтила

Молодий Кароль Войтила

Іоанн Павло ІІ пише у спогадах: «…Вибух війни докорінним чином змінив ситуацію у моєму житті. Університетські професори справді намагалися розпочати новий академічний рік, але заняття тривали тільки до 6 листопада 1939 року. У цей день німецьке керівництво скликало усіх професорів на збори, які закінчилися вивезенням цих вельмишановних людей науки до концентраційного табору у Заксенгаузен. На цьому у моєму житті переривається період полоністичних студій і починається період німецької окупації, під час якої я передовсім намагався багато читати та писати. Саме у тому періоді і постали мої перші юнацькі літературні твори». Continue reading

Святий Грюст

Храм святого Грюста у Лланрісті

Храм святого Грюста у Лланрісті

Святий Грюст жив в VІІ столітті, проповідував християнство в Денбіширі, пам’ять – 1 грудня. Святий Грюст був сином принца і принцеси, внуком короля Урієна. Його вшановують в Уельсі, особливо шанують в поселенні Лланріст, яке походить від імені святого (ім’я іноді пишеться як Grwst, а назва поселення – Llanrwst) в графстві Денбішир, засновником якого він вважається.

Святий Діомма

Замок та озеро у Дроморі поблизу Кілдімо

Замок та озеро у Дроморі поблизу Кілдімо

Святий Діомма з Кілдімо (Ірландія) жив в V столітті, пам’ять – 12 травня. Святий Діомма навернув святого Деклана та інших святих. Є покровителем Кілдімо, графство Лімерік, Ірландія.