Святий Грегоріо Барбаріго

Святий Грегоріо Барбариго

Святий Грегоріо Барбариго

Святий Грегоріо Барбаріго народився 16 вересня 1625 року у Венеції, помер 18 червня 1697 році у Падуї. Був кардиналом, дипломатом, богословом.

На державній службі у Венеції

Грегоріо Барбаріго народився в палаццо Барбаріга у місті Венеція, в знатній венеціанській сім’ї, в родины було багато венеціанських чиновників і навіть дожі. Його батьком був сенатор Джованні Барбаріго, мама померла від чуми, коли Грегоріо було шість років.

Юнак отримав максимально хорошу освіту, яка тільки можлива була у той час. Юнака готували до дипломатичної кар’єри. У 1643 році 18-літній юнак став секретарем і помічником венеціанського посланця Альвізе Контаріні, який приймав участь у мирних переговорах у Мюнстері, за підсумками яких у 1648 році був підписаний Вестфальський мир.

У Мюнстері він познайомився з папським нунцієм Фабіо Кіджі, який згодом став папою Олександром VII. Зустріч з цією людиною сильно вплинуло на Грегоріо, і задумався над тим, чи не обрати йому церковну кар’єру. Після повернення з Мюнстера до Італії Барбариго захистив у Падуанському університеті докторську дисертацію по праву, але він далі думав, як зв’язати своє життя з Церквою.

Священик і єпископ

Грегоріо став священиком у 30-літньому віці в 1655 році, рукоположив його венеціанський патріарх Джанфранческо Морозіні, після чого папа Олександр VII, з яким Барбаріго вже був знайомий, викликав його до Риму. Коли у 1656 – 1657 роках у Римі була епідемія чуми, Папа залишився у місті, а Грегоріо доручив підбадьорювати жителів, і він пішки обходив квартали у Римі, в яких було найбільше хворих, надавав людям допомогу, така діяльність зробила його дуже популярним у народі.

В 1657 році Барбаріго став єпископом міста Бергамо. У 1660 році був призначений Олександром VII кардиналом. У 1664 році став єпископом Падуї, у 1677 році став кардиналом-священиком з титулом церкви Сан-Марко.

Греоріго був прихильником рішень Тридентського собору, опікувався освітою священиків та парафіян. Зокрема він розширив і реформував семірарії в Падуї, Бергамо. Щоб купити споруду, в якій розмістилася оновлена семінарія в Падуї, він продав свої фамільні дорогоцінності. Заснував бібліотеку та типографію в Падуї, типографія стала однією з передових типографій свого часу, друкувала не тільки на латинській мові, але й на грецькій, арабській, вірменській і персидскій мовах.

Помер в Падуї 18 червня 1697 року, похований у соборі Падуї. Був беатифікований Климентом XIV у 1771 році, канонізований Іоанном ХІІІ у 1960 році. Пам’ять – 18 червня.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × 4 =