Викриття вад капіталізму

Зустріч Іоанна Павла ІІ і президента США Рональда Рейгана

Зустріч Іоанна Павла ІІ і президента США Рональда Рейгана

Цікавим напрямком діяльності Понтифіка є боротьба як проти комунізму, так і проти вад капіталізму. У своєму посланні «Справедливість кожного – джерело миру для всіх». Папа зазначає: «Існує небезпека, що країни й цілі регіони світу, які мають невеликий фінансовий чи економічний потенціал, будуть виключені зі спільної економічної системи. Бо деякі мають багаті ресурси, але не можуть їх використати з різних причин, як от суспільні заворушення та внутрішні конфлікти, брак відповідних структур, сплюндрування природнього середовища, загальна корупція, злочинність тощо. Глобалізація має поєднуватися з солідарністю. Тому слід особливо допомогти тим країнам, які не в змозі увійти до спільного ринку власними силами, щоб вони могли подолати несприятливу ситуацію, в якій нині перебувають. Надання їм такої допомоги є велінням справедливості. Ніхто не може бути усунутий зі справжньої сім’ї народів, навпаки – найслабші і найменш стійкі мають отримати допомогу, щоб спромогтися вповні розвинути свої можливості» [253].

Викриття вад капіталізму

Коли комунізм в Європі впав, Іоанн Павло ІІ, завжди безкомпромісний воїн і захисник моральних цінностей, у дев’яності роки спрямував силу своєї критики на «культуру смерті», яку вважав такою ж серйозною загрозою для цивілізації, як щойно переможений марксизм-ленінізм [254]. «Культура смерті» – це зневага людського життя. Це масове знищення цілих народів з нікчемних причин (боротьба за історичну чи яку-небудь іншу «справедливість»), байдужість до страждань нужденних народів, зневага до ненародженого людського життя (аборти, приниження ролі жінки як матері).

П’ятнадцятого серпня 1993 року, надзвичайно спекотного ранку свята Вознесення Святої Діви Марії, Папа звернувся до півмільйона молодих людей, що зібрались у національному парку Черрі-Крик неподалік від Денвера з нагоди Міжнародного дня молоді [255]: «Культура смерті» намагається увірватись в наше прагнення до життя і досягти розквіту. Є люди, які відмовляються від світла життя, вибираючи «безплодні діяння темноти». Їх плоди – це несправедливість, дискримінація, експлуатація, обман, насильство. І завжди мірилом їх успіху є смерть невинних. У часи, коли нам випало жити, «культура смерті» присвоїла собі суспільне і формальне право на виправдання найжахливіших злочинів проти людства: вбивства людей, «остаточних рішень», «етнічних чисток», а також масового позбавлення життя ще до народження або до досягнення моменту природньої смерті…

Папа запитує: «Чи є модель капіталізму тією, яку потрібно запропонувати країнам третього світу, що шукають власний шлях економічного і політичного розвитку?». Адресуючи відповідь колишнім комуністичним країнам, як і країнам третього світу, Іоанн Павло ІІ дає досить різкий аналіз: «Якщо словом «капіталізм» назвати ту економічну систему, яка визнає основною і позитивною роль підприємництва, ринку, приватної власності і відповідальності за засоби виробництва, що випливає з неї, на поставлене вище питання потрібно з впевненістю відповісти ствердно, хоч, можливо, правильнішим був би вираз «економіка підприємництва, економіка ринку» чи просто «вільна економіка». Але якщо під «капіталізмом» мається на увазі система, де економічна свобода не обмежена рамками правової системи, що спрямовує її на службу загальній людській свободі і трактує як складову частину загальної свободи, що передусім має характер етичний і релігійний, то відповідь категорично негативна» [256].

Посприявши значною мірою падінню комуністичної системи, Папа передбачив, що коли заможний Захід не усвідомить небезпеки існуючої економічної і соціальної нерівності, яка розділяє сучасний світ, то неминучий гострий конфлікт між ним і бідними країнами Східної Європи та третього світу. Так звучить послання Іоанна Павла ІІ людству наприкінці нашого тисячоліття [257].

Таким чином, світ, позбувшись комуністичної небезпеки, наражається на не менші. Ідеології, які виникають сьогодні, використовують насильство не тільки для досягнення соціальної рівності, як це було при комуністичній системі, а й для збагачення окремих людей та для особистої вигоди, що веде до загострення суперечностей у сучасному світі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen − seven =