Іоанн Павло ІІ та Українська Церква

Проповідь Іоанна Павла ІІ у Львові

Проповідь Іоанна Павла ІІ у Львові

Голова Української Церкви, кардинал Йосиф такими словами привітав папу: «Ми, українці, що належимо до тієї самої великої слов’янської родини народів, що і новообраний Папа, радіємо обранню кардинала Кароля Войтили на Вселенського Архієрея. Радіємо також і тому, що новий Папа був членом ієрархії страждучої Церкви. Він знає, що означає терпіти, бути переслідуваним, не мати прав. Він знає, що таке безбожний комунізм, він теж знає, що таке спрага за правдою. Минулого року, на своїх реколекціях, він нам: «Ніколи не можна відмовляти людині права на правду». З цих слів можна зробити висновок, що він буде відважним оборонцем Божих прав і прав людини в світі. Між найбільш потребуючих цих прав є наша Церква і наш український народ, що вже від літ змагається за осягнення цих прав, на жаль, без належної помочі і зрозуміння. Сподіємось, що тепер будемо мати поміч, і цього сподівається передусім наша Українська Церква… Церква вибором Папи Іоанна Павла ІІ обрала новий напрям, сподіємось, з новою і свіжою думкою для життєвих і пекучих проблем Церкви».

У свою чергу Іоанн Павло ІІ визнає заслуги Української Греко-Католицької Церкви. Так, в апостольському листі з нагоди 400-річчя Берестейської унії він пише: «…Українська Греко-Католицька Церква запитає себе про те, яке значення має для неї повна єдність з Апостольським Престолом, а також і про те, що ця єдність означатиме для неї в майбутньому. Вона з покірною вдячністю прославлятиме Бога за свою героїчну вірність Петровому Намісникові і, просвічена Святим Духом, зрозуміє, що саме ця вірність вимагає сьогодні від неї ревної праці для єдності усіх Церков. За цю вірність в минулому вона заплатила стражданнями і мучеництвом, але все це є жертвою, принесеною Богові, щоб всеблагати в Нього бажану єдність» [117]. У посланні українським католикам з нагоди 1000-ліття Хрещення Київської Русі Папа зазначає: «Апостольський престол має особливе ставлення до вашої Церкви, бо за свою історію вона неодноразово доводила приналежність до Риму, не виключаючи і найвищого доказу мучеництвом».

Іоанн Павло ІІ прилетів до Львова

Іоанн Павло ІІ прилетів до Львова

У своєму виступі перед українцями Перемишля у соборі, який був переданий Українській Католицькій Церкві, Іоанн Павло ІІ сказав: «І хвала Господу – у всіх своїх дітях вона [УКЦ] була у приниженні істинно рабою Господньою. Жоден єпископ не зрікся своєї віри і не відступився від Петрового каменю, незважаючи на всі старання переслідувачів. У роки гонінь Церква подарувала світу сотні і тисячі мучеників. Багатьох ми знаємо по іменах, але багато відомо одному Господу. Всемилостивий Бог дозволив Церкві візантійсько-українського обряду навіть серед переслідувань не втратити обох своїх визначних особливостей: непохитної вірності традиції східного християнства і непохитної єдності з Апостольським Престолом. Якою щирістю дихають слова мого брата кардинала Любачівського: «…Ми невід’ємна частина Вселенської Церкви, ми Церква Київської традиції у єднанні з каменем Петровим, з яким і всі православні Церкви були єдині у перше тисячоліття християнства».

Навіть перебуваючи в Бразилії, Папа відвідав українську общину і заохотив до збереження національної самоідентичності: «…Будьте вірні заповідям Божим, будьте чесними громадянами держави, в якій живете. Шануйте свій обряд, любіть його, бо він береже вашу національну тотожність…» [118]. Не забув про українську громаду Понтифік і під час візиту до Канади у 1984 році. У храмі св.Михайла відбулась екуменічна молитва, а на «Виставковому стадіоні» Папа відслужив Літургію для 60 тисяч українців і поляків [119].

Великого значення надає Іоанн Павло ІІ Українській Католицькій Церкві в екуменічному русі». У листі до кардинала Йосифа він пише: «…Екуменічні змагання наших днів, що означають схильність до взаємного зближення і спілкування – передусім між Церквами західного і східного світу – не можуть… применшувати значення і користі поодиноких спроб відновлення єдності Церкви, що мали місце в минулих століттях і мали, хоч і частковий, успіх. Як документ цієї правди є Ваша Церква між іншими католицькими східними Церквами, які мають свій власний обряд [120].

Велику роль Папа відводить Україні як місцю, де стикаються східна та західна культури. Відзначає також велику роль Церкви, що виникла внаслідок хрещення Русі, у євангелізації континенту. В апостольському посланні «Euntes in mundum» («Ідіть по всьому світу»), присвяченому 1000-літтю Хрещення Київської Русі, Папа пише: «Наслідуючи мого попередника, Пія ХІІ, який побажав урочисто відсвяткувати 950-літній ювілей Хрещення Русі, і я хочу цим Посланням уславити і подякувати невимовному Богові-Отцеві і Синові і Святому Духові, що покликав до віри і благодаті багато народів і націй, доньки і сини яких сприйняли християнське надбання того хрещення, здійсненого у Києві. У східних регіонах європейського континенту це перш за все народи російський, український і білоруський. Завдяки справам Церкви, що отримала початок від хрещення у Києві, цей спадок перейшов за Урал, до багатьох народів Північної Азії, аж до Тихоокеанського узбережжя, навіть ще далі».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nine − three =