Боротьба проти мафії та тероризму

Іоанн Павло ІІ пробачив терориста Алі, який в нього стріляв

Іоанн Павло ІІ пробачив терориста Алі, який в нього стріляв

Іоанн Павло ІІ своїми виступами, частими поїздками, активністю, безперечно, пробуджує почуття, емоції. Безпосередньо стикаючись з великою кількістю людей, він постійно піддає своє життя небезпеці замаху. До цього часу на нього було здійснено чотири замахи, про які відомо, – у цьому плані Іоанн Павло ІІ є світовим рекордсменом за двотисячолітню історію Пап: у лютому 1981 року в столиці Філіпінських островів Манілі, 13 травня того ж року в Римі, у 1982 році в португальському місті Фатимі і в 1986 році в Індії [222]. А за 20 років понтифікату він здійснив майже 90 подорожей на всі континенти світу. Скрізь люди дивувалися, що він нехтував засобами безпеки, навіть після замаху на життя у 1981 році [223].

Страхіттям стали постріли в Іоанна Павла ІІ на площі Святого Петра у середу після обіду, 13 травня 1981 року, турецького терориста з відстані всього лише три з половиною метри. Куля, на щастя, оминула життєво важливі органи – стегнову артерію, сечовід і нервовий вузол, що знаходився поряд. Попри те не менше п’яти годин і дванадцяти хвилин, поки у клініці Агостіньо Джемеллі, розміщеній за двадцять хвилин їзди від місця замаху, хірурги проводили складну операцію, Папа був у критичному стані. В лікарні в одному зі звернень Папа написав: «Я молюсь за брата, який мене поранив і якого я щиро пробачив» [224]. Через півроку після замаху Папа відвідав Алі у в’язниці і розмовляв з ним протягом 20 хвилин. Про що вони говорили і чи покаявся Алі у своїх гріхах, невідомо. Відомо лише, що Папа публічно пробачив його і назвав своїм братом [225].

Коли сонячного травневого дня 1981 року Іоанн Павло ІІ став жертвою замаху, у світі панував політичний тероризм, який ще раніше охопив Італію (у 1978 році «Червоні бригади» викрали і вбили прем’єра Альдо Моро), Близький Схід, Азію і Латинську Америку, Сполучені Штати Америки. Випадково чи ні, але Іоанн Павло ІІ всього за тиждень до замаху на нього у своєму виступі порушив тему тероризму. 6 травня, через три неповні місяці після інциденту в Карачі, вітаючи новий контингент швейцарської гвардії, він сказав: «Ми просимо Бога тримати якнайдалі від стін Ватикану насилля і фанатизм» [226].

Над Папою постійна небезпека замаху з боку ісламських екстремістів. Зокрема, у 2000 році ізраїльська розвідка «Масад» повідомила, що вона отримала дані про те, що ісламські терористи готують замах на голову Римо-Католицької Церкви. У зв’язку з цим Ватикан вжив заходи безпеки: на площу св. Петра були стягнуті значні сили італійської поліції, по всьому її периметру було встановлено 35 металошукачів [227]. Провокації здійснюються не тільки міжнародними екстремістськими організаціями, але й мафіозними італійськими структурами, які прагнуть до тотального контролю над суспільством. А на заваді цьому контролю стоїть Церква. 9 травня 1993 року, закінчуючи богослужіння під відкритим небом в місті Агріженто на Сицилії, оплоті мафії, Папа гнівно виступив проти гангстерів. Така атака не мала прецедентів в історії італійської Церкви, яка (за окремими винятками) завжди дивилася в інший бік. «Христос колись сказав: «Не вбий!» – вигукнув тремтячим голосом Папа, відступаючи від підготовленого раніше тексту. – Людина, кожна людина, кожна група людей, мафія не можуть змінювати і топтати цей святий закон, встановлений Богом!..». Слова Папи стали сенсацією і спровокували мафію на відповідний удар. Сицилією прокотилася серія терористичних актів, спрямованих проти Церкви [228].

Своє ставлення до тероризму і національного екстремізму Іоанн Павло ІІ висловив ще у 1979 році, під час відвідин Ірландії. Тоді Верховний Понтифік засудив насилля: «…Християнство не каже нам закривати очі на важкі людські проблеми. І не можемо забувати чи перестати дивитися на несправедливе соціальне або міжнародне становище. Християнство забороняє шукати вирішення цих проблем дорогою ненависті, провокації й підтримування насилля, щоб вести «боротьбу для боротьби». Заповідь «Не вбивай» зобов’язує сумління людства, тому велика трагедія і доля Каїна не має повторюватися… Божий закон є судом над кожним діянням держави. І як довго існує несправедливість у справах, які стосуються гідності людської особи, чи то в політичній, соціальній чи економічній ділянці, чи культурно-релігійній сфері, правдивий мир не може існувати. Причини нерівностей мусять бути зідентифіковані відважним і об’єктивним судом і так будуть усунені, щоб кожна особа могла розвиватися і рости в повноті його або її людськості…». Папа застерігав молодих людей від братнього насилля, що чимраз далі віддаляє мир в народі [229].

Читайте також боротьба проти мілітаризації та гонки озброєнь.

 На відео Алі Агджа відвідує могилу Іоанна Павла 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 2 =