Сучасна релігійна війна, хоч би який вона має вигляд, носить набагато жорстокіший характер, ніж коли-небудь у ХХ столітті. Напрошується думка, що дива світової технології служать сьогодні однаково добре як справі війни, так і справі миру, незалежно від того, чим закінчиться період великої конфронтації між Сходом і Заходом. Іоанна Павла ІІ жахає те, що у конфліктах, які розгораються у наші дні, військові технології вже стають непідконтрольними [211]. Читати далі
Архіви авторів: admin
Боротьба проти мілітаризації та гонки озброєнь
Іоанн Павло ІІ назвав себе Папою-пілігримом. Він зрозумів, що сучасна техніка – реактивні літаки, гвинтокрили, супутникове телебачення і необмежені можливості комп’ютерів – дозволяє встановлювати особистий контакт з величезними масами людей, що населяють земну кулю. А це, у свою чергу, відкриває величезні перспективи для «нової євангелізації», здійснення апостольських місій, екуменічної діяльності, а також сприяє ефективнішій боротьбі за мир. Словом, Іоанн Павло ІІ зумів, як ніколи, наблизити до всього світу ідеї римо-католицького папства[201]. У своїй енцикліці «Бог, багатий милосердям» Іоанн Павло ІІ зазначає: «Зміни, що відбуваються в сучасному світі, дають людям надію на краще майбутнє, але одночасно сьогоднішня ситуація таїть у собі багато загроз, яких ще не знала історія людства. І Церква повинна, використовуючи будь-яку можливість (в ООН, ЮНЕСКО, ФАО тощо), безперервно сповіщати про ці загрози, але при цьому спиратись на істину, отриману від Бога» [202]. Читати далі
Боротьба за права людини
Одна зі сторін діяльності Іоанна Павла ІІ – боротьба за дотримання прав людини. В енцикліці «Відкупитель людини» він пише: «Права людини порушуються найрізноманітнішими способами, і ми є свідками існування концтаборів, насилля, тортур, тероризму і всяких дискрімінацій. Чи не означає це, що усі такі порушення є наслідком інших початкових моментів, які підривають, а часто, в певному розумінні, і взагалі знищують гуманістичні основи сучасних програм і систем. Отже, необхідно постійно ці програми перевіряти, виходячи зі справжніх і невід’ємних прав людини. Безумовно, намагання покінчити з причинами, які призвели до останньої світової війни з її жахливим досвідом, не є єдиним спонукальним мотивом для тих, хто проголошував Декларацію Прав Людини і засновував Організацію Об’єднаних Націй. Припускалося, що як Декларація Прав Людини, так і Організація Об’єднаних Націй стануть базою для постійної перевірки програм, систем і режимів, причому вихідною точкою буде саме те, що є єдиним і основним, тобто – благо людей, ще точніше, благо особистості у суспільстві. І це благо, будучи найголовнішою основою загального блага, повинно послужити істинним критерієм усіх програм, систем і режимів. Воістину, порушення прав людини тягне за собою порушення прав тієї нації, з якою людина пов’язана органічними зв’язками як з великою сім’єю. Цей знаменний факт неодноразово підтверджувався історичним досвідом людства». Читати далі
Діяльність, спрямована на міжрелігійне примирення
Папа намагається виправити помилки Церкви минулого. Зокрема, він переглянув діяльність інквізиції в середньовіччі. Підхід Ватикану такий: Церква не може грішити, але її члени здатні допускати помилки. У 1997 р. голова Конгрегації віровчення (в минулому – так званої Святої Палати, безпосередньо причетної до багатьох акцій інквізиторів) кардинал Йозеф Разінгер назвав «зловживання» інквізиції гріхом і визнав, що Церква повинна «звірити сумління»: «Церква завжди повинна бути толерантною. Тому ми просимо у Бога прощення за минулі помилки і ласки, щоб знову їх не допустити» [189]. Читати далі
Екуменічна діяльність Папи
За поясненням ІІ Ватиканського собору, під «екуменічним рухом» слід розуміти «такі дії і починання, які виникають відповідно до різних потреб Церкви і потреб часу, спрямовані на об’єднання християн». Читати далі
Боротьба з расизмом та антисемітизмом
Іоанн Павло ІІ у своїй книзі «Переступити поріг надії» зазначає, що страждання є явищем нашого життя, яке ми повинні сприймати як співстраждання з Христом: «Бог стає на бік людини найрадикальнішим чином. «Принизив Себе Самого, прийнявши вид раба, ставши слухняним навіть до смерті, і смерті на хресті». Тут – все, всі окремі страждання і всі страждання спільні, що виходять від природніх сил і від вільної волі людини: війни, ГУЛАГи, голокости – не лише євреїв, але і чорних невільників»[157]. Читати далі
Іоанн Павло ІІ та Європа
Особливу роль у мирному процесі Святий Отець відводить Європі. Він визнає її результатом взаємодії двох культур – католицької і православної. Як відомо, покровителем Європи Католицька Церква вже давно вважає святого Бенедикта, Іоанн Павло ІІ під час свого понтифікату визнав рівноцінними її співпокровителями також св.Кирила та Мефодія. Він зазначає: «У своїй географічній цілості Європа є, можна сказати, результатом взаємодії двох течій у християнській традиції, з якими об’єднані також дві різні, але в той же час взаємодоповнювані форми культури. Святий Бенедикт виявився у самому зосередженні тієї течії, що виходить з Риму, від престолу послідовників святого Петра. Святі Солунські брати виводять на перший план перш за все вклад давньогрецької культури, а потім силу впливу Константинопольської Церкви і східної традиції, яка так глибоко ввійшла у духовне життя і культуру багатьох народів і країн у східній частині Європейського континенту. Ось чому сьогодні… здійснюються рішучі кроки, спрямовані на відновлення повноти спілкування, проголошення святих Кирила і Мефодія Співпокровителями Європи поряд зі святим Бенедиктом повністю відповідає потребам нашого часу» [149]. Читати далі
Міжнародна діяльність Папи
Іоанн Павло ІІ став першим сучасним Папою, завдяки якому Ватикан проявив себе повноправним партнером у світовій політиці. Закінчився столітній період окремішнього існування духовної і світської сфер діяльності Церкви, він безпрецедентно «об’єднав вимір релігійний та соціо-політичний». Войтила перетворив Ватикан у сучасну державу, схожу на національні держави з дипломатичними взаєминами у всьому світі [140]. Читати далі
Джерело натхнення Іоанна Павла ІІ
Друзі, які знають Войтилу здавна, вважають, що молитва і християнська медитація є головними джерелами його фізичної і розумової сили, а також вражаючої здатності відновлювати енергію – незважаючи на вбивчий графік ватиканського життя і вимотувальні поїздки по усьому світу [132]. Іоанн Павло ІІ в основу своєї діяльності, в тому числі миротворчої, поставив принципи, які випливають зі Святого Письма, з вчення Ісуса Христа, принципи, близькі кожній людині, незважаючи на релігійну, чи національну, чи расову приналежність. Читати далі
Іоанн Павло ІІ – Папа-новатор
Ще недавно Церква була предметом нападів різних лівих і ліберальних кіл, а тепер Папа не лише відбиває ці напади, але й атакує лібералізм, комунізм і капіталізм, вказуючи на їхні хиби і недоліки. Іоанн Павло ІІ дисциплінує Церкву, бо знає, що без цього не зможе її об’єднати. Він виступає проти різних вад суспільства – проти контрацепції, абортів, гомосексуалізму, служіння літургій без священиків, висвячення жінок на священиків тощо. Папа підтримав «Opus Dei» та так звану організацію «новонароджених» християн-католиків [121]. Читати далі