Author Archives: admin

Ікони та святі зображення

В Церкві відомі шановані, особливо шановані, храмові та інші ікони, з деякими з них відбуваються чудеса мироточивості, відродження (самостійного оновлення). Деякі ікони славляться як чудотворні – через їх чудесне віднайдення, чи через чудеса та зцілення, які з ними пов’язані. Але всіх їх об’єднує одне – після щирої молитви до зображених на іконах святих відбуваються чудеса, зокрема зцлення. Будь-яка ікона – зображення Господа, Пречистої Матері, святого – є чудотворною по своїй сутності, не важливо, чи вона є старовинного письма чи сучасною репродукцією. Головне – з вірою звертатись у молитві до того, хто на них зображений[1].

Матір Божа Гваделупська

Матір Божа Гваделупська – одна із найшанованіших зображень Богородиці, м.Мехіко

 

[1] Православные святыни / Сост. А.Ю. Костин. – М., 2003. – 288 с. – С. 5.

Мощі святих

Голова Івана Хрестителя у Катедральному соборі Пресвятої Богородиці м.Ам’єн, Франція

Історія давньої християнської Церкви свідчить, що мощами завжди називалися і серед віруючи вшановувалися всякі останки святих мучеників, великих подвижників, які збереглися принаймні у вигляді костей чи навіть просто попелу чи пороху[1]. Continue reading

Старозавітні реліквії

Скинія Завіту

Скинія Завіту

У Синайській пустелі ізраїльтяни спорудили переносний намет для поклоніння Богові – скинію. Скинія була споруджена з дорогоцінних металів, більшу частину яких ізраїльтяни вивезли з Єгипту. Приміщення для проведення богослужінь мало розміри 15 м удовжину, 5 м вширину і висотою 5 м. Скинія окрім дерев’яних рам, з’єднаних брусами і окутих золотом, скинія мала ще десять завіс, виготовлених з тонкого льняного полотна, блакиту, пурпуру і кармазину. Всередині святилище було розділене на дві частини чотирма стовпами, обкладенимии, як і всі зовнішні стовпи, золотом. Стовпи опиралися на срібні підніжки-підпори. Згідно з Господнім Заповітом, третина преміщення була виділена для “Святая Святих”, решта площі було призначено для переднього приміщення – Святого[1]. Continue reading

Реліквії та святині в іудаїзмі та християнстві

“Залізна корона” лангобардів, всередині по периметру – обруч з цвяха, яким був прибий Ісус Христос до хреста

Реліквія – цінний предмет, пов’язаний з історичною особою, особами або суспільною організацією. Релігійні реліквії відіграють особливу роль, оскільки зміцнюють віру прихильників релігійної течії, оскільки доводять історичні та чудесні факти тієї чи іншої віри. До реліквій не можна віднести окремі місцевості чи архітектурні споруди, які, однак, відносяться до святинь і також відіграють велику роль у формуванні релігійного мислення та зміцненні віри в прихильників релігійної течії. Серед святинь можна виділити архітектурні споруди, печери, водні джерела, які мають велике значення для життя релігійної організації. Continue reading

Інші реліквії, пов’язані зі Страстями Христовими

Тайна вечеря на мозаїці собору святого Марка у Венеції

Тайна вечеря на мозаїці собору святого Марка у Венеції

Усі цвяхи, якими був розп’ятий Ісус, до наших днів не збереглися. Їх неодноразово розпилювали на шматочки і переплавляли, тому є тільки два цвяхи – один зберігається у церкві Святого Хреста у Римі[1], ще один – був подарований Грузинській церкві імператором Костянтином і зберігається у Магліському храмі у Грузії[2]. Ще один цвях вбудований у Спис, яким, за переказами, пробили бік Ісуса на хресті, Костянтином Великим. Continue reading

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

У Трірі зберігається Tunic argenteuil – срібна туніка. Вважають, що цей одяг є тим “хітоном без шва”, який був на Ісусі Христі перед Розп’яттям. Довгий і широкий відрізок тканини – гіматій (плащ), який одягався поверх туніки, воїни, що розіпнули Спасителя, розділили на чотири частини, а за хітон (туніку) кинули жереб (Іо, 19, 23 – 24).

Хітон Ісуса Христа з міста Трір

В епоху античності всі – від Цезаря до рибака – носили одяг одного типу. Тільки туніка знатного і багатого була пофарбована, вишита золотими зображеннями тварин, а туніка рибака була світла, нефарбована, тих відтінків, які має шерсть в звичайному стані – біла, сіра. Історія одягу і дорогоцінна святиня в основному відповідають одна одній. У Трірі безшовний хітон чи срібна туніка є шерстяною, а через давність важко точно визначити її колір. Недавні дослідження Андре Маріона з Орсейського інституту оптики показали відповідність між слідами крові на срібній туніці та Туринською Плащаницею.

Пеленки маленького Ісуса Христа

Собор в Ахені

Собор в Ахені

В Ахені є важливі християнські реліквії, так звані чотири ахенські святині, це європейський центр паломництва. В місті є святині, які були доставлені з Константинополя та Єрусалима в часи правління Карла Великого у 798 – 799 роках.  Continue reading

Дерево Хреста

Фрагмент Хреста Господнього, зберігається у Відні

Фрагмент Хреста Господнього, зберігається у Відні

Дерево, з якого робили балки хреста, називали таким, що приносить нещастя, зловісним (arbor infelix). В найбільшому вжитку у римлян були “crux comissa” – хрест зв’язаний, і “crux imissa” – хрест вбитий. Хрест зв’язаний або patibulata – одна із найдавніших форм хреста – триконечний, що складався із двох брусів, із яких поперечний накладався зверху на повздовжний, закріплений вертикально, так що вони нагадують грецьку букву “тау” чи латинську “Т”. ця форма хреста разом з дерев’яним стовпом, що має роздвоєння у вигляді вилки – furca, була у вжитку ще в стародавніх єгиптян, фінікійців та греків. Хрест вбитий, або capitata – чотирьохконечний, був зроблений так, що верхівка повздовжної балки видавалась над поперечною. Посередині вертикальної балки був невеликий брус або кілок. Цим пояснюються вирази: “acuta cruce sedere” – сидіти на гострому хресті, і “cruce inequitare” – сісти на хрест. Кожна частина хреста мала свою назву: вертикальна частина – stipes (стовбур), а поперечина – patibulum (шибениця). Зазвичай дошка з іменем засудженого, рідше з додаванням причини смертного вироку, прибивалась до вертикального стовпа одночасно з прибиттям ніг[1]. Continue reading